Санаторій

Обкладинка книги спрацювала як оманлива стильна обгортка смаколика, що обіцяє оргазмічно-смачний альпійський шоколад всередині, а натомість виявляється банальним прісним льодяником. Ех, таку цукерочку і так профукати…

Стандартний whodunit в пейзажах заблокованого лавиною готелю зі своїм неврівноваженим Еркюлем у вигляді психологічно травмованої детективки.

За цікавою анотацією і стильовою обкладинкою ховається банальний сюжет, головна героїня, що дратує, і однотипні другорядні герої. Все якось надто надумано і непереконливо. Загалом досить невиразний вийшов трилер. 

Найбільшим розчаруванням став образ головної героїні. Фейспалми від її вчинків набили мені синець на лобі. Я можу пробачити її постійне ниття і рефлексію, але тупість зроблених нею виборів - ніт. У спойлерній частині відгуку нижче обговоримо це більш об'єктивно. 

Фінал збив з ніг своєю абсурдністю. Розгадка нецікава, атмосфера не дотягує. Загалом, провал по всіх фронтах з вишенькою у вигляді невнятної героїні, що вічно потіє.

З плюсів: книга читається напрочуд легко і буде файно красуватися у вас на полиці. Та й сюжетна лінія з минулим туберкульозного санаторію не така вже й погана. 

СПОЙЛЕРИ

Із того, що пам'ятаю по фейспалмах, коротко:

Досвідчена поліцейська, котра вже колись погоріла на тому, що мало не померла пішовши на завдання без підкріплення, n-ну кількість разів мало не помирає через те, що не сказавши нікому, йде на самоті або з не підготовленими людьми без озброєння чи плану, фігзна куди в пошуках вбивці (на вулицю під час лавини, в пентхаус, в технічний відділ, в підвал, в кабінет, до басейну). І це притому, що в готелі з нею живе її хлопець і брат, банальний мінімум опори в даній ситуації.

Кліше з фінальною розмовою антагоністки з головною героїнею навіть обговорювати не хочеться. Поганцям завжди кортить детально розказати свій план перед тим як остаточно програти. Але мотив…ой йой…

Ти хочеш помститися братові, за те, що той проігнорував твоє зґвалтування (яке навіть з уст самої Сесиль не звучить як реальне зґвалтування: вона кохала його, взаємно почали “almost get caught” гру, яку він логічно завершив сексом). Але ж як це бляха в’яжеться з жорстокими вбивствами, відрізаннями пальців і тд? 

Короче кажучи, якийсь хворий фемінізм у авторки вийшов… А така ж багатообіцяльна була книжка...

Що ж,книзі вдалося мене полонити. Починаючи з першого розділу і до останнього,стиль автора і атмосфера мене тримали.

Я люблю закриті (чи ізольовані) детективи,ще й з дуже вираженим смаком трилера,а це саме така книга.

Головного злочинця я відгадала,але це було одне з трьох моїх припущень,адже автор майстерно маніпулює нашою увагою,і коли здається що от от ,зараз спіймаємо злочинця за сраку,це точно ця людина,та ні)

Що до фіналу. Бачила досить спірні думки, та як на мене все достатньо логічно і обґрунтовано. Як мотиви так і методи.

Не можу не відмітити прекрасну якість видання. Обкладинка,кольоровий зріз,дуже естетично.

В кінці книги автор закидає гачок на продовження,і на скільки мені відомо,воно у нас вже перекладається і я з великим задоволенням буду читати.

Після провального завдання детективка Елін бере довготривалу відпустку і вирушає на заручини старшого брата, які мають відбутися в розкішному готелі високо в горах.

Засніжені вершини, ліс, чисте повітря - лише насолоджуйся. Та Елін відчуває тут страх й загострення дитячих травм. Дивний інтер'єр готелю, що слугував колись санаторієм для хворих на туберкульоз, його скляні стіни, крізь які ти як на долоні. Особисто я нізащо не хотіла б там опинитися.
А ще ж загадкові зникнення людей, яких потім знаходять мертвими, снігова буря, яка "зачиняє" усіх в готелі.

Одним словом, мені зайшов детектив, попри деякі недоліки, на які я заплющувала очі. Атмосфера моторошна, гнітюча, проте, читається легко і швидко.

Саме видання прекрасне, не хочеться випускати з рук, і шрифт великий, що є плюсом. Дуже хочу прочитати продовження, цікаво що ж буде далі.