У глухій місцині на межі Англії та Вельсу ширяться чутки про маніяка, який жорстоко вбиває дівчат. Останню жертву було знайдено поруч із маєтком, куди влаштувалася на роботу 19-річна служниця Гелен Кейпел. Проте дівчині здається, що вона у відносній безпеці: цієї ночі в будинку повно людей, а його двері й вікна наказано не відчиняти до ранку. Та коли поступово, один за одним, мешканці маєтку залишають її, Гелен розуміє, що опинилася в пастці.
Гвинтові сходи
Автор
Етель Ліна Вайт
Опис
Враження читачів
"Щоранку смерть ввічливо стукала у двері синьої кімнати та леді Воррен вітала її у своїй звичній манері - скручувала їй дулю".
📖У глухій місцині ширяться чутки про маніяка, який жорстоко вбиває дівчат. Останню жертву було знайдено поруч із маєтком, куди влаштувалася на роботу 19-річна служниця Гелен.
Не вірю. Не страшно.
Сюжет видався мені награним та штучним.
Здавалося, що Гелен так і шукає пригод на свою голову "здається за деревом хтось ховається, піду подивлюся 🙄" і далі в такому стилі.
Чого я очікувала від книжки:
готики; саспенсу; моторошної атмосфери; сімейних таємниць; напруги, що наростає з кожною наступною сторінкою та шокуючої розв'язки.
Що я отримала:
Дивні, позбавлені логіки вчинки героїв; необгрунтована наявність деяких персонажів, сюжетні лінії, які не мають завершення; а детективна частина вмістилася в двох реченнях анотації.
Об'єм книжки не маленький, але по факту - 400 сторінок ні про що.
Я сподівалася, що хоч фінал полоскоче нерви, але ні.
📖У глухій місцині ширяться чутки про маніяка, який жорстоко вбиває дівчат. Останню жертву було знайдено поруч із маєтком, куди влаштувалася на роботу 19-річна служниця Гелен.
Не вірю. Не страшно.
Сюжет видався мені награним та штучним.
Здавалося, що Гелен так і шукає пригод на свою голову "здається за деревом хтось ховається, піду подивлюся 🙄" і далі в такому стилі.
Чого я очікувала від книжки:
готики; саспенсу; моторошної атмосфери; сімейних таємниць; напруги, що наростає з кожною наступною сторінкою та шокуючої розв'язки.
Що я отримала:
Дивні, позбавлені логіки вчинки героїв; необгрунтована наявність деяких персонажів, сюжетні лінії, які не мають завершення; а детективна частина вмістилася в двох реченнях анотації.
Об'єм книжки не маленький, але по факту - 400 сторінок ні про що.
Я сподівалася, що хоч фінал полоскоче нерви, але ні.
«Коли вона дійшла до останнього дерева, воно раптом перетворилося на чоловіка. А його гілки — на чіпкі руки.»
Не зовсім згодна з тим, що Етель Ліну Вайт класифікують, як письменницю детективів. Не знаю як з іншими її творами, але цей роман був для мене скоріше трилером. На цьому мінуси закінчились.
От знаєте, це той самий представник книги для осіннього вечора. Історія написана дуже атмосферно та динамічно. Особливо мені сподобалась фішка авторки - створювати напружені моменти в кінці кожної глави. Тоді складається відчуття, ніби нас водять за носа. Щось ось-ось має статися, але Етель Ліна Вайт щоразу вводить нас в оману. Водночас із цим, книга досить динамічна, адже всі події відбуваються за одну ніч.
Також хочу похвалити досить колоритних персонажів.
Тут у нас стара жінка, котра тримає у шафці револьвер та ненавидить служниць, молоде подружжя з невірною дружиною, кухарка у віці з тягою до алкоголю, медсестра, котру можна легко сплутати з чоловіком і тд... Чудово розкрита психологічна складова твору.
Тобто після того, як персонажі учинили щось, авторка пояснює нам причину.
Загалом, це дуже недооцінена книга, яка заслуговує більшої уваги. Сподіваюсь, згодом про неї знатимуть більше.
