🌟Таке прекрасне перше знайомство з автором. Радію, що придбала одразу дві книги, тож незабаром зможу повернутися до Моема. 

🌟Все ж таки часом душа просить класики та під настрій вона сприймається навіть краще ніж сучасна література. 

🌟Я вже писала, що чомусь оминула увагою автора в підлітковому віці, коли читала переважно класику з домашньої бібліотеки, підозрюю, його творів ми просто не мали. 

🌟Моем пише легко та неймовірно кінематографічно, попри екзотичний сетінг (події відбуваються в Китаї) уявити описані автором локації та пейзажі напрочуд легко, а доволі скромний обʼєм книжки дозволяє втримати увагу навіть якщо у вас кліпове мислення. 

🌟Це історія про молоду жінку Кітті Фейн, з самого дитинства вона знала що має вдало вийти заміж. Її мати не жаліла часу та грошей, щоб якнайвигідніше «продати» доньку, а на молодшу та не таку конвенційно привабливу Доріс не звертала особливої уваги. 

🌟Та от, Кітті вже 25, а того самого непристойно багатого та родовитого чоловіка на горизонті не видно. 
Несподівано, 18-річна Доріс заручається з баронетом, а Кітті, аби молодша сестра не вийшла заміж першою, дає згоду на шлюб з лікарем-бактеріологом до якого зовсім байдужа. 

🌟Весілля зіграли за два тижні, адже Волтер мав їхати в Китай, проводити наукові дослідження. На чужині Кітті нудьгує та зустріч із Чарлі Таунсендом швидко розвіює її смуток. 
Волтер стає свідком адюльтеру і дає Кітті вибір без вибору. 
Далі по законам жанру головна героїня має усвідомити свою помилку та розкаятись у скоєному. Про це вже читайте самі.

🌟Трошки спойлерна цитата, але дуже хочу поділитись:

"Нечесно засуджувати мене за те, що я була дурненька, легковажна і вульгарна. Мене такою виховали. Усі дівчата, яких я знала, були такі... Це все одно що дорікати людині, якій ведмідь на вухо наступив, що вона нудьгує на симфонічному концерті. Хіба справедливо засуджувати мене за те, що ти приписав мені чесноти, яких у мене катма? Я ніколи не намагалася ввести тебе в оману, прикидаючись іншою. Просто була гарненькою і веселою. Адже ти не запитуєш на ярмарку, чи є в них у продажу перли і соболині шуби, ти запитуєш про оловʼяні дудки і повітряні кульки."

🌟 Перша книга року точно не стала кращою. Довго я відтягувала відгук, але вирішила дочекатися обговорення, а вже після поділитись враженнями. 

🌟 Очікування в мене були високі, я б навіть сказала завищені. Початок книги затягував і перші 150-200 сторінок прочитались доволі швидко, я щиро співчувала головному герою та вболівала за нього. Жаліти та виправдовувати більш дорослого персонажа я вже не змогла. 

🌟 Тож давайте ближче до тексту. 
Події відбуваються у 90-х. 
Головний герой – Деймон, якого усі кличуть Демоном народився у будинку на колесах. Його мати – наркозалежна, а батько загинув ще до його народження. 
Фактично, усе дитинство Демон проводить в сусідів та товаришує з їхнім онуком Мегготом. 
Для матері він грає роль няньки, а подекуди й «подружки», щоби їй було не сумно, починає курити з нею травичку (років в 6-7). 

🌟 Згодом мати знаходить собі чоловіка, типового абʼюзера, життя з яким швидко перетворюється на пекло, особливо для хлопчика. Через деякий час Деймон стає сиротою. Соціальні служби не те щоби турбуються про добробут дітей-сиріт, та й опікуни теж. Герой постійно піддається різним видам насильства, тяжко працює та просто намагається вижити. 

🌟 Не додає оптимізму і сама місцина де відбуваються події роману. Аппалачі – депресивний регіон, де процвітає безробіття. Колись тут активно видобувалось вугілля, люди приїжджали з усіх куточків країни з надією на краще життя, створювали сімʼї, заводили дітей. Та період розквіту тривав недовго. 

🌟 Що ж до Демона, то він тікає від чергового опікуна. Хлопець вирішує відшукати свою бабусю та попросити прихистку в неї. Йому це вдається та бабця не планує залишати онука в себе. Врешті решт, Деймону таки випадає шанс на нормальне життя який він успішно просирає. 

🌟 Подальші ~250 сторінок схожі на бед тріп, бо гени та обставини беруть своє і головний герой плотно присідає на оксі. 
На це були вагомі причини, і це треба визнати, та щось мені підказує, що й за інших обставин Деймон став би наркозалежним. 

🌟 Книга підіймає багато важливих тем: 
криза системи органів опіки, бідність у депресивних регіонах, дитяча праця, домашнє насильство та наркозалежність. 
На жаль, більшість з них губиться під масою тексту. 

🌟 Якби я була підліткою, книга мене б вразила, але тут і зараз я просто втомилась від самоповторів авторки та нескінченних детальних описів подій та персонажів, які не були важливі для сюжету.
Текст варто було б скоротити відсотків на 30 і від того усі були б у виграші (мої очі зокрема). 

🌟 Щиро кажучи, я не можу радити цю книгу, та оцінка 6,5 з 10 на нашому клубі натякає що спробувати варто. 
Зрештою, вирішувати вам. 

🌟Спочатку про хороше. 
Книга читається швидко та комфортно, бажання відкладати або недочитувати в мене не виникало, авторка вміє будувати речення і тримати увагу читача. 
Персонажі гарно прописані, вони мають характери та добре запамʼятовуються. 
Не знаю чи придбані права на екранізацію, але вона так і проситься. 

🌟А тепер про не хороше. 
"Цей роман — справжня знахідка для всіх поціновувачів родинних саг!"

Вікіпедія пише:

"Родинна сага — це літературний жанр, який зосереджується на історії однієї родини, охоплюючи кілька поколінь."

🌟Це не родинна сага, фактично, ми спостерігаємо за одним поколінням – братом та сестрою, їхні батьки, а потім і діти не є центральними персонажами у жодному з відтинків книги. 

🌟Сама по собі історія має хороший початок і цікаву завʼязку, сильно просідає посередині та доволі передбачувано закінчується. 
Коли закрила книгу не змогла відповісти собі на питання для чого вона була написала. 
Словом, змушує задуматись, але незрозуміло над чим. 

🌟Сюжет побудований навколо Голландського дому та брата із сестрою, які провели в ньому дитинство, але зла мачуха після смерті батька швиденько виставляє дітей за двері. Ну як дітей, Денні – 15, а Мейв – 22 і вона вже давно там не мешкає. 
До речі, рідна мати не померла, а просто покинула своїх дітей, бо не мала більше сил жити в розкоші й подалась в Індію. 

🌟Далі ми спостерігаємо як Денні та Мейв будують свої життя. 
Старша сестра, яка ще сама бувши дитиною взяла на себе роль матері для молодшого так і продовжує тягнути лямку, ігноруючи власні бажання та амбіції врешті змушує Денні піти на медичний аби витрусити побільше грошей з фонду на навчання (єдині гроші що лишилися від батька до яких вони мали доступ). 
Денні підкорюється, але по завершенню навчання вирішує займатись нерухомістю, одружується, заводить дітей. Мейв же, продовжує працювати на роботі, яка очевидно нижче її рівня аби бути ближче до брата і допомагати йому. 

🌟Увесь час тінь Голландського дому мерехтить на фоні. Брат із сестрою регулярно приїздять до будинку, роздивляючись його з відстані, ностальгують, пригадують своє дитинство, але ніколи не намагаються потрапити всередину. 

🌟Книга чудово підходить для книжкових клубів. Можна довго перемивати кісточки персонажам дискутуючи на одвічні теми, про батьків та дітей, сімейні звʼязки, юридичні аспекти та історичне тло роману. 
Але особисто я не знайшла себе в цій книзі. 

🌟Можу радити як потенційно швидке читання на кілька вечорів, але без wow-ефекту. 
З авторкою не прощаюсь, читатиму її більш пізній «Tom Lake», який нам обіцяли на цей рік. 

