Двері у Вирій

Це було неймовірно!!
Нарешті історія зі Святом стала зрозумілою. Саме ця лінія мала багато поворотів. І дякую авторці за бонусний розділ про це.
Орденці. Їх тут менше, адже завʼязка йде на Морані в смертному тілі. Зоряні важко осягнути всі зміни, вона не памʼятає минулого життя, а проблеми вирішувати треба зараз.
З нетерпінням чекаю останню книгу трилогії.

Це книга, яка полонила моє серце♥️

Продовження, яке я проковтнула на одному подиху! Зоряна вже не та наївна дівчина, яка тільки відкривала для себе істину — тепер вона чітко знає, ким є насправді. Але справжнє випробування — не в тому, щоб прийняти свою суть, а в тому, щоб залишитися людиною, не зламатися під тягарем сили та минулого.

Свят, з його постійними недомовками й загадковістю, тримає в напрузі протягом усієї історії. Я весь час відчувала, що він щось ховає... і не даремно! А угода між ним і Купалом стала для мене справжнім шоком, хоч і вибору не було. Це той момент, коли здається, що розумієш світ, а потім автор майстерно ламає всі твої уявлення.

Мене дуже зачепила атмосфера книги: українська міфологія оживає так природно, ніби це частина нашого повсякденного життя. Інтрига, несподівані повороти, глибокі емоції — усе це робить історію живою й незабутньою.

Фінал трішки відкрив таємниці, але залишив достатньо запитань, щоб я з нетерпінням чекала на продовження. Бо відчувається: справжня битва тільки починається!

Друга частина циклу і знову нічого критичного, що б не писали деякі критики. Так, у мене виникали пару разів питання щодо логічності. Але, по-перше, вони у мене часто виникають, а, по-друге, в цілому текст продуманий і послідовний. І ні, я не розумію, чому саме цей твір вибрали для критики, бо я точно читала набагато слабкіші)

Про що? Про подальший розвиток головної героїні як Богині, про реальну історію давніх подій, про кохання, про помсту та маніпулювання.

Вкотре нам пояснюють, що не треба вірити чуткам. Вірити можна лише тому, що бачив на власні очі, але й тоді можна помилитися. Тому, хоч усі навколо вважали Морану (вона і Зоряна) вбивцею, виникало певне запитання: якщо вона суцільне зло, звідки в дівчині стільки розуміