Мідноголовий Демон. Limited edition

Яка цікава новинка! Обов'язково буду читати і думаю, що це буде одна з найкращих прочитаних книг)

🌟 Перша книга року точно не стала кращою. Довго я відтягувала відгук, але вирішила дочекатися обговорення, а вже після поділитись враженнями. 

🌟 Очікування в мене були високі, я б навіть сказала завищені. Початок книги затягував і перші 150-200 сторінок прочитались доволі швидко, я щиро співчувала головному герою та вболівала за нього. Жаліти та виправдовувати більш дорослого персонажа я вже не змогла. 

🌟 Тож давайте ближче до тексту. 
Події відбуваються у 90-х. 
Головний герой – Деймон, якого усі кличуть Демоном народився у будинку на колесах. Його мати – наркозалежна, а батько загинув ще до його народження. 
Фактично, усе дитинство Демон проводить в сусідів та товаришує з їхнім онуком Мегготом. 
Для матері він грає роль няньки, а подекуди й «подружки», щоби їй було не сумно, починає курити з нею травичку (років в 6-7). 

🌟 Згодом мати знаходить собі чоловіка, типового абʼюзера, життя з яким швидко перетворюється на пекло, особливо для хлопчика. Через деякий час Деймон стає сиротою. Соціальні служби не те щоби турбуються про добробут дітей-сиріт, та й опікуни теж. Герой постійно піддається різним видам насильства, тяжко працює та просто намагається вижити. 

🌟 Не додає оптимізму і сама місцина де відбуваються події роману. Аппалачі – депресивний регіон, де процвітає безробіття. Колись тут активно видобувалось вугілля, люди приїжджали з усіх куточків країни з надією на краще життя, створювали сімʼї, заводили дітей. Та період розквіту тривав недовго. 

🌟 Що ж до Демона, то він тікає від чергового опікуна. Хлопець вирішує відшукати свою бабусю та попросити прихистку в неї. Йому це вдається та бабця не планує залишати онука в себе. Врешті решт, Деймону таки випадає шанс на нормальне життя який він успішно просирає. 

🌟 Подальші ~250 сторінок схожі на бед тріп, бо гени та обставини беруть своє і головний герой плотно присідає на оксі. 
На це були вагомі причини, і це треба визнати, та щось мені підказує, що й за інших обставин Деймон став би наркозалежним. 

🌟 Книга підіймає багато важливих тем: 
криза системи органів опіки, бідність у депресивних регіонах, дитяча праця, домашнє насильство та наркозалежність. 
На жаль, більшість з них губиться під масою тексту. 

🌟 Якби я була підліткою, книга мене б вразила, але тут і зараз я просто втомилась від самоповторів авторки та нескінченних детальних описів подій та персонажів, які не були важливі для сюжету.
Текст варто було б скоротити відсотків на 30 і від того усі були б у виграші (мої очі зокрема). 

🌟 Щиро кажучи, я не можу радити цю книгу, та оцінка 6,5 з 10 на нашому клубі натякає що спробувати варто. 
Зрештою, вирішувати вам. 

Це було неймовірно!
Довго, місцями важко, але загалом дуже емоційно, щемливо, боляче. Кінець мене розбив і зібрав.