Шосте розслідування залишило лише позитивні враження, книга захопила з перших сторінок, на відміну від четвертої і п'ятої частин, які мені не дуже зайшли..
тут дуже багато описів розтину тіл, медичних подробиць і описів..і дуже мало драми..
з нетерпінням чекаю на сьоме розслідування..))

книга дуже нудна, розумного в ній мало..просякнута проросійськими наративами..читати таке під час війни, як на мене збочення..

на жаль, з цією книгою у мене не склалося..я заледве подужала 200 сторінок..читалось дуже важко і повільно, персонажі і світ надто складний і заплутаний..імена героїв зовсім не запам'ятовувались..можливо я проґавила якийсь глибокий підтекст у всьому цьому, але скоріше за все книга не для широкого кола читачів

Дев'ятий дім — це любов)) на початку книги трохи важко зрозуміти що й до чого, проте десь після 150-ої сторінки уже повністю занурюєшся у світ міського фентезі..дуже подобається головна героїня, вона жива, справжня, їй віриш і за неї вболіваєш..

з хорошого — книга має неймовірне оформлення..на неї можна просто дивитись і отримувати задоволення..прекрасний ніжний зріз..
з поганого — книга абсолютно не зайшла..написано прісно, не цікаво..якщо коротко про зміст — усі на когось ображаються, але у фіналі всі усіх пробачають..що було для мене дико і незрозуміло..дорослі брат і сестра ніяк не можуть відпустити минуле, тому постійно регулярно навідуються до свого старого дому, щоб відчути ностальгію за тим, що було, за тим, що могло бути і т.інше..для чого і навіщо витрачати на це своє життя??
їхня матуся — рідкісний випадок для психотерапевта, її мотиви і поривання мені абсолютно не зрозумілі і не адекватні..татусь теж далеко від неї не пішов.. по суті, про дітей ніхто особливо не дбав, тому можливо, вони й виросли з такими психологічно травмованими..
книга читалась довго і нудно, не рекомендую