Не зовсім згодна з тим, що Етель Ліну Вайт класифікують, як письменницю детективів. Не знаю як з іншими її творами, але цей роман був для мене скоріше трилером. На цьому мінуси закінчились.
От знаєте, це той самий представник книги для осіннього вечора. Історія написана дуже атмосферно та динамічно. Особливо мені сподобалась фішка авторки - створювати напружені моменти в кінці кожної глави. Тоді складається відчуття, ніби нас водять за носа. Щось ось-ось має статися, але Етель Ліна Вайт щоразу вводить нас в оману. Водночас із цим, книга досить динамічна, адже всі події відбуваються за одну ніч.
Також хочу похвалити досить колоритних персонажів.
Тут у нас стара жінка, котра тримає у шафці револьвер та ненавидить служниць, молоде подружжя з невірною дружиною, кухарка у віці з тягою до алкоголю, медсестра, котру можна легко сплутати з чоловіком і тд... Чудово розкрита психологічна складова твору.
Тобто після того, як персонажі учинили щось, авторка пояснює нам причину.
Загалом, це дуже недооцінена книга, яка заслуговує більшої уваги. Сподіваюсь, згодом про неї знатимуть більше.
«Коли вона дійшла до останнього дерева, воно раптом перетворилося на чоловіка. А його гілки — на чіпкі руки.»
Не зовсім згодна з тим, що Етель Ліну Вайт класифікують, як письменницю детективів. Не знаю як з іншими її творами, але цей роман був для мене скоріше трилером. На цьому мінуси закінчились.
От знаєте, це той самий представник книги для осіннього вечора. Історія написана дуже атмосферно та динамічно. Особливо мені сподобалась фішка авторки - створювати напружені моменти в кінці кожної глави. Тоді складається відчуття, ніби нас водять за носа. Щось ось-ось має статися, але Етель Ліна Вайт щоразу вводить нас в оману. Водночас із цим, книга досить динамічна, адже всі події відбуваються за одну ніч.
Також хочу похвалити досить колоритних персонажів.
Тут у нас стара жінка, котра тримає у шафці револьвер та ненавидить служниць, молоде подружжя з невірною дружиною, кухарка у віці з тягою до алкоголю, медсестра, котру можна легко сплутати з чоловіком і тд... Чудово розкрита психологічна складова твору.
Тобто після того, як персонажі учинили щось, авторка пояснює нам причину.
Загалом, це дуже недооцінена книга, яка заслуговує більшої уваги. Сподіваюсь, згодом про неї знатимуть більше.
Не зовсім згодна з тим, що Етель Ліну Вайт класифікують, як письменницю детективів. Не знаю як з іншими її творами, але цей роман був для мене скоріше трилером. На цьому мінуси закінчились.
От знаєте, це той самий представник книги для осіннього вечора. Історія написана дуже атмосферно та динамічно. Особливо мені сподобалась фішка авторки - створювати напружені моменти в кінці кожної глави. Тоді складається відчуття, ніби нас водять за носа. Щось ось-ось має статися, але Етель Ліна Вайт щоразу вводить нас в оману. Водночас із цим, книга досить динамічна, адже всі події відбуваються за одну ніч.
Також хочу похвалити досить колоритних персонажів.
Тут у нас стара жінка, котра тримає у шафці револьвер та ненавидить служниць, молоде подружжя з невірною дружиною, кухарка у віці з тягою до алкоголю, медсестра, котру можна легко сплутати з чоловіком і тд... Чудово розкрита психологічна складова твору.
Тобто після того, як персонажі учинили щось, авторка пояснює нам причину.
Загалом, це дуже недооцінена книга, яка заслуговує більшої уваги. Сподіваюсь, згодом про неї знатимуть більше.
Інші книжки автора
Схожі популярні
350 грн
1
350 грн
1
590 грн
1
450 грн
1
330 грн
1
350 грн
1
370 грн
1
Від видавництва
550 грн
1
390 грн
1
570 грн
1
390 грн
1
350 грн
1
550 грн
1
350 грн
1