До зустрічі в «Капкейк-кафе»

Неймовірно тепла та затишна книга🤗

Головна героїня закохує в себе своєю простотою, мрійливістю та любов'ю до свого захоплення. Вона постійно пече капкейки і просто роздає їх всім довкола просто тому, що їй подобається випікати, а дівати все приготоване просто вже немає куди🤣

Сподобалося, що в книзі багато простих людей, які мають звичайні професії та проживають непрості життя. А ще тут є лише декілька дівчат з "ідеальними" фігурами, а всі інші мають звичайну тілобудову, люблять їсти солодке, насолоджуються своєю природною красою.

Стосунки головної героїні зі своїм шефом мені відразу не сподобалися. Та й кому таке може сподобатися? А ще бісило, що постійно робився акцент на віці головної героїні - 31 рік. Так, неначе після життя вже закінчується, діти не народжуються, кохання не приходить🤦Вона прям дуже панікувала, що якщо не цей хлопець, то вже ніхто їй не зустрінеться🤷

Але, загалом, книга чудова.

Всім, хто хоч раз зривався з дієти на смачнюще тістечко.

Було? Зізнайтеся? У мене було приблизно тисячу разів, тож це точно книга для мене.

І для всіх ласунів і мрійників; кондитерів і тих, хто завжди хотів ними стати; для королев і королів на своїй кухні; повелительок духовок і міксерів; володарок цукру, борошна, кориці і цукатів. А ще для тих, у кого є величезна мрія і такий же величезний страх її втілити.

Іссі 31 і в неї точно не біла смуга в житті — з роботи звільняють, колишній начальник і за сумісництвом хлопець кидає. Хоча є і плюс - щедра вихідна допомога, проте і вона не тішить, коли не знаєш, куди себе подіти.

Але у Іссі є божевільна ідея, а, як ми знаємо, божевільні ідей в талановитих руках часто спрацьовують і стають геніальними. Завдяки рецептам дідуся, підтримці друзів і шаленому бажанню Ізабель відкриває затишне кафе під грушею — кафе, яке стане острівком затишку і рятівним колом для багатьох людей. Звичайно, будуть перепони, злі язики, інтриги колишнього. Маленькі злети і падіння, а ще, звичайно ж, нове кохання.

Я не знаю, як Дженні Колґан це вдається. Її книги для мене — абсолютний парадокс, адже тут немає нічого з того, що мене зазвичай захоплює. Це не карколомні пригоди, не динамічний екшн, не скляне скло і драматична драма. Але я все одно кайфую, коли їх читаю. Її сюжети досить життєві, героїні — ніби сусідки чи подруги (чи ти сама в якийсь період свого життя), а проблеми здаються аж занадто знайомими.

Не скажу, що я читала, захлинаючись цією історією, але вона мене гріла. І хоч "Капкейк-кафе" особисто для мене поступається шотландському циклу Колґан, ця книга подарувала і гарний настрій, і якусь особливу душевність.

Це про віру в себе, про ризик, про справжню дружбу і про те, що за чорною смугою завжди йде біла.

P.S. Особисто у мене ніколи не було кулінарної книги. Та тепер є. Шикарні рецепти смаколиків на початку кожного розділу - це божественно. Неможливо спокійно читати і не хотіти бігти все це приготувати. Тому запасайтеся борошном і яйцями, бо бажання збити тісто і наповнити квартиру ароматами запашної випічки точно до вас завітає 🧁🧁🧁

Це книга про жінку, яка розійшлася з хлопцем, втратила роботу і в розпачі не знає, що їй робити далі зі своїм життям. Вона займається улюбленою справою - пече капкейки і пригощає усіх своїх знайомих. Аж доки одного разу не вирішує відкрити кафе.

Це тепла, затишна, ароматна історія, присмачена кулінарними рецептами, яка дасть мозку відпочити від напружених буднів. Мені дуже сподобалося