Ростислав Семків

Ви коли небудь замислювались наскільки глибоко у нашому житті вкорінилося зросійщення. Думки, що все російське то більш гарне, культурне, багате, а українське - не варте уваги, непомітно нав'язувались людям поколіннями. І це дало невтішні плоди...⠀

Мені ця книга на деякі факти відкрила очі, бо іноді варто "вголос озвучити" якісь буденні речі, щоб зрозуміти, що звучать вони з певним підтекстом. І з такими непомітними підтексти ми стикаємося щодня.⠀

Есеї охоплюють різні сфери життя і тому мені одні були цікавіші за інші. А те, що автори збірки різні, зробило її дуже неоднорідною . Іноді здавалося, що читаєш допис у фейсбуці, а іноді, що реферат з культурології; іноді було цікаво від початку і до кінця, а іноді відгукнулися тільки окремі тези.⠀
Різноманітність книги не робить її гіршою і не зменшує актуальності, кожен читач знайде те, що тригерить саме його і як на мене це й робить її обов'язковою до читання.
Особливо зараз.⠀

Якщо ви думаєте, що багато читаєте, прочитайте цю книгу і ви побачите, що це не так однозначно. Якщо вам здається, що ви мало читаєте, прочитайте цю книгу і вам пояснять, що це ОК. І взагалі, якщо ви читаєте - прочитайте цю книгу і матимете плани для читання на кілька років, якщо і не на усе життя)

Дуже пізнавальна книга. Дуже. Автор зупиняється на головних літературних течіях і дає поради, на що звертати увагу, коли вибираєш той чи інший твір класичної літератури. З чого краще розпочати, чим продовжувати, а що є найвищим пілотажем.

"Це книжка про силу літератури. Про те, як крізь сторінки книг ми легко можемо зануритися в інший час, в якому ніколи не житимемо, перенестися в місце, де ніколи не будемо й побачити яке зможемо хіба в руїнах. Це книжка про могутність і проникливу силу читання, що є найдавнішою доступною всім і кожному машиною часу."

Нам можуть подобатися книги певного напрямку чи ні, можемо погоджуватися з паном Ростиславом або ні, але сперечатися з написаним я не буду, бо просто не прочитала (та щось і не дуже хочу) усі запропоновані ним для обов'язкового читання книги. А їх, на хвилиночку, понад 200.

То ж книга мені дійсно сподобалася, написано легко і доступно, тому щиро раджу.

Ростислав Семків — справжній знавець літератури. Він має багатий досвід у літературознавстві, що робить його погляд на письменницьку майстерність особливо цінним.
Семків має унікальний стиль і успішно поєднує науковий підхід із доступним. Подивіться кілька його лекцій і самі переконаєтесь. Він вміє структурувати матеріал так, що читати його книги легко і приємно, навіть якщо ти не є експертом у літературі. Його захоплення темою відчувається на кожній сторінці, і це робить книгу ще більш цінною.

У своїй книзі "Як писали класики" Семків зібрав практичні поради і біографії семи видатних авторів ХХ століття: Аґати Крісті, Джорджа Орвелла, Рея Бредбері, Курта Воннеґута, Мілана Кундери, Умберто Еко та Маріо Варґаса Льоси. Останній і став для мене відкриттям, адже всіх попердніх авторів читаю і люблю.

Семків не просто розповідає про їхні життя, а й ділиться секретами їхньої письменницької майстерності.

"Письмо - це не про очікування натхнення, а про дисципліну і постійну працю. Навіть найгеніальніші ідеї потребують кропіткої роботи."

Книга також наповнена конкретними порадами для письменників-початківців. Ти дізнаєшся про графіки, рутину і методи, які використовували класики, щоб писати свої шедеври. Це не лише цікаво, але й мотивує - навіть якщо ти не плануєш писати, просто зрозуміти, як вони працювали, вже дуже цікаво.

Ростислав Семків у своїй книзі "Як читати класиків" створює справжній путівник для тих, хто прагне зрозуміти і полюбити класичну літературу. Його стиль викладу настільки дотепний і легкий, що книгу хочеться мати завжди під рукою для того, щоб у будь-який момент перечитати важливу думку або знайти натхнення.

Це, без сумніву, найцікавіший нон-фікшн, що потрапляв мені до рук останнім часом. Її написано легко і сучасно, а також приправлено чудовим гумором. Семків створює враження, ніби слухаєш лекцію викладача, з яким можна подискутувати, посміятися та знайти багато спільних думок.
Особливо імпонує, як автор розділив книги на рівні по складності читання. Семків пропонує нам цікаву мандрівку від легкого читання, такого як авантюрні історії Дюма та Жуля Верна, до найсильніших текстів Вулф, Кафки та Джойса.

