Це дійсно дуже концентрований літературний курс, від авторів, що викладають на “Літосвіті”. Без води, зайвих повторів,чітко, структуровано про кожний з аспектів літературної майстерності.
Маємо 30 тем, двадцять менторів з їхніми порадами та творчими завданнями, щоб створити цікавий сюжет, сильних непересічних персонажів, водночас навчитися не вигоріти, не закинути роботу на половині дороги, довести рукопис до фіналу.
Курс буде корисним і для початківців і для тих, хто хоче систематизувати свої навички та знання з письменницької майстерності.
Є поради із саморедагування, співробітництва з бета-рідерами, як саме написати синопсис та анотацію, багато стисло поданої теорії про структуру, оповідача, про те, як створити конфлікт, як працювати з головними і другорядними персонажами.
Не забули викладачі про поради щодо авторського стилю, роботи з діалогами, особливостями української мови.
Частину книжки присвячено роботі з нон-фікшеном, есеями, порадам щодо психології творчості.
Книжка, до якої можна і треба буде звертатися не раз під час власного письма.
Анонім
Знаєте той момент, коли берешся за українську класику й думаєш: "Ну все, знову буде важко, сумно й про ярмо"? А потім читаєш цю книгу — і бах, мозок робить кульбіт. Семків пише не як викладач, а як той дотепний друг, що на кухні п'є з тобою каву й пояснює, чому Франко — це не тільки "Каменярі", а Леся Українка — набагато гостріша, ніж ми про неї звикли думати.
Це не суха літературознавча писанина, а дуже жива, сучасна, дотепна розмова. У тебе раптом виникає бажання перечитати все — від Нечуя до Хвильового. Бо розумієш, що ці люди — не пильні портрети з підручників, а справжні, живі, з характером і голосом.
Це книжка для тих, хто хоче відчути свою літературу — без пафосу, без примусу, а з любов’ю й цікавістю. І так, після неї хочеться сказати: "Чорт забирай, я люблю українську класику".
Анонім
У пана Семківа легке перо, чудесний стиль, прекрасне почуття гумору. Обожнюю таке в книжках про літературу. Дуже подобаються широкі паралелі і дотепні порівняння.
Тому моя улюблена цитата з цієї книги:
Перейти від читання Антонича до віршів Стуса — це все одно, що теплого літнього дня, біжучи квітучим лугом, зненацька провалитися в холодне печерне озеро. Якщо лемківський поет немовби пише поезію затишного Ширу, то Стус явно щойно вирвався з Ізенґарду, а потім ще й побував у Мордорі.
Анонім
