Розмальована вуаль

Як мені втулити в ці нещасні 2000 символів все, що я думаю про цю книгу і цього автора? Я писала і редагувала, редагувала і переписувала, але врешті скажу вам просто: Сомерсет Моем - справжній художник людських емоцій, але працює він не пензлем, а словом. Його стиль - простий, повітряний, живий, до героїв звикаєш і відчуваєш до них непідробні відчуття.

Перед нами Кітті - продукт своєї епохи. Жінка, головне надбання якої від народження - це її краса, а мета - успішне заміжжя. Ми можемо її засуджувати, ненавидіти, зневажати, вона може дратувати і виводити з себе, її хочеться струхнути добряче за плечі і привести до тями. Але вона результат виховання, що сформувалось на релігії в порівнянні з тогочасними нормами. Їй плювати на почуття, в неї своє на умі. Але життя завжди внесе свої правки.
В цій книзі ключовий момент - еволюція особистості. Коли людина починає змінюватися під тиском обставин, відкривати нові грані життя, змінювати життєві пріоритети. Без зайвого пафосу, філософствувань в стилі Достоєвського Моем малює динамічну картину життя, нанизує на сюжетну канву події і людей, котрі впливають на жінку, трансформують її свідомість.

От ви знаєте людину, здавалося б, тривалий час. І вам здається, що це - втілення занудства і передбачуваності. Але в різних життєвих обставинах ми всі по-різному розкриваємось. Сором'язливий юнак в роботі може бути чуйним лікарем, легковажна на перший погляд дівчина - уважною вчителькою чи талановитою письменницею.
Кожна книжка дає нам уроки життя. Урок цієї історії - завжди бачити за людиною дещо більше, ніж її зовнішність, а світ розуміти трішки глибше, виходити за межі власних інтересів хоч інколи.

Якщо вже встигли закохатися в цього письменника і "Розмальована вуаль" зачепила вас, рекомендую вам його романи "Театр", "Луна и грош", "Бремя страстей человеческих" (назви російською). І ці історії вразять вас не менше.

Хіба не шкода, що люди, яким на цьому світі відпущено так мало часу, самі собі завдають такого болю? ©️Вільям Сомерсет Моем «Розмальована вуаль»

Єдиний спосіб завоювати серця - це самому бути подібним до тих, чию любов ми хочемо заслужити. ©️Вільям Сомерсет Моем «Розмальована вуаль»

Кітті - недалекоглядна, цинічна, не дуже розумна дівчина шаленої краси, вийшла за розрахунком за Вольтера, який всім серцем її кохав. Однак через, те що Кітті завела собі коханця, Вольтер відчув жахливу відразу до своєї дружини.

Чоловік Кітті приймає рішення їхати в експедицію по спасінню помираючих від холери, а в якості покарання дружину забирає з собою на вірну смерть ☠️

Чи переживе це подружжя експедицію? Чи втримається їх шлюб? Зможе чоловік пробачити Кітті? Читаємо в книзі😉

Досить не погана книга, я чомусь дуже зневажаю Кітті, не розумію зрадників. Та горджуся витримкою і розумом Вольтера.

Ще книга вчить цінити тих хто тебе кохає зараз, а не потім! Читаючи книгу поринула у серйозні роздуми.

"Велике це нещастя - мати серце. Зате велике щастя - присвятити це серце любові"

Будьте готові до чутливої і приголомшливої історії становлення людської душі.
Цей роман аж ніяк не про зраду, навколо якої й розгортається сюжет, аж ніяк не про смерть, хоча події кидають головних героїв у самий спалах холери, не про стосунки між чоловіком і дружиною, хоча останні всіляко намагаються вдавати шлюб.

Для мене це однозначно роман про пошуки себе через неймовірний біль, втрати, сльози та поневіряння.
Інфантильна та легковажна Кітті (тут, як на мене, автор недарма наділив свою героїню саме таким варіантом імені Кейт, до прикладу), вихована матір'ю на певних цінностях - вийти вдало заміж. Та коли на горизонті з'явилася можливість молодшої сестри випередити Кітті, та з легкістю погоджується на пропозицію руки і серця від молодого, нічим не примітного, на її погляд, лікаря-бактеріолога Волтера. Шляхетний, освічений інтелектуал невдовзі набридне Кітті і вона кинеться в обійми пристрасного і звабливого коханця. Здавалося б на сторінках - чистої води мелодрама. Та глибокий психологізм починається, коли Волтер пропонує Кітті поїхати з ним в одну із провінцій Китаю, де холера сотнями забирає життя людей, або ж розлучитися з ним і пов'язати своє життя з коханцем, який зі зрозумілих причин (посада і вигідне соціальне становище) відмовляє Кітті.

Подорож до Китаю - це шлях усвідомлення себе. Кожен із героїв розуміє, зіткнувшись з новою, жахливою, реальністю, що має зробити неймовірні зусилля, аби знайти шлях один до одного. У Кітті змінюється все: від побуту до поглядів на свого чоловіка, саму себе, на життя вцілому. Дівчинка дорослішає. Вона шукає і таки знаходить відповіді на запитання, якими себе мучила, усвідомлює істинні цінності, які в подальшому стануть для неї орієнтиром. Полуда, ота "розмальована вуаль" з ілюзій, які були нав'язані вихованням і тогочасним суспільством, спадає з очей - і ми бачимо неймовірну еволюцію жіночої душі.

Кінцівка роману непередбачувана - думалося, що все станеться з точністю до навпаки.
А от кінцівка в екранізації книги мені набагато ближча і набагато зворушливіша.

Щиро раджу!