Автор також надає безліч практичних порад, наприклад, уникати дочитування нецікавих книг до кінця — порада, яка справді може значно полегшити життя багатьом читачам.
Сподобалися роздуми про тортури дітей шкільною програмою з літератури. Семків пояснює, що любов до читання ніколи не з’явиться з-під примусу, і з цим важко не погодитися.

На десерт книга містить список більш ніж 200 сильних книг, які можна підібрати до будь-якої ситуації. Читати — не перечитати!

«Як читати класиків» допоможе пробратися крізь призму складного і незвіданого, усвідомити, що помилки — нормально, і навчить слухати СВОЇ істинні бажання. Читання дозволяє відпочивати і, водночас, самовдосконалюватись, якщо ви робите це з певним підходом.
Загалом, книга Ростислава Семківа — це чудовий вибір для всіх, хто хоче поглибити свої знання про літературні шедеври та навчитися отримувати від них максимальне задоволення. Вона здатна надихнути нове покоління читачів на знайомство з класикою та допомогти їм знайти в ній щось своє, особисте.
І хто скаже, що літературний снобізм – це погано?

Ця книга для істинних книгоманів та книгоманок, книгоголіків і книгоголічок, книгоманьяків і книгоманьячок! Розглядаю цю книгу яу суб'єктивний досвід автора, його авторську інтерпретацію літератури від бароко до посмодернізму, його погляд на читання та його природу. Бо на деякі теми, викладені в тексті, можна дискутувати довго й нудно, але від того книга дарує ще більше задоволення!

В університеті були викладачі двох типів: одні приходили і читали на "відвали" лекції з листка, а інші - говорили, розказували, читали свою дисципліну, ніби востаннє. І здебільшого це були викладачі з літератури. Читати цю книгу - це як слухати класного викладача з літератури, який не читає із затертого листка, а включається в процес, спирається на свій досвід і підключає світогляд.

Коротко по тому, що на вас чекає в цій біблії книгомана:
- як читати більше
- про рівні читання
- трішки теорії про стилі
- кілька спроб аналізу "великих текстів"
- список літератури на 20 років (порахувала, що 65 книжок вже осилила)

Трішки в порівнянні: книга Адлера на фоні праці Семківа - нудятіна ще та. Хоча і цікава. Але "Як читати класиків" написана з гумором, живою мовою, в ній живі приклади і доречні авторські примітки. Якщо в "Як писали класики" автор більше описував чужий досвід, апелював до чужих думок (через що та книга мене не дуже й вразила, бо ж можна прочитати першоджерела й прийти до тих же висновків, що я успішно і зробила ще задовго до її виходу). То в новій книзі вже чути голос самого автора і загальна її тональність зовсім інакша.

Є речі, з якими важко погодитись. Наприклад, "Воно" Кінга я б не віднесла так чітко до готичного і романтичного стилю, там же все складніше! Але всі ці деталі - такі деталі. Це ж література! Безмежне поле для інтерпретацій! Цим вона і приваблює, і закохує, і надихає. Кожну книжку, як людину, можна читати-читати, але так і не прочитати до кінця

"Як писали класики" - це як екскурсія в музеї з напрочуд харизматичним гідом. Експонати - мало не Боги літератури XX століття: Бредбері, Еко, Воннегут, Крісті, Льйоса, Кундера, Орвелл.
Це таке собі дослідження, яке не тільки знайомить з секретиками письма великих, а й з їхнім життям.

Всі вони абсолютно різні: за жанрами, стилями, підходом до самого письменництва. Поєднала їх література і ще той факт, що кожен своє життя їй присвятив. Якщо об'єднати всі їхні рекомендації в одне ціле, то вийде щось на кшталт цього:

🔸пиши кожен день;
🔸працюй над сюжетом;
🔸читай багато;
🔸пиши про те, що ти добре знаєш.

"І хоч автор не може зупинити смерть у реальному світі довкола себе, проте він має всі шанси зробити вічними своїх персонажів, а відтак - стати безсмертним разом із ними. Писати треба, щоб вижити, каже Рей Бредбері."

Ще одна класна книга, яку можу рекомендувати майже усім, ну, хіба що крім високоінтелектуальних особистостей, яких нічим вже не здивуєш, і які самі можуть розповісти про усе і всіх. А я не така, то мені сподобалося.

