Клавка

"Філологічна" книга — перше, що спадає на думку після прочитання. У ній стільки імен, згаданих текстів, літературного радянського Києва!
⠀
Вона перенесе вас у часі і просторі у сорокові роки, коли люди після війни починали знову жити, дихати, творити настільки, наскільки це було можливо.
⠀
Авторці вдалося створити атмосферу соцреалізму: я ніби сама жила у тих комуналках, пила шампанське з кольорових фужерів, ходила коридорами РОЛІТУ — будинку письменників.
⠀
Тут оживають ті, хто завмерли ідеальними портретами у шкільних підручниках: Малишко, Рильський, Яновський. Клавка — очі і вуха Спілки письменників — допитлива, старанна, відповідальна, любить літературу та помічає всі росіянізми у мовленні колег. Вона проведе вас коридорами письменницької будівлі, дозволить зазирнути у кабінети, де створюється література, підслухати керівництво, відвідати той Пленум, на якому громили творчість наших письменників.
⠀
Сподобалось, що роман не зациклений на висвітленні виключно перебігу Пленуму: тут і перше наївне Клавчине "кохання", і розмови про творчість, а ще багато київських вуличок, і все це огортає такою реалістичністю, що до героїв привязуєшся вже з перших сторінок.
⠀
Книга проведе від вас романтики соцреалізму до тріщин на рожевих окулях. Поступово. Через діалоги, роздуми, ненав'язливі епізоди. І цим мені сподобалась книга: вона веде читача до висновків. Спершу ніби живеш у тому світі, відчуваєш, що "щось не так", але тобі подобається. А потім все стає на свої місця. Бо ти таки знаєш правду. І книга до цього поступово підводить.
⠀
Раджу! Раджу! Раджу дуже всім і кожному, а найбільше тим, хто цікавиться українською літературою.

Дівчинка з периферії, начитана, з гострим розумом і тонким естетичним смаком, непримітна, однак всюдисуща персона у Спілці письменників України. Знайомтесь, Клавка.

Клавка - секретарка, якій я заздрю, бо їй нагодилось щодня працювати з талановитими українськими письменниками 40х років. Рильський, Тичина, Малишко, Остап Вишня... Нотація цих прізвищ сама собою вже оповиває роман Марини Гримич особливим шармом. А ще ж візьмемо до уваги, що події відбуваються у повоєнному Києві, і такий він тут принадливий і чаруючий, як незнайомий знайомець.

Загалом атмосфера української літературності тут виступає ексклюзивним героєм, за яким хочеться спостерігати, не відриваючи очей.
У центрі сюжету - реальна історична подія - всеукраїнський радянський Пленум, іншими словами, збори літераторів країни. Збори ці, на жаль, з не найприємнішої нагоди та мети, що у свою чергу додає "Клавці" захопливої інтриги.

Знайшлось в романі місце і для любовностей - наша Клавка раптом стає основою бермудського трикутника кохання, який по фіналу книги розв'язки не знаходить, а навпаки - ще більше заплутується і спантеличує.

Взагалі кінцівка дуже здивувала, хоча впродовж усього тексту натяк на неї був. Можливо. Втім, вчасно я того не розгадала, тому післясмак від книги тягнувся ще якийсь час після її прочитання.

Книжку читати ідеально на відпочинку, або просто тоді, коли хочеться хорошу книжку про книжки. От мені вона чомусь саме до цієї категорії відноситься.

Пленум Спілки радянських письменників України в 1947 році і секретарка Спілки Клава, через яку ми й дізнаємося деталі скандального пленуму.

Більшість дійових осіб - справжні письменники, відомі і не дуже. І їхні взаємини деколи дивують, деколи - вражають. Клавка, окрім роботи в Спілці, працює секретаркою письменниці і часто буває в РОЛІТі (будинок, де жили письменники).

Попри бідність і самотність Клавка не втрачає оптимізму. І коли з'являється любовна лінія, хочеться, щоб Клавка знайшла своє щастя. Дуже тішить і тема жіночої взаємопідтримки.

Спроби знайти баланс між ідеологією і творчістю вдається не всім, а деякі колеги і друзі готові вдарити ножем в спину. Різні методи здобути славу або хоча б бути надрукованим, страх щиро висловити сміливу думку - авторці вдалося відтворити атмосферу повоєнного Києва.

Після прочитання цієї книги хочеться перечитати багатьох українських письменників.