Ростислав Семків

У пана Семківа легке перо, чудесний стиль, прекрасне почуття гумору. Обожнюю таке в книжках про літературу. Дуже подобаються широкі паралелі і дотепні порівняння.
Тому моя улюблена цитата з цієї книги:
Перейти від читання Антонича до віршів Стуса — це все одно, що теплого літнього дня, біжучи квітучим лугом, зненацька провалитися в холодне печерне озеро. Якщо лемківський поет немовби пише поезію затишного Ширу, то Стус явно щойно вирвався з Ізенґарду, а потім ще й побував у Мордорі.

Keep calm and praise your King...

...а ще обов'язково читайте роботи пана Ростислава @rostyslavsemkiv
Це завжди змістовно, цікаво, з неперевершеним стилем і почуттям гумору українського літературознавця
Отже, якщо ви лише почали знайомство з творчістю короля жахів, ця книга буде для вас відкриттям, оскільки в ній є маса цікавих біографічних даних про Кінґа, становлення його як письменника, вплив на його творчість прочитаних книг і пережитих травм, його кризи і залежності, й, власне, весь шлях до звання найзірковішого письменника в жанрі горору

Окрім того, є багато порад для письменників-початківців, зібраних і структурованих з Кінґових книг "Про письменство" та "Danse Macabre": його особисті рецепти та маркетингові ходи, і ще дещо

Інформація про виникнення самого жанру та психологія страху дуже круто описана і ґрунтовно пояснена на основі праць Фройда, Ніцше та Лакана
Звісно, не обійшло без порад пана Ростислава, з чого варто починати знайомство з Кіґовими героями, його циклами книг та що робити тим, хто вже все це прочитав

"У Кінґа є що читати, та й він, на щастя, постійно пише нове."

Коли я вперше взяла до рук нове видання «Як читати класиків» від Видавництва STRETOVYCH, то боялась, що мене чекає просто перевидання з новою обкладинкою. Але книга пережила справжню метаморфозу. Ростислав Семків вніс суттєві оновлення й доповнення, врахувавши зміни, які відбулися після першої публікації. Одним із таких доповнень є розділ «Читання під час війни», що додає новий погляд на літературу у контексті сучасних викликів.

Оформлення книги — це щось! Цей кінь в чоботях точно не залишиться непоміченим на полиці. Якість видання також на висоті. І, звісно ж, оскільки я вже маю «Як читати українських класиків» у новому вигляді, я вирішила, що серія повинна поповнитись.
Що ж до змісту, то Ростислав Семків у своїй книзі «Як читати класиків» створює справжній путівник для тих, хто хоче зрозуміти та полюбити класичну літературу. Його стиль викладу легкий, дотепний і сучасний, а відсутність занудства і складних термінів робить книгу настільки приємною, що хочеться тримати книгу під рукою і перечитувати.
Розподіл книг за рівнями складності — окремий комплімент! Від легких авантюрних історій до глибоких текстів Вулф і Джойса — кожен знайде щось своє. І хто скаже, що літературний снобізм — це погано?

Крім того, Семків не обійшов і практичні аспекти: порада не дочитувати нецікаві книги — просто порятунок для багатьох читачів, і ось тут я можу з ним тільки палко погодитись. А ще він згадує про шкільні «тортури» з літературою, наголошуючи, що любов до читання виникає тільки без примусу.

І, на десерт, понад 200 книг, які можна підібрати до будь-якої ситуації — як сказав Семків: «Читати — не перечитати!» Так, це не просто набір рекомендацій, а справжній план дій для тих, хто хоче не просто читати, а й отримувати від цього максимальне задоволення.

Ростислав Семків, як завжди, розкриває літературні секрети таким чином, що навіть найскладніші концепції стають зрозумілими і цікавими. Його стиль нагадує того самого улюбленого викладача, який здатен з гумором подати навіть найважчий теоретичний матеріал. І, знаєте, навіть якщо ви не збираєтесь ставати літературним генієм, ці поради все одно будуть корисними. Семків майстерно поєднує факти з цікавими подробицями, що робить кожен розділ не тільки пізнавальним, а й приємним для читання.

А тепер до найцікавішого: «Як писали класики» — це не просто біографії. Семків глибоко занурюється в унікальні методи письменників ХХ століття, таких як Аґата Крісті, Джордж Орвелл, Рей Бредбері, Курт Воннеґут, Мілан Кундера, Умберто Еко та Маріо Варґас Льоса. І ось тут він не просто зібрав «лайфхаки», які допомагають не лише письменникам, а й тим, хто хоче зрозуміти, як саме створюються літературні шедеври.

Книга буквально переповнена мудрими порадами, як от: «Письмо — це не про натхнення, а про дисципліну». І це не просто гарна фраза — це реальний життєвий принцип, який класики успішно застосовували. Графіки, рутина, методи — Семків дає все це на блюдечку.

А ось нове видання «Як писали класики» від Видавництва STRETOVYCH вдихнуло нове життя в цю книгу. Оформлення просто вражає: обкладинка привертає увагу, а сама якість видання на висоті. Мені справді подобається, як книга виглядає, і це ще більше підштовхнуло мене до того, щоб збирати цю серію в новому оформленні.

