Барбара Кінгсолвер

Любові не сталося: все ж таки, читати сьогодні сучасні твори, написані чітко по лекалам 150-річної давнини, можна виключно в рамках мазохістичних практик.

(краще б я почитала оригінального "Девіда Копперфільда")

📖 Тут ще треба наголосити, що я люблю старі твори, я обожнюю Дікенса за його дікенсовість так само, як і Драйзера — за драйзеровість, а Золя — за золяшність.

🧋 Але коли я беру книгу, написану 150 років тому, я знаю, чого очікувати. Я готова до цього і, будемо відверті, тому й беру, що хочу саме такого: повільності, розтягнутості, зосередженості на внутрішньому світі та кілометрових описів, а ще страждань, поневірянь і дивних виправдань для пафосних вчинків.

🧋 Коли я беру книгу, написану сьогодні, і бачу, що вона повторює оригінал настільки, що навіть не намагається знайти інші причини сюжетні рухи, а просто повторює ті, які вже використав Дікенс для свого "Девіда Копперфільда", в мене не лишається нічого, окрім складного обличчя з емодзі 🗿

Ну і так, трішки вже втомили ці спроби в Великий Американський Роман.

📖 Безумовно важко сперечатися із важливістю теми (та я і не збираюся): лицемірність системи, яка покликана допомагати дітям-сиротам, а по факту виключно працює на окозамилювання; наркотична залежність кожного другого у маленьких містечках та і сама проблема провінції, де немає розваг, окрім наркотиків; побутовий расизм, всотаний з молоком матері.

📖 Так само важко заперечити, що авторці вдалося яскраво показати травмованість дітей з неблагополучних родин. Так, все це дійсно є і воно дійсно чудово висвітлено.

📖 А далі починаються проблеми.
🛑 Оця бережно пронесена крізь всі 544 сторінки ідея супергероя, який забирає в багатих і віддає бідним (місце для мему "це ж вже було!");
🛑 оцей німб святих страждальців, яким чи не плюють вслід, а вони все одно продовжують нести ідеї чистого марксизму в маси (і знову той самий мем);
🛑 оці заклики до "почути дамбас реднеків";
🛑 оці виправдання для наркоманів "це не ти винний, це Вони з тобою зробили".

Вибачте, але на цьому місці моє співчуття висотується в нуль.

📖 В сухому залишку: невиправдана затягнутість, катастрофічні провисання в сюжеті і самоповтори, важлива тема, яку нанівець зводить гнилий присмак комунізму. Болю від читання нашого видання ще додає дуже малий інтерліньяж та береги на межі зникнення. Не треба так 🥲

#книжковийклубReadeat
Досить непоганий соціальний роман про типові підлітково- соціальні проблеми глибинки США закоханостей і наркотиків. Чи то пак навпаки, наркотиків в першу чергу і для всіх, матерів і дітей 🫠...
Насправді роман дуже схожий на Щиголь та читається важче, а персонажі занадто часто згадують що вони натхненні 19м століттям, що призводить до певного гротеску ситуацій та їх образів.
Читати можна та не обов'язково) проте якщо вам цікаві такі історії в стилі Над прірвою у житі то має сподобатися

Класна, глибока та сумна історія. Авторка гарно пише, мова роману така справжня, йому віриш.
Головний герой об'ємний дуже травмований, дуже талановитий.
Трошки бути просідання сюжету в середині книги, але в цілому читалась легко, з перших сторінок мене затягнула, було цікава чи доживе головний герой до фіналу.
Книга крута, варта того, щоб її прочитати.

Це було неймовірно!
Довго, місцями важко, але загалом дуже емоційно, щемливо, боляче. Кінець мене розбив і зібрав.

Почнімо з того, що книга майстерно написана і так само майстерно перекладена на українську мову. Герої книги прописані переконливо та виразно. Наче пліч о пліч з головним героєм читач йде цей важкий шлях з постійним бажанням втрутитись, допомогти, підказати та втішити, бути одним з тих небагатьох адекватних дорослих…
Книга про вплив оточення та середовища, про заручників обставин, про дії та їх наслідки, про важливість правильного вибору, про рокові зустрічі та події, про помилки дорослих. Про те, яке крихке життя та як непомітно відбувається втрата зв’язку з дитиною, з підлітком і як легковажно дорослі ігнорують по справжньому важливі речі. Книга важка емоційно, тригерна та реалістична на превеликий жаль.
P.S.Оформлення книги – це взагалі окремий вид мистецтва.

Книга просто вау! Дуже нагадує по стилю написання Шантарам, захотілося перечитати всі книги авторки.
Якщо чесно, спочатку очікувала, що це буде книга про аткого собі покидька і про те, як він усіх підставляв і псував життя, виправдовуючи тим, що надивився злигоднів в дитинстві.
Але книга перевершила всі мої очікування. Вона настільки детально описує всі проблеми і перипетії життя Демона, всіх людей, які зустрічалися йому на шляху, історичні події і саму систему.
Книга дійсно в довгу. Вона не нудна, не розтягнута, не «занадто». Вона саме влучна.
Дуже подобається стиль авторки і сама ідея твору.
Просто 100 з 10.

Яка цікава новинка! Обов'язково буду читати і думаю, що це буде одна з найкращих прочитаних книг)