Отже, книга про видатних письменників 20 століття і їхні рецепти, як писати художні твори. Не те, щоб я збиралася щось писати, боронь Боже, я краще почитаю, але пригадати те, що ти знаєш, пересвідчитися, що правильно зрозумів посил творів, що читав, а ще й зрозуміти, які романи маєш прочитати , це дуже корисно.

"Як бачимо, партія буде цікавою та несхожою на жодну іншу. Герцогиня з трьома Пророками, Полковник, Суперпішак та Кентавр — усе це більше нагадує Лігу Справедливості чи інші команди комікс-персонажів, ніж шахову гру. Проте ми знаємо, що в літературі всі шахівниці насправді запозичені в Люїса Керола, а тому будь-якої миті можна провалитися в нору чи потрапити на безумне чаювання. Свої правила тут усе ж є і якраз про них піде мова".

Як ви зрозуміли, мова йде про шістьох письменників і одну письменницю, стисло дається біографія та події у житті, що вплинули на творчість. Написано легко, доступно, згідно з правилом - пиши так, щоб тебе розуміли.

Щиро рекомендую цю книгу про книги та творчість.

І, чесно кажучи, одного з наведених авторів я не читала, тож буду виправляти ситуацію.

Два вечори у компанії Ростислава Семківа і пана Кінга не можуть бути поганими. "Уроки короля жахів" - це мандрівка творчістю нашого улюбленого і жахливого.

Якщо ви вже читали "Про письменство" Кінга, але як і я, давненько - ось вам гарна нагода повторити її. Тут автор частенько посилається на неї та іншу ранню Кінгівську книгу про горор "Танець смерті". А ще, аналізує його твори, розказує про маркетингові підходи письменника і розкриває те, що лишається за лаштунками його творчості.

Письменство може бути ліками від власних страхів, поганих звичок, болю та втрати. Створювати горор, аби побороти страшну реальність - нехай воно трапляється, але на папері. Витягти монстрів з людської душі і поселити їх в щось фантастичне. Про все це є в цій книжці.

"Класиків читають на самоті, але ніколи не на одинці".

Стратегії, тактики і методи[ки] читання від того, чиїми лекціями заслуховуюся, а тепер захотіла ще й прочитати.
20 років він викладає теорію літератури в Могилянці і, зрозуміло, його порадами щодо читання варто користуватися.
Літературознавець і письменник, директор видавництва "Смолоскип", Ростислав Семків у своїй другій книзі допомагає пробратися крізь призму складного і незвіданого, усвідомити, що помилки - то на користь, і навчити слухати свої істинні бажання.

Отож,
✔️ Розумним зараз бути таки модно
Фото з книжульою в кадрі додасть вам сердечків, але вони ж не головне, правда? "Придбати і мати книжку - це вже нагальна потреба, що перетворюється на добру звичку культурних людей. Знання поступово перемагає: його тепер не соромляться - його прагнуть".
✔️Читання дозволяє відпочивати елегантно, будувати позитивний соціальний імідж, дає психологічну рівновагу, допомагає порозумітися і є чудовим шляхом самовдосконалення.
✔️Недочитана книга не є мега проблемою, бо час - самі знаєте що. "Не соромтесь непрочитаного - хваліться прочитаним".
✔️ "Люди поділяються на тих, хто постійно має при собі книжку, та решту".
Ви до якої когорти відноситеся?

Маєте відмовки, що бракує часу для читання? Але ж всі знають: час знаходимо для всього, що дійсно нам подобається.
✔️Креслити олівцем і робити позначки - це нормально, ба навіть так: чим більше позначок, тим краще. Свою систему знаків на сторінках можна теж запровадити.
✔️Маєте непорозуміння з сенсами - ви просто не доросли до цієї книги. Все геніальне - просте! Кафка вас дочекається.
✔️Паралельне читання?
Без проблем!
Просто потрібний план, щоб мати план, і скласти ідеальну формулу 4+2+1 (нескладний текст+нон-фікшн+класика). Головне - добре все продумати на початку.
✔️Чи варто читати швидко? Якщо ви не складаєте іспит з техніки читання, то ні. Складні твори потребують вдумливого і академічного читання.
Словом, якщо любите книги і дотичні до літератури, ви посміхатиметеся чи не на кожній сторінці, пригадуючи сюжет згаданого автором твору (Кафку в черговий раз!) і ставитимете собі галочки, подолавши сходинки сприйняття рівнів складності текстів.

Мені сподобалося!