Нова книжка мого літературного краша — пана Ростислава Семківа, і це черговий шедевррр! Як завжди, у своєму грайливому стилі Семків просто і доступно пояснює, чому наші класики – це не нудно. Гарний варіант для тих, хто хоче освіжити свої знання або відкрити для себе щось нове.

Часто ми сприймаємо шкільну програму як щось застаріле і нудне. Ця книга допомагає подивитися на класиків інакше, розібратися, чому вони актуальні досі. Тут не просто аналіз творів, а й історичний контекст, цікаві факти і пояснення, які змушують переосмислити звичне.

Найменше мені зайшла з усіх робіт Семківа, хоча спочатку і в кінці було досить цікаво + автор просто якісно пише.

Не сподобалась частина з переповіданням змісту двох книжок Кінга та історична довідка з історії літератури гopopy. Пізнавально, але це зовсім не те, що обіцяє
назва книжки :)

Проте, мені здається, що свою мету Семків виконав — Кінг зацікавив мене настільки, що я одразу кинулась замовляти його книжки. Вже їдуть до мене «Куджо» та «Воно» (англійською мовою, щоб повністю оцінити стиль).

"Як читати класиків" це книжка після якої ви:
1) почнете безжально кидати книги.
2) будете усі книги умовно ділити за ступенем складності.
Але це вже після того, як закінчите книгу. Спочатку треба подолати перший розділ і він для мене виявився найскладнішим. Чомусь мій мозок книголюба з
багаторічним досвідом не хотів засвоювати розділ з порадами. Проте чим далі я читала, тим цікавіше ставало. Цікаво було читати про рівні складності які виділяє автор. Так, іноді було забагато Кафки та Джойса, проте ми ж не шукаємо легких шляхів. І якщо Ростислав вже проклав стежку до найважчих творів, то чому б не скористатися нею.
Окремо хочу виділити списки творів розбиті по жанрам. Читала з них я не багато, але вже видно моїх стильових улюбленців та аутсайдерів. Є ще з чим працювати, тобто, що читати!
Для мене ця книга на 10, але я вважаю, що вона краще підійде для книгоманів з певним читацьким досвідом, а от новачків у цьому ділі вона може просто
налякати)

Ви коли небудь замислювались наскільки глибоко у нашому житті вкорінилося зросійщення. Думки, що все російське то більш гарне, культурне, багате, а українське - не варте уваги, непомітно нав'язувались людям поколіннями. І це дало невтішні плоди...⠀

Мені ця книга на деякі факти відкрила очі, бо іноді варто "вголос озвучити" якісь буденні речі, щоб зрозуміти, що звучать вони з певним підтекстом. І з такими непомітними підтексти ми стикаємося щодня.⠀

Есеї охоплюють різні сфери життя і тому мені одні були цікавіші за інші. А те, що автори збірки різні, зробило її дуже неоднорідною . Іноді здавалося, що читаєш допис у фейсбуці, а іноді, що реферат з культурології; іноді було цікаво від початку і до кінця, а іноді відгукнулися тільки окремі тези.⠀
Різноманітність книги не робить її гіршою і не зменшує актуальності, кожен читач знайде те, що тригерить саме його і як на мене це й робить її обов'язковою до читання.
Особливо зараз.⠀

Якщо ви думаєте, що багато читаєте, прочитайте цю книгу і ви побачите, що це не так однозначно. Якщо вам здається, що ви мало читаєте, прочитайте цю книгу і вам пояснять, що це ОК. І взагалі, якщо ви читаєте - прочитайте цю книгу і матимете плани для читання на кілька років, якщо і не на усе життя)

Дуже пізнавальна книга. Дуже. Автор зупиняється на головних літературних течіях і дає поради, на що звертати увагу, коли вибираєш той чи інший твір класичної літератури. З чого краще розпочати, чим продовжувати, а що є найвищим пілотажем.

"Це книжка про силу літератури. Про те, як крізь сторінки книг ми легко можемо зануритися в інший час, в якому ніколи не житимемо, перенестися в місце, де ніколи не будемо й побачити яке зможемо хіба в руїнах. Це книжка про могутність і проникливу силу читання, що є найдавнішою доступною всім і кожному машиною часу."

Нам можуть подобатися книги певного напрямку чи ні, можемо погоджуватися з паном Ростиславом або ні, але сперечатися з написаним я не буду, бо просто не прочитала (та щось і не дуже хочу) усі запропоновані ним для обов'язкового читання книги. А їх, на хвилиночку, понад 200.

То ж книга мені дійсно сподобалася, написано легко і доступно, тому щиро раджу.

Ростислав Семків — справжній знавець літератури. Він має багатий досвід у літературознавстві, що робить його погляд на письменницьку майстерність особливо цінним.
Семків має унікальний стиль і успішно поєднує науковий підхід із доступним. Подивіться кілька його лекцій і самі переконаєтесь. Він вміє структурувати матеріал так, що читати його книги легко і приємно, навіть якщо ти не є експертом у літературі. Його захоплення темою відчувається на кожній сторінці, і це робить книгу ще більш цінною.

