Вперше читала книгу на цю тему і мені було дуже цікаво. Безліч порад для будь-якої стадії написання від ідеї до оформлення листа на подачу видавництву. Вправи в кінці кожної глави прикольна штука, вони не такі прості, як здається. Далеко не з першого разу вдавалось робити. Але це дуже допомагає розвивати уяву і розуміти, що взагалі хочеш від тексту. Задоволена книгою абсолютно. Буду повертатися до неї неодноразово, бо це все ж посібник.

Це для мене третя книга авторства пана Ростислава і вона чудова. В ній легкість, гумор і натхнення. Обожнюю як автор розповідає про літературу. Це чудовий екскурс у життя та творчість обраних класиків, цього разу наших рідненьких - українських. Ростислав Семків запрошує нас глибше придивитися до цих постатей і їх творів. Як і в попередніх книжках, професійні терміни тут пояснено на прикладах і це абсолютно зрозуміло для любителів літератури. Сподобалося порівняння наших класиків з видатними діячами світу. Це добре показує рівень нашої літератури - частини світового надбання, її зв'язок з мережею світової літератури, подібність ідей і сенсів творів наших митців і світових, а також, звісно, і вплив історичних реалій на розвиток культури. "Про що взагалі література? Про досвіди, які проживають люди, і про те, як вони ті досвіди осмислюють".

Я впевнена вам неодмінно закортить щось написати. Навіть не після прочитання цієї книги, а якраз в процесі. Можливо не один раз. Цікаво було дізнатися більше про знаних письменників і письменниць, потрапити за лаштунки літературної творчості, побачити, що впливало на написання культових творів. Як і інші книги автора, ця написана з гумором, легка та приємна в читанні, без зайвої академічності. Надихає.

Сподобалося, що тут немає засудження читача за вибір літератури. Автор не тисне необхідністю кожній освіченій людині читати класиків, а розповідає чому це може бути цікавим і вартісним. Пропонує ідеї, як зробити таке читання не нудним і чому не треба робити його обов'язком. Також тут отримуємо поради щодо того, в якій послідовності читати твори авторів і як глибше опрацьовувати тексти. Книга написана з гумором, легко читається. Це була приємна мандрівка у світ літератури.

Без зайвої пафосності, з конкретикою, прикладами й завданнями, які реально хочеться виконати. Відчувається, що писали практики — кожен зі своїм поглядом і досвідом. Корисна не тільки тим, хто мріє про роман.

Чи любите ви читати?!. Чи хотіли б Ви вміти цікаво і захопливо розказувати про книжки, розбиратися у літературі - тоді Вам до Ростислава Семківа і його підбірки книжок-шпаргалок. Розкажу детальніше про книгу "Як писали класики"! Книга складається з кількох частин, де Р. Семків детально аналізує творчість письменників різних жанрів - від мелодрами Мілана Кундери до філософських текстів Умберто Еко. Мене зацікавили з цієї підбірки Агата Крісті, яку автор поважно називає Герцогинею та Суперпішак Мілан Кундер. Р. Семків будує свій аналіз за наступною схемою: спочатку - стислий виклад основних дат і подій з життя письменника, далі - що було матеріалом, які життєві ситуації впливали на автора, і хто виступав прототипом для написання власних книг, а наприкінці кожного розділу Р. Семків розкриває секрети письма кожного з обраних письменників... Стиль письма досить легкий, місцями іронічний, але при цьому виважений, кожне припущення має цікаву аргументацію. Наприклад, мене вразила констатація, що для Агати Крісті "детектив - це ще й виховний інструмент, що має застерігати від злочину"! А далі ще один цікавий момент - для авторки "не важливий вбивця, психологію якого вона не досліджує і до якого не має співчуття. Її цікавить жертва і можливість покарати зло"! Ви скажете, що це СПІРНЕ ПИТАННЯ?!. Але це для інших письменників, не для Агати Крісті! Згадайте "Вбивство у Східному експресі" - вбивця у книзі абсолютно другорядний персонаж, а ось ті, хто мститься йому за викрадення і смерть дитини - набагато важливіші у тексті!.. Також вразила щемка історія про життя і творчість Мілана Кундери, який у 39 років пережив війну у Чехословаччині, змушений був емігрувати і вже на чужині написав один зі своїх знакових творів - "Нестерпна легкість буття"! Цікавим є розподіл Мілана Кундери до майстра мелодрами - я б віднесла його до авторів "сумної драми"... Але безперечно він, як зазначає Р. Семків, "майстер емоційної прози". Лише хочу зазначити, що у тексті про Кундеру в порівнянні з матеріалом про А. Крісті мені не вистачило інформації як на нього випливало оточення (близькі, зокрема жінки, бо М. Кундера був кілька разів одружений, а його центральним персонажем у романі "Нестерпна легкість буття" є художниця Сабіна...). Тож резюмуючи, відмічу, що тексти про письменників та їхній творчий доробок у висвітленні Р. Семківа - безумовно цікаві, пізнавальні, місцями дотепні (паралелі до Л. Керола та його "Аліси..."), а головне змушують по-іншому поглянути на письменників та їх життєвий і творчий шлях! Окремо дякую видавництву Stretovych за вибір матеріалу ? і дизайн обкладинок! ?