Книжка про книжки...
Правильніше - про авторів, які стали культовими, чиї твори завжди будуть актуальними, знаходячи свого читача незалежно від віку, статі чи національності.

7 легенд:
▪️ Агата Крісті
▪️ Джордж Орвелл
▪️ Рей Бредбері
▪️ Курт Воннеґут
▪️ Мілан Кундера
▪️ Умберто Еко
▪️ Маріо Варґас Льйоса

Всі вони належали до різних країн, писали в різних жанрах і стилях, їхні тексти відрізнялися складністю і, звісно ж, мовою написання, але це не завадило їм бути обожнюваними мільйонами.
Пан Ростислав уміло структурував кожен розділ про того чи іншого автора(авторку), у легкий спосіб пояснив "причини" звернення кожної/го до письменницької діяльності
Де вони знаходили джерела натхнення, що спонукало їх знову і знову братися за письмо, які події в особистому житті та й в житті країни взагалом "допомогли" стати тими, ким захоплюється весь світ.
Після кожного розділу, автор подає чіткий перелік порад для письменників-початківців.
Особливо легко читається, якщо ви в темі кожного письменника/ці і читали хоча б пару-трійку їхніх творів.
Наприклад, для мене улюблений Кундера став сприйматися по-іншому, але від того став ще більше улюбленим.
А от Курт Воннеґут і Маріо Варґас Льйоса залишилися загадками, оскільки з творами цих авторів геть не знайома.

Словом, якщо ви захоплюєтеся літературою, вам обов'язково треба мати книги пана Семківа у домашній бібліотеці, оскільки саме вони зроблять ваших улюблених авторів/ок набагато ближчими і улюбленішими.

Не навчить вас писати горор ця книжка. Я це зрозуміла, ще коли читала зміст.
⠀
Перші розділи мене зачепили: я розділяю авторське захоплення Кінгом, він легко. невимушено перераховує всі кінговські здобутки, багато його хвалить і це чудово, але для кого ця книга? Затятий кінгоман і так це розуміє, а той, хто Кінга не знає, чи дійде він до цієї книги?
⠀
Висновок такий же, як і після читання "Як писали класики": якщо ви хочете знань і нормального розуміння поглядів автора, читайте першоджерела.
⠀
Книга Семкова побудована на двох книгах Кінга:
⠀
📚Танок смерті
📚Про письмениство
⠀
І навколо них побудовані всі розділи, багато посилань, згадок. "Як пише Кінг...Як стверджує Кінг... Як згадує Кінг..." І далі по змісту згаданих книжок.
⠀
Досить самобутнім є розділ про аналіз сприйняття жаху через різні філософські теорії, це такий добряче літературознавчий шматок тексту, який мені, чесно кажучи, читати було нудно. Можливо, вам буде це цікаво, якщо ви пишете якусь наукову роботу про Кінга.
⠀
Смішною мені видалась і згадка про "букблогерів" як окрему категорію "вибагливих" читачів. Правда? Прям всі, хто ведуть "букблоги" такі вже вибагливі та досвідчені читачі, які здатні розділити захват він "Воно"" і "Сплячих красунь"?
⠀
Там тільки щоб осилити список персонажів у "Сплячих красунях" треба мати за плечима з десяток кінговських книжок, а не "букблог". І автора я читаю з 13 років, блог веду всього 3, відколи це наявність блогу визначає "досвідченість і вибагливість" читача?
⠀
Я обрала цю книгу, бо мені було цікаво: як щира любителька Кінга я не могла пройти повз, хоча серцем я розуміла: книга про письменницькі секрети Кінга не від Кінга приблизно такою і буде. І з нею я відчула цілий спектр читацьких вражень: від захвату на перших сторінках, де Кінгу співаються оди ( я теж готова їх співати) до дивного виділення "букблогерів" в окрему "категорію" читачів🙈

Книжки Ростислава Семківа для мене завжди цікаві, бо я люблю дізнаватися нове і поглиблювати свої знання. Власне моє знайомство з Кінгом розпочалося із нон-фіка пана Ростислава.

Це практичний текст про те, як можна закручувати сюжети (якщо звісно пишете горор). Це путівник по творчості Кінга: з чого варто почати знайомство, які тексти найважливіші у його творчості, які допоможуть у власній творчості.
Направду якось я читала відгук, що список недосконалий і краще зовсім інакше формувати його. Та, як на мене, все ок. Власне, коли тобі рекомендує свій варіант літературознавець до думки, якого ти прислухаєшся, то треба йти саме за цим голосом.