«Тут варто пам'ятати головне: повторних спроб не буває, життя - це тільки чистовик.»
Це історія не просто про життя і страждання мідноголового хлопчика на ім’я Деймон, а про тих, хто вижив, і про тих, кому не вдалося.
Головний герой і оповідач – сам Демон, але ця розповідь охоплює набагато більше, ніж його особистий досвід. Події розгортаються у невеличкому окрузі Лі на заході США, де кожен – від дитини до старого – бореться за своє місце під сонцем. Хтось покладається на кохання, сподіваючись, що воно допоможе вибратись із злиднів; хтось бере на "виховання" прийомних дітей заради грошей і безкоштовної робочої сили; хтось гарує за копійки, аби мати хоч якісь кошти за душею; хтось, свідомо чи несвідомо, йде шляхом залежності і саморуйнування. Але всі вони – по-своєму – борються за життя.
«Мідноголовий демон» порушує багато важливих тем. Але для мене найгучніше прозвучало питання вибору. Чи розуміємо ми, що наші рішення безпосередньо впливають на те, як розвернеться наше життя, а можливо й життя інших? Йдеться, звісно, не про те, купити чи ні, жуйку на касі, а про дещо важливіше: батьківство, дружбу, любов.
Багато уваги в книзі приділено саме темі батьківства та втраченого дитинства. Діти, які почуваються покинутими, навіть коли їхні рідні живі й здорові; діти, які змушені бути приймаками через вибори своїх батьків; діти, які занадто рано подорослішали і стали батьками для власних батьків. Так само це питання вибору і відповідальності авторка ставить працівникам соціальних служб, які мали б допомагати, але яким глибоко начхати.
Щодо Демона, то на його шляху було багато каміння, багато падінь і поворотів не туди, але все ж він обрав пройти цей шлях, яким би важким він не був.
Книжка велика, важка, вона мені йшла найдовше і найважче з останніх прочитаних. Проте вона варта усіх емоцій і всього часу, які я їй присвятила ❤️🩹
Анонім
Наркотики - зло. Отак двома словами можна описати цю книгу, якщо не вдаватися в подробиці. Наркотики супроводжували Деймона усе його дитинство та юність, були невід'ємною його частиною. Як і голод, і злидні. А ще - самотність і відсутність можливості покластися в цьому житті хоч на когось, окрім себе.
Барбара Кінґсолвер прекрасно описала, в яку глибоку яму може завести людину вживання наркотиків і відсутність уваги до дітей з боку дорослих. Головний герой - той самий Мідноголовий Демон - прекрасний варіант персонажу, якого читач водночас любить і якому співчуваємо, але в той же час і засуджує.
Тим не менш, книга залишила по собі відчуття, ніби чогось не вистачило 🥲 Кінцівка мене чомусь розчарувала, хоч якби вона була інакшою, я б теж засмутилась. І явно є якісь локальні контексти, які мені не до кінця зрозумілі. Однак це значно краща книга за переважну більшість з тих книг, що були нагороджені різними преміями, які я читала
Анонім
Ох, ну це книга, яка не залишить вас байдужими.
Я дуже емпатична та ненавиджу несправедливість, тому деякі моменти дались мені непросто.
Місцями дуже боляче (більшу частину книги), місцями смішно, інколи головний герой дратував своїми рішеннями (але що ви хотіли від підлітка без сімʼї та правильного прикладу?), але в кінці книга залишила дуже приємний післясмак та логічну, завершену історію.
Окреме задоволення — стиль написання авторки, це щось, давно я так не насолоджувалась текстом.
І український переклад (!) — це вау, дуже влучні вислови та оберти.
Не знаю чи перечитаю я її колись, але в моїй бібліотеці для неї точно є місце ❤️
Анонім
