Нові відгуки

🖨 Пам'ятаю, як ще будучи дитиною, я приходила до тата на роботу. У нього в кабінеті стояла персональна друкарська машинка... Для мене то була якась особлива романтика: заправляння стрічки, стук пальців по клавішам, прокручування колодочки... Яким же щастям було, коли тато дозволяв щось подрукувати. І хоч це завершувалося неправильно вкладеною копіркою, розірваною стрічкою чи заклиненням клавіш та отой дотик до магії я пам'ятаю й досі... 🖨 Про "Клавку" я знала лише те, що вона працює секретаркою в Київській спілці письменників і вже не змогла встояти, коли побачила книгу. Цю жінку можна назвати справжньою "богинею друкарської машинки". Через життя простої людини читачеві відкриваються усі "красоти" повоєнного Києва та письменницької бульбашки. 🖨 У книзі є все те, що я не дуже люблю читати. Вся оця бідність, комунальні квартири, бюрократія, безвихідь, дефіцит, профспілки, всеможливі засідання з метою когось покритикувати і головне вказівки зверху! Таким було радянське життя. 🖨 Але як же я кайфувала читаючи про Клавку! Я захоплювалася нею, як жінкою, як працівницею, як сусідкою і подругою, як вона вирішувала конфлікти, витримувала дистанцію, закохувалася, як із мінімуму одягу та косметики створювала журнальний образ, як влаштовувала затишок чи готувала вечерю на трьох осіб із двох картоплин. Я відчувала її сумніви, вагання та душевний біль. 🖨 Може здатися, що Клавка - ідеальна жінка, але це не так. Вона просто нормальна на фоні ненормального.

Чарівна різдвяна книга! Оповідання Олени Пчілки «Маскарад» – тепер моє улюблене! Я наче побувала в зимовому сніжному Києві 1900-х років. Звісно, в книзі є й інші атмосферні оповідання, які особливо приємно читати в різдвяний період. Таку книгу хочеться берегти і перечитувати улюблені твори перед святом Різдва.

Вже, можливо, не дуже актуальний цей відгук, адже зима добігає кінця, але от дочитала лише вчора. Бо знайомство з цією збіркою тривало понад 2 місяці. Я відкривала та читала 1-2 оповідання про Різдво. Звичайно, "Ніч перед Різдвом" Гоголя відома усім, а далі величезна кількість нових історій від відомих для мене та навіть не дуже авторів. Олена Пчілка, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий та багато інших писали про Різдво. Часто сумні, але зворушливі та щирі історії про очікування свята, про ялинки, гостини і голодні роки, традиції та 12 страв, про час іноді веселий для когось, а для інших трагічний. Кожне оповідання відгукнеться, знайдуться улюблені. Дуже приємно, що додали кілька творів від сучасних авторів — Юрія Андруховича та Тараса Прохаська. Любко Дереш, Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш та Галина Осадко написали спеціально для збірки. Сучасне Різдво багатьох українських родин — із сумом, болем, втратами та очікуванням перемоги над ворогом. "Різдво,1972" Дереша про свято у Калинців мене вразило до глибини душі. Ворог нищив українські сім'ї не з 2014 і 2022, а десятки років до цього. Та навіть століття. Неймовірне видання, яке варте бути в кожній домашній бібліотеці, доповнюють красиві атмосферні ілюстрації. Недарма наклад у 8100 примірників просто розлетівся. А як тільки побачите, що є новий, то купуйте, щоб потім не жалкувати.

«Різдвяна класика» від «Віват» — справжній різдвяний скарб, який одразу став хітом! 🎄 Мені вдалося придбати її ще на старті продажу, і всі зимові свята я провела за читанням чудових історій українських класиків і сучасних авторів. Збірка об'єднує близько 60 творів: ✨ добре відомих ще зі школи класиків: Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий, Панас Мирний; ✨ маловідомих авторів, таких як Михайло Косач, Осип Маковей; ✨ і сучасних письменників: Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш, Любко Дереш. Це видання вражає: великий формат, дивовижні ілюстрації й неймовірна обкладинка, яка одразу створює святковий настрій. Неможливо було відірватись від цієї магії на папері! Оповідання Олени Пчілки, особливо «Три ялинки», торкнули до глибини душі.

Дуже класна книга 😍 Купила на подарунок, але тепер хочу ще одну для власної бібліотеки. Яскраво автентично оформлена і занурює у різдвяну атмосферу як своїм змістом, так і виглядом. #zymovyi_marafon

"Юра" Марини Гринич - продовження трилогії “Клавка”. В книзі розповідь йде про дітей головних героїв книги “Клавка”, дії відбуваються через 20 років. Незважаючи на численні негативні відгуки на книгу мені продовження сподобалось. Авторка максимально влучно змогла відобразити атмосферу того часу та настрої героїв. Важливо, що роман “Юра” варто читати лише після “Клавки”, інакше контекст подій буде не зрозумілй. В романі письменниця піднімає тему самоусвідомлення, дорослішання та непрості умови життя при диктатурі. Також, авторка чудово описує любовну лінію між дорослими та молодими людьми, як кохання може траснформуватись протягом життя.

Я не покладала особливих сподівань на цю книгу, скоріше взяла, щоб завершити трилогію. І як же я була вражена! Мабуть, найсильніша частина з усіх! Лара - донька Юри, онука Клавки і це зовсім не історія її життя, а ціла епоха репресій радянської влади. Події книги відбуваються в 1986-1988 роках, одразу після Чорнобильської катастрофи, але охоплюють значно більший проміжок і вже точно не обмежуються Києвом та його передмістями. - Розкуркулення українців та примусове виселення їх до Сибіру разом із німцями, латишами та іншими неугодними - Концтабори для політв'язнів та злочинців - Депортація кримських татар - Русифікація Криму, його історії та заміна географічних назв - Чорнобильська катастрофа - Київське море на кістках Навіть не уявляю, як авторці вдалося поєднати стільки радянських злочинів ще й подати їх у відносно легкій формі для сприйняття, як спогади чи розповіді очевидців. Знаю, що на даний момент трилогія завершена, але якщо пані Гримич надумає писати про майдани, революції та російсько-українську війну, я б із задоволенням прочитала б. А Ви читали трилогію Клавка, Юра, Лара?

Мені "Юра" сподобався більше за "Клавку" Глибший, доросліший, зріліший. Сам герой — мов втілення зламу епох, коли ти ще весь такий з себе пристойний комуніст-комсомол, але нутром чуєш, що довкола відбувається якийсь сюр. Книга поглинає своїм текстом та стилем, вона як машина часу, яка переміщує читача в радянський союз, дозволяє відчути його на дотик, запах, смак, настільки фактурно створено інтер'єри та настрої героїв, що не повірити в написане просто неможливо. відчувається колосальна робота авторки! Як художня, так і документально-дослідницька. Але я б не радила читати "Юру" окремо. Після "Клавки" таке читання для вас, як читача, має більше сенсу. Чекаю продовження! Дуже би хотіла такого ж роману про дев'яності