"Не існує вищого сенсу. .....Тому що, коли ти повертаєш голову, аби знайти другу сороку, сподіваючись перемінити смуток на радість, то відволікаєшся від того, що тобі справді до снаги: подивитися на світлофор, побачити авто, - ти втрачаєш мить, коли ще є можливість усе змінити." (цитата з книги)

Гел отримує листа у якого повідомляється що вона отримує спадщину, від родички до якої не має жодного відношення. Здавалося б нісенітниця, щось сплутали, але ж адреса написана вірно, тай хто відмовиться від грошей, особливо коли ти - Гел бідна дівчина, яку переслідують колектори. І Гел таки наважується поїхати у невідоме її сім'ї місце, чи все ж відоме?

Значну частину у книзі також приділено темі - забобонів, адже багато людей у це вірять. Цитата написана зверху коментаря, це слова самої Гел. Вона закликає людей перестати шукати контроль та сенс у всіляких забобонах, та самим вирішувати власну долю, що й власне зробила сама Гел.

А приємним бонусом у книзі є харизматичний злочинець (моя суб'єктивна думка).

Готель, вбивство та покоївка, яка є свідком чи все ж підозрюваною?

Авторка майстерно "кидає" читачів у здогадках про події, що сталися у злощасному номері готелю, паралельно показуючи дружбу, зраду, розчарування, обман та симпатії, які трапляються у житті героїв під час розслідування.

Рекомендую цю книгу для прочитання та хочу виділити цитату, яка особливо сподобалася: "Ми всі однаково різні".

Чотири історії життя різних людей, які поступово переплітаються у місті Париж. Опис автором цього міста досить неоднозначний, адже у книзі зображено що поки для одних це - місто мрії, інші просто хочуть поїхати з цього.

Персонажі книги цікаві особистості, проте мають досить не легку долю, тому читати їхні історії моментами важко, проте сама книга легко читається завдяки невеликим розділам та цікавому сюжету.

Думаю для цієї книги підходить опис - як гірка кава:
приємний смак - це захоплючий сюжет,
запашний аромат - опис Парижу,
гіркий післясмак - непрості долі персонажів,
бажання все ж добавити цукру - кінець книги від якого хочеться як не продовження, то хоча б епілогу.