Loading...
Лілія @lilia.lytvyn
Лілія @lilia.lytvyn Литвин
Котик
25.03.2024
Новий відгук
Книга чудова.

8 коротких історій розкривають діткам суть 8 емоцій та почуттів: заздрості, страху, злості, радощів, смутку, любові, спокою та вдячності.

Після кожної історії про зайчика Вухася та нові емоції, які він зустрів на своєму шляху, можна обговорити прочитане, навести приклади із життя.

А ще дітям точно сподобаються ілюстрації.
Нова оцінка:
20.03.2024
Новий відгук
Дуже корисна книга для дітей, зважаючи на історичний період, в якому ми живемо.

Лисеня Браво разом з мамою змушені покинути рідну домівку через страшну пожежу в лісі. Але в той час, як вони разом з іншими звірами втікають світ за очі, їхній тато залишається рятувати решту.

Дорогою їм зустрічаються різні звірі, які допомагають, прихистивши у себе на ніч, нагодувавши. Одним словом, одразу не складно провести аналогію із нашим сьогоденням.

Ця книга створена з метою допомогти дітям пережити їхні емоції разом з дорослими, обговорити їх, поплакати й посумувати разом і не втратити надію на світле й радісне майбутнє.
09.03.2024
Новий відгук
Книга, яка мене дуже вразила. Попри те, що я багато чула про Чорнобиль, читала, бачила фільми, проводила масові заходи на цю тему. Що ж нового я могла у ній побачити?

Нетиповість оповіді. Хто хоч раз читав книги Алексієвич, той знає, що вона не описує хронологію подій, документальних даних. Вона збирає «голоси» простих людей, що стали учасниками, свідками, героями чи жертвами події.

У книзі на читача чекають спогади. На 1, 2, максимум 4 сторінки кожна. Спогади абсолютно різні. Про емоції в день евакуації, розповіді тих, хто виїхати відмовився, про запах весни, посадку городу, весняне буяння, яке аж ніяк не вʼязалося в голові із чимось, що в цей момент приносить смерть.

Але найбільше вразили мене люди! Їхня відданість державі. Їхня готовність робити те, що їм кажуть, що треба робити для порятунку інших, не думаючи в цей момент про наслідки для себе. Мені все не вкладалося в голові, як люди беззахисно йшли в обійми радіації і навіть не думали втекти, відмовитися.

Історії дружин ліквідаторів про те, як їхні молоді чоловіки за кілька місяців почали згорати на очах і ніхто не міг їм допомогти. До них навіть підходити боялися.

А ще неусвідомлення того, чим це обернеться для людства. Адже відповіді на це питання немає й досі.
24.02.2024
Новий відгук
Я не фанатка нон-фіку, тому, якщо мені заходить, то це точно класна книга.

По-перше, це не теорія з психологічних книжок. Вона базується на власному досвіді авторки, який спонукав глибше досліджувати цю тему і робити висновки.

По-друге, у ній немає «води» й переливання з пустого в порожнє. Натомість присутні приклади з життя людей і розбір конкретних ситуацій.

По-третє, авторка пропонує альтернативні варіанти рішення проблем. Не наполягає на одному єдиноправильному.

І четверте, читається книга на одному подиху.

У моєму житті був епізод, коли я твердо вирішила ставити крапку в одній професії, але не знала, що робитиму далі.

Читаючи книгу, я бачила перед собою всі ті етапи, які описує авторка, бо я їх пройшла. І було страшно через невідомість. І була людина, яка стала міцною опорою, яка тверезо оцінювала ситуацію на рівні зі мною, коли решта пальцем крутили.

Одним словом, книга хороша. Точно варта уваги. Щоб хоча б вкотре нагадати собі, що життя нам дане не для того, щоб гарно вписуватися в плани оточення, а щоб жити, чуючи власний внутрішній голос.
Новий відгук
Такі книги залишають по собі слід. Бо сюжет - не зовсім вигадка. Це охудожнена історія живої людини, яка витерпіла нестерпні муки - тілесні та душевні, - але зуміла вижити, і навіть зуміла відчути щастя.