У своїй книзі "Як писали класики" Семків зібрав практичні поради і біографії семи видатних авторів ХХ століття: Аґати Крісті, Джорджа Орвелла, Рея Бредбері, Курта Воннеґута, Мілана Кундери, Умберто Еко та Маріо Варґаса Льоси. Останній і став для мене відкриттям, адже всіх попердніх авторів читаю і люблю.

Семків не просто розповідає про їхні життя, а й ділиться секретами їхньої письменницької майстерності.

"Письмо - це не про очікування натхнення, а про дисципліну і постійну працю. Навіть найгеніальніші ідеї потребують кропіткої роботи."

Книга також наповнена конкретними порадами для письменників-початківців. Ти дізнаєшся про графіки, рутину і методи, які використовували класики, щоб писати свої шедеври. Це не лише цікаво, але й мотивує - навіть якщо ти не плануєш писати, просто зрозуміти, як вони працювали, вже дуже цікаво.

Ростислав Семків у своїй книзі "Як читати класиків" створює справжній путівник для тих, хто прагне зрозуміти і полюбити класичну літературу. Його стиль викладу настільки дотепний і легкий, що книгу хочеться мати завжди під рукою для того, щоб у будь-який момент перечитати важливу думку або знайти натхнення.

Це, без сумніву, найцікавіший нон-фікшн, що потрапляв мені до рук останнім часом. Її написано легко і сучасно, а також приправлено чудовим гумором. Семків створює враження, ніби слухаєш лекцію викладача, з яким можна подискутувати, посміятися та знайти багато спільних думок.
Особливо імпонує, як автор розділив книги на рівні по складності читання. Семків пропонує нам цікаву мандрівку від легкого читання, такого як авантюрні історії Дюма та Жуля Верна, до найсильніших текстів Вулф, Кафки та Джойса.

Автор також надає безліч практичних порад, наприклад, уникати дочитування нецікавих книг до кінця — порада, яка справді може значно полегшити життя багатьом читачам.
Сподобалися роздуми про тортури дітей шкільною програмою з літератури. Семків пояснює, що любов до читання ніколи не з’явиться з-під примусу, і з цим важко не погодитися.

На десерт книга містить список більш ніж 200 сильних книг, які можна підібрати до будь-якої ситуації. Читати — не перечитати!

«Як читати класиків» допоможе пробратися крізь призму складного і незвіданого, усвідомити, що помилки — нормально, і навчить слухати СВОЇ істинні бажання. Читання дозволяє відпочивати і, водночас, самовдосконалюватись, якщо ви робите це з певним підходом.
Загалом, книга Ростислава Семківа — це чудовий вибір для всіх, хто хоче поглибити свої знання про літературні шедеври та навчитися отримувати від них максимальне задоволення. Вона здатна надихнути нове покоління читачів на знайомство з класикою та допомогти їм знайти в ній щось своє, особисте.
І хто скаже, що літературний снобізм – це погано?

Ця книга для істинних книгоманів та книгоманок, книгоголіків і книгоголічок, книгоманьяків і книгоманьячок! Розглядаю цю книгу яу суб'єктивний досвід автора, його авторську інтерпретацію літератури від бароко до посмодернізму, його погляд на читання та його природу. Бо на деякі теми, викладені в тексті, можна дискутувати довго й нудно, але від того книга дарує ще більше задоволення!

В університеті були викладачі двох типів: одні приходили і читали на "відвали" лекції з листка, а інші - говорили, розказували, читали свою дисципліну, ніби востаннє. І здебільшого це були викладачі з літератури. Читати цю книгу - це як слухати класного викладача з літератури, який не читає із затертого листка, а включається в процес, спирається на свій досвід і підключає світогляд.

Коротко по тому, що на вас чекає в цій біблії книгомана:
- як читати більше
- про рівні читання
- трішки теорії про стилі
- кілька спроб аналізу "великих текстів"
- список літератури на 20 років (порахувала, що 65 книжок вже осилила)

Трішки в порівнянні: книга Адлера на фоні праці Семківа - нудятіна ще та. Хоча і цікава. Але "Як читати класиків" написана з гумором, живою мовою, в ній живі приклади і доречні авторські примітки. Якщо в "Як писали класики" автор більше описував чужий досвід, апелював до чужих думок (через що та книга мене не дуже й вразила, бо ж можна прочитати першоджерела й прийти до тих же висновків, що я успішно і зробила ще задовго до її виходу). То в новій книзі вже чути голос самого автора і загальна її тональність зовсім інакша.

Є речі, з якими важко погодитись. Наприклад, "Воно" Кінга я б не віднесла так чітко до готичного і романтичного стилю, там же все складніше! Але всі ці деталі - такі деталі. Це ж література! Безмежне поле для інтерпретацій! Цим вона і приваблює, і закохує, і надихає. Кожну книжку, як людину, можна читати-читати, але так і не прочитати до кінця