Тисяча осеней Якоба де Зута

Якоб де Зут - голландець. Чоловік їде на штучний острів Дедзіма для того, щоб підзаробити грошей і отримати дозвіл на весілля. Він підписує контракт на пʼять років і влаштовується на посаду писаря до нового наглядача острова. Так як там у голландців сумнівна репутація, Якоб якраз має шанс довести свою чесність і відданість справі розплутувати інтриги .

Також ми знайомимось з акушеркою на імʼя Оріто Аібагава. Жінка на своєму віку побачила і пережила багато і дивує своєю витримкою.

Ця книга геть не те що я думала. Я очікувана якусь легку теплу історію. А отримала купу скла, несправедливості, шокуючих сцен і вчинків людей. Хоча не всіх з них я можу назвати людьми.

Буквально з перших сторінок нас зустрічає сцена з маленькою ілюстрацією до неї (покажу в телеграмі бо інста не пропустить) котра вже дала мені зрозуміти що книга не буде про веселку, осіннє сонечко і єдинорогів.

Книга поділена на пʼять частин, та я б умовно розділила на три, саме за зміною сюжету. І от якщо перші дві ще були розкачкою, звиканням до мови автора, яка я такою громіздкою що треба час щоб звикнути. Велика кількість імен через яку буквально не відрізняєш персонажів. Багато деталей, які виникають в дуже неочікуваних місцях.

До третя і четверта просто дивують своїми подіями, від яких стає волосся дибки всюди. Монастир в якому немає нічого святого. Ця тема завжди для мене небайдужа як у фільмах так і в літературі.

І пʼята частина яка вже ішла досить вільно і навіть велика кількість імен вже не шокувала (благо в кінці книги є список всіх дійових осіб, і от я зверталась до нього).

Якщо у мене б спитали: «про що ця книга?», я б просто розвіялась в кількості сенсів і неможливості їх передати словами

Книга про історію і до чого вона приводить.
Про жорстокість системи і одиниць які виступають проти неї
Про жіночу силу. Таку неймовірно стійку і гарну.
Про чоловічу порядність
Про любов не «завдяки» а «наперекір»

«Тисяча осеней…» це і трилер і історія і філософія і драма.

Я зачарована мовою автора і однозначно читатиму інші його роботи.

Абсолютно прекрасна і дуже атмосферна книга. Історія кохання в далекій, невідомій, іноді жахаючій країні. Історія дорослішання і перемоги над собою.

Читала кілька років тому, але ця книга з тих, що приходять, щоб залишитися.

«Тисяча осеней Якоба де Зута» - книга англійського автора Девіда Мітчелла, який відомий своєю незвичайною манерою письма та багатошаровими сюжетами. Певний час він жив в Японії, і це наклало певний відбиток на його творчість.

Це історія однієї жінки, яка потрапила в біду, та двох закоханих чоловіків, один з яких хоче поступитися іншому, щоб її врятувати.
І це лише одна з осеней молодого писаря Якоба де Зута на острові Дедзіма (штучному острові в Японії, де велася торгівля з європейцями).

Це складний багатошаровий роман про подолання розбіжностей між світами та культурами, корупцію та махінації, про любов та вибір, жорстокі реалії японського суспільства та політики.

Молодий писар Якоб де Зут прибуває в Японію, щоб заробити гроші та одружитись з багатою нареченою в Голландії. На Дедзімі він закохується в молоду дівчину, але їхні стосунки не мають майбутнього, адже японцям не можна мати романтичні стосунки з європейцями. Проте доля періодично зіштовхує їх одне з одним, але чи дозволить вона їм мати спільне «довго і щасливо»?

В цьому романі переплетено декілька ліній: на політичному фоні назріває конфлікт, а жахливий культ робить з жінками обурливі речі. Якоб де Зут вплутується в таку павутину, що здається, з неї неможливо розплутатись.

Сама концепція твору досить незвична: дуже довгий затяжний початок, в якому звертається увага на дрібний побут японців з детальними описами, історичне підґрунтя, а потім дуже стрімкий розвиток подій. Автор пише дуже цікаво, багато класних описів, поетична проза та влучний зміст.

Я б сказала, що ця книга схожа на якусь з тих страв, які спочатку здаються нам несмачними, а потім розумієш, що смакуєш і не можеш відірватися. До цих пір я не можу сказати, чи сподобалась мені книга. Вона залишила різні емоції:
• дрібку розчарування, адже я думала, що деякі вчинки героїв будуть іншими, і хоч я розуміла, що так буде правильно, та все ж мені було сумно
• захоплення деталізацією, адже я люблю азійські мотиви, тому тут можна цим насолодитись, а іноді й обуритись (адже в кожній країні є свої недоліки)
• здивування від вигадок, які майстерно оформив Мітчелл

Я почуваюсь обдуреною, адже спочатку я не могла зрозуміти, чому мені не вистачає динаміки, а потім, чому автор не написав ще хоча б 500 сторінок, бо я хочу ще.
Хитросплетіння долі, поступове наростання темпу, моральні принципи та безсилля перед системою, атмосферне напруження ближче до кінця, гідність та кохання — це все Тисяча осеней Якоба де Зута.

Найнеоднозначніший роман в моїй бібліотеці, який я люблю і водночас не знаю, що сказати.
Але дивна річ. Пройшов майже рік після того, як я його прочитала, але з моїх думок він так нікуди й не зник.