Сесилія Кляйн, вона ж Цилька, у 16 років потрапила в Аушвіц. З роки життя було втрачено в таборі. Втрачено разом із сімʼєю юної дівчини. Чого вартувало вижити - відомо лиш їй одній. І от коли вʼязнів звільняють, Цилька боїться навіть повірити в те, що все, кінець мукам.
Нарешті свобода!

Страх дівчини виявився небезпідставним. Її відправляють в Сибір, увʼязнюють за звʼязок з нацистами. І нікого не цікавить, що життя в Аушвіці не передбачало вибору, що всі мусили виконувати їхні накази, якими б вони не були.

Не врятуватися, а просто жити. Жити в тих умовах, які є. І саме за це я люблю такі книги, за досвід того, що людина може вижити в найстрашніших умовах.
Нова оцінка:
22.02.2024
Новий відгук
Ця книга - ніби бесіда з подругою на кухні за пляшечкою вина. Коли ви обговорюєте свої любовні пригоди та невдачі, чоловіків та жіночі секрети. Читаючи, складається враження, що авторка ось тут поряд, ділиться своїм досвідом.

Сама ж авторка у вступі зазначає, що книга не претендує на місце у вашій книжковій шафі, вона створена для відпочинку, для того , щоб цікаво провести кілька вечорів і без сумнівів подарувати її своїй подрузі. Так воно і є.

Вся книга побудована на власному любовному досвіді Ірени Карпи. Вона з гумором та самоіронією описує своїх чоловіків та себе в стосунках з ними. Вона вчить любити себе, не закривати очі на очевидні речі.

Тут кожна жінка точно впізнає себе бодай на котромусь розділі. Тому однозначно раджу для прочитання.
Новий відгук
Ця історія точно зрезонує тим, хто в період війни мешкав разом з величезною родиною під одним дахом. Я мала такий досвід. Я знаю, на що це може обернутися.

Толік виїхав до Іспанії. Нарешті йому вдалося придбати там власний будинок і він мешкає далеко від сестри та мами. Він живе за своїми правилами та на своїх умовах. Прагнув жити. Але ця ідилія навіть не встигла розпочатися. Бо через війну в Україні до нього їдуть жити родичі: мама, сестра з подругою, тітка та сусід-інвалід.

Жити в одному помешканні абсолютно різним людям - це випробування. От чесно. Навіть якщо ви родичі. Навіть якщо любите одне одного. А якщо ще й не дуже сильно любите, то тим паче.

Авторка розкриває внутрішній світ і суперечливі емоції та переживання кожного героя. І вони чудово зрозумілі українцям.
Новий відгук
Аделіна живе в маленькому містечку, де основне призначення жінки - вирости, одружитися, народити дітей та клопотатися про сімʼю, а після смерті опинитися на клаптику місцевого цвинтаря. Та головній героїні цього напрочуд мало. Вона не хоче комусь належати. Вона мріє про освіту, про світ. І в мить найбільшого відчаю погоджується на угоду, яка принесе їй довголіття.

300 років уже вона живе на світі. Вона бачила війни, бачила технологічний прогрес. І дійсно нікому не належить. Ба більше, її ніхто не памʼятає. Люди тримають її в своїй памʼяті рівно доти, допоки бачать перед собою. Що це? Винагорода? Чи таки прокляття? Чи дійсно це так прекрасно, як здається на перший погляд?

І раптом серед буремності життя трапляється чоловік, який її памʼятає! Адді так прагне вірити в те, що її прокляття буде розірвано. Та чи дійсно це так? Чи варта вона кохання? І в чому ж секрет цього чоловіка?

Історія цікава, нетипова, розмірена. Теперішнє плавно переплітається зі спогадами головної героїні. Однак мені забракло ефектнішого фіналу. Хоча й не скажу, що він розчарував.
Нова оцінка:
4
18
Книги про концтабір
5
22
Книги, які найвище оцінили мої діти