🌟Маалі приходить до тями у Міжсвітті не памʼятаючи ані обставин своєї смерті, ані своїх убивць. 

🌟Тут, в такому собі Чистилищі він лише один з багатьох померлих і щоби отримати подальші інструкції треба відстояти чергу до людей у білому одязі та з папочками в руках. Дочекавшись своєї черги Маалі дізнається, що для того аби потрапити до Світла йому необхідно за сім днів пройти купу бюрократичних процедур на різних рівнях цієї установи й найперше – перевірити вуха. 
Алмейда не в захваті від такої перспективи й не те щоби горить бажанням перероджуватись.
Тож він тікає. 

🌟У світі людей Маалі Алмейда поступово пригадує останні години свого життя одночасно занурюючи нас, читачів, в тогочасні реалії Коломбо, столиці Шрі-Ланки. 

🌟Події відбуваються в розпал громадянської війни, у 90-х роках минулого століття. До слова, війна тривала 26 років, з 1983 по 2009. 
Головний герой – військовий фотограф, відомий своїм вмінням робити вражаючи кадри у найгарячіших точках конфлікту. Його роботи вражають своєю відвертістю та рівнем професіоналізму. 

🌟Сам Маалі описує себе так – фотограф, гравець, наволоч. Відверто кажучи, опис правдивий та вичерпний. Він не працює на когось конкретного, а там де більше платять, тож має багато ворогів. Він безтурботно витрачає свої гонорари в казино та постійно зраджує своєму хлопцю з абсолютно випадковими людьми як під час відряджень, так і вдома. 
Читаєш оце і думаєш, що не так вже його і шкода (обожнюю читати про таких персонажів), але зачекайте, ще все попереду. 

🌟Перші сторінок 100 йшли зі скрипом, було цікаво, але давалась взнаки нестача знань історії та міфології Шрі-Ланки. 
Незвичні для української мови імена, божества та власні назви трохи гальмувати процес, але десь з другої половини книга мене захопила неймовірно. Особливо мені сподобалась розвʼязка детективної лінії із пошуком вбивці Маалі Алмейди, а також частина з організацією фотовиставки. 

🌟Ця книга змусила мене багато гуглити та рефлексувати, розширила читацькі горизонти та поповнила список улюблених книг. 

🌟Моя щира рекомендація для тих хто хоче спробувати щось нове та цікаве і не проти магічного реалізму. 

🌟"Любовні листи на Різдво" я придбала на хвилі любові та захоплення книгою "Це Різдво", але як-то кажуть, двічі в одну річку не ввійдеш. 

🌟Не подумайте, ця книга хороша, просто вона не моя. 
Якщо Це Різдво – меланхолійна та ніжна історія до якої так і хочеться поставити гештег #hopecore, то ця – динамічна, наповнена подіями та занадто великою кількістю драми. 

🌟Медді – мати-одиначка та доглядальниця своєї двоюрідної бабусі, яка має слабкий зір та астму. 7 років тому чоловік Медді зник безвісти після гучної сварки. Жінка залишилась сама, вагітна та з затопленим будинком. Відтоді вона звикла розраховувати лише на себе та нести відповідальність за інших. 

🌟Раф – письменник, після розлучення перебирається в маленьке містечко, ближче до названої сестри, яка чекає на операцію, та племінниці-підлітки із запальним характером. 

🌟Одного дня, Раф опиняється на порозі дому Медді та заявляє, що бабуся Руті – рідна мати його сестри й варто було б їм познайомитись. 
З цього моменту починається історія Медді та Рафа. 

🌟До 150-200 сторінки книжка йшла дуже бадьоро і я насолоджувась нею. Та згодом я почала втомлюватись від лінії з бабусею головної героїні, її зниклим чоловіком та від нерішучості Рафа. 
Особливо мене повеселив момент, де Медді називає Рафа «мій коханий» після другого побачення. 

🌟Можливо, я перебільшую (майже напевно), адже роману не бракує позитивних відгуків. Якщо ви полюбляєте книги з тропом маленьке містечко та found family – ця книга для вас. 
Мені ж зараз відгукуються історії, що фокусуються на конкретних героях та їх внутрішніх переживаннях.