Це справді максимально кайфова книга. Якби я так умів, якби я міг не спати, то дочитав би її ще в ніч першої доби від початку читання. "Як читати українських класиків і кайфувати від цього" Ростислава Семківа неможливо відкласти, та і не хочеться.  Автор обґрунтовує свій вибір десяти найголовніших представників українського красного письменства і кожному знаходить час та місце в структурі книги. Ось вони — наші найкращі, ті, без кого неможливо уявити ані української літератури, ані світової культури в такому вигляді, до якого ми зараз дожилися: Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Микола Хвильовий, Богдан-Ігор Антонич, Василь Стус. З Ростиславом Семківим складно сперечатися, коли він у чітко структурованому і написаному без зайвого пафосу, але з гумором, вайбовому і страшенно цікавому тексті відверто звертається до читачів, мовляв "Ви забили? Ви забули? То я вам напам'ятаю!". Хто вони? Як стали письменниками і чому їх вважають класиками? Що написали? Які їхні твори обов'язково треба прочитати і в якому порядку це краще робити? Чому так? Що там є такого важливого або цікавого? Де шукати додаткову інформацію, куди пірнати якщо є бажання заглибитися у вивчення кожного з цих авторів та авторок? Я дуже люблю такі книги, які не лише спонукають і надихають читати більше, але й рекомендують, що саме. В цьому сенсі "Як читати українських класиків" — це винятковий perfect match Кого читати? Що читати? Чому? Пана Ростислава, коли він пише або говорить про літературу, можна слухати нескінченно. Популяризація читання серед широких людин потребує хірургічної точності. Інакше там пануватимуть дурнуваті стереотипи, на кшталт "літератури про село і страждання". Ото хіба "Енеїду" можна читати всім і кожному: цей "фанфік" про класичний античний сюжет, написаний бароково та весело не зацінить лише хтось такий, хто не має серця. А коли пан Ростислав каже, що Еней — як Хан Соло у "Зоряних війнах" або Рон з "Гаррі Поттера", це мусить розтопити навіть скам'янілу душу. Максимальне задоволення від цієї книги я отримав не лише у безпосередньому процесі читання, але й обмірковуючи подальші читацькі плани: дещо треба буде прочитати вперше в житті, а чимало хочеться — з нового погляду і набутою оптикою — перечитати. А раптом, з часом, творів десяти суперкласиків виявиться замало, Ростислав Семків дає список з 300+ книг українських письменників художньої прози, поезії, мемуарів, драматургії та есеїстики, щоби нам було чим займатися в старості, якщо ми до неї доживемо.

Це захоплива мандрівка у творчу лабораторію найвідоміших письменників. Це видання — не суха теорія і не шкільний конспект, а жива розмова про те, як народжується текст, який закохує, дивує, змінює.