Як читати класиків

"Як читати класиків" це книжка після якої ви:
1) почнете безжально кидати книги.
2) будете усі книги умовно ділити за ступенем складності.
Але це вже після того, як закінчите книгу. Спочатку треба подолати перший розділ і він для мене виявився найскладнішим. Чомусь мій мозок книголюба з
багаторічним досвідом не хотів засвоювати розділ з порадами. Проте чим далі я читала, тим цікавіше ставало. Цікаво було читати про рівні складності які виділяє автор. Так, іноді було забагато Кафки та Джойса, проте ми ж не шукаємо легких шляхів. І якщо Ростислав вже проклав стежку до найважчих творів, то чому б не скористатися нею.
Окремо хочу виділити списки творів розбиті по жанрам. Читала з них я не багато, але вже видно моїх стильових улюбленців та аутсайдерів. Є ще з чим працювати, тобто, що читати!
Для мене ця книга на 10, але я вважаю, що вона краще підійде для книгоманів з певним читацьким досвідом, а от новачків у цьому ділі вона може просто
налякати)

Ця книга для істинних книгоманів та книгоманок, книгоголіків і книгоголічок, книгоманьяків і книгоманьячок! Розглядаю цю книгу яу суб'єктивний досвід автора, його авторську інтерпретацію літератури від бароко до посмодернізму, його погляд на читання та його природу. Бо на деякі теми, викладені в тексті, можна дискутувати довго й нудно, але від того книга дарує ще більше задоволення!

В університеті були викладачі двох типів: одні приходили і читали на "відвали" лекції з листка, а інші - говорили, розказували, читали свою дисципліну, ніби востаннє. І здебільшого це були викладачі з літератури. Читати цю книгу - це як слухати класного викладача з літератури, який не читає із затертого листка, а включається в процес, спирається на свій досвід і підключає світогляд.

Коротко по тому, що на вас чекає в цій біблії книгомана:
- як читати більше
- про рівні читання
- трішки теорії про стилі
- кілька спроб аналізу "великих текстів"
- список літератури на 20 років (порахувала, що 65 книжок вже осилила)

Трішки в порівнянні: книга Адлера на фоні праці Семківа - нудятіна ще та. Хоча і цікава. Але "Як читати класиків" написана з гумором, живою мовою, в ній живі приклади і доречні авторські примітки. Якщо в "Як писали класики" автор більше описував чужий досвід, апелював до чужих думок (через що та книга мене не дуже й вразила, бо ж можна прочитати першоджерела й прийти до тих же висновків, що я успішно і зробила ще задовго до її виходу). То в новій книзі вже чути голос самого автора і загальна її тональність зовсім інакша.

Є речі, з якими важко погодитись. Наприклад, "Воно" Кінга я б не віднесла так чітко до готичного і романтичного стилю, там же все складніше! Але всі ці деталі - такі деталі. Це ж література! Безмежне поле для інтерпретацій! Цим вона і приваблює, і закохує, і надихає. Кожну книжку, як людину, можна читати-читати, але так і не прочитати до кінця

Красиві міста можуть закінчитись, цікаві книжки — ні.

Це однозначно найкрутіший та найцікавіший нон-фікшн, що потрапляв мені до рук останнім часом. Це "золотце" тепер живе на робочому столі, щоб у будь-який момент я змогла перечитати потрібне місце чи думку. Без перебільшення — ця книга потрібна усім книголюбам або тим, хто просто іноді шукає ЩО почитати.

Мені настільки сподобався стиль викладу автора та й оформлення книги, що навіть не намагатимусь описати це словами.Написано легко, сучасно, приправлено відмінним гумором, захованим поміж рядків. Складалося враження, що слухаєш лекцію викладача, який повністю "в темі", з яким можна подискутувати, посміятися та знайти багато спільних думок. Особливо потішилась паралелями між Еко та Винничуком.

Пан Семків пропонує нам цікаву мандрівку від легкого читання, на кшталт авантюрних історій Дюма та Жуля Верна до найсильніших текстів цивілізації на чолі з Кафкою та Джойсом. Також книга містить безліч практичних порад, що можуть значно полегшити життя. Наприклад, я маю дурну звичку дочитувати, часом домучувати будь-яку книгу до кінця... а не варто, бо нецікаві книжки треба кидати безжально!

Дуже імпонували мені роздуми про тортури дітей шкільною програмою з літератури. Оті товстезні романи, які довгі роки залишаються з виховною метою страшно не люблять усі учні. "Чому? Відповідь проста: вони їм ще не потрібні". Любов до читання ніколи не з'явиться з-під примусу.
На десерт книга містить список більш ніж 200 сильних книг (не лише класичних), які можна підібрати до будь-якої ситуації. Читати - не перечитати!
_____
📚"Ахілл нашого захвату ніколи не наздожене черепаху світової літератури. Доки він пробігає стадію, письменники всіх континентів устигають наклацати на клавіатурі мільйони сторінок.
Друкарські станки не спиняються від Ґутенберґового 1450 року, а з появою мереж циркуляція текстів сягнула захмарних темпів. Тому читач завжди на березі океану. І це не може не тішити, бо від берега всі маршрути вперед відкриті". p.s. тепер мені терміново потрібна перша книжка "Як писали класики"😅