🖨 Пам'ятаю, як ще будучи дитиною, я приходила до тата на роботу. У нього в кабінеті стояла персональна друкарська машинка... Для мене то була якась особлива романтика: заправляння стрічки, стук пальців по клавішам, прокручування колодочки... Яким же щастям було, коли тато дозволяв щось подрукувати. І хоч це завершувалося неправильно вкладеною копіркою, розірваною стрічкою чи заклиненням клавіш та отой дотик до магії я пам'ятаю й досі...
🖨 Про "Клавку" я знала лише те, що вона працює секретаркою в Київській спілці письменників і вже не змогла встояти, коли побачила книгу. Цю жінку можна назвати справжньою "богинею друкарської машинки". Через життя простої людини читачеві відкриваються усі "красоти" повоєнного Києва та письменницької бульбашки.
🖨 У книзі є все те, що я не дуже люблю читати. Вся оця бідність, комунальні квартири, бюрократія, безвихідь, дефіцит, профспілки, всеможливі засідання з метою когось покритикувати і головне вказівки зверху! Таким було радянське життя.
🖨 Але як же я кайфувала читаючи про Клавку! Я захоплювалася нею, як жінкою, як працівницею, як сусідкою і подругою, як вона вирішувала конфлікти, витримувала дистанцію, закохувалася, як із мінімуму одягу та косметики створювала журнальний образ, як влаштовувала затишок чи готувала вечерю на трьох осіб із двох картоплин. Я відчувала її сумніви, вагання та душевний біль.
🖨 Може здатися, що Клавка - ідеальна жінка, але це не так. Вона просто нормальна на фоні ненормального.
Анонім
Чарівна різдвяна книга! Оповідання Олени Пчілки «Маскарад» – тепер моє улюблене! Я наче побувала в зимовому сніжному Києві 1900-х років. Звісно, в книзі є й інші атмосферні оповідання, які особливо приємно читати в різдвяний період. Таку книгу хочеться берегти і перечитувати улюблені твори перед святом Різдва.
Анонім
Вже, можливо, не дуже актуальний цей відгук, адже зима добігає кінця, але от дочитала лише вчора. Бо знайомство з цією збіркою тривало понад 2 місяці. Я відкривала та читала 1-2 оповідання про Різдво. Звичайно, "Ніч перед Різдвом" Гоголя відома усім, а далі величезна кількість нових історій від відомих для мене та навіть не дуже авторів. Олена Пчілка, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий та багато інших писали про Різдво. Часто сумні, але зворушливі та щирі історії про очікування свята, про ялинки, гостини і голодні роки, традиції та 12 страв, про час іноді веселий для когось, а для інших трагічний. Кожне оповідання відгукнеться, знайдуться улюблені.
Дуже приємно, що додали кілька творів від сучасних авторів — Юрія Андруховича та Тараса Прохаська. Любко Дереш, Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш та Галина Осадко написали спеціально для збірки. Сучасне Різдво багатьох українських родин — із сумом, болем, втратами та очікуванням перемоги над ворогом.
"Різдво,1972" Дереша про свято у Калинців мене вразило до глибини душі. Ворог нищив українські сім'ї не з 2014 і 2022, а десятки років до цього. Та навіть століття.
Неймовірне видання, яке варте бути в кожній домашній бібліотеці, доповнюють красиві атмосферні ілюстрації. Недарма наклад у 8100 примірників просто розлетівся.
А як тільки побачите, що є новий, то купуйте, щоб потім не жалкувати.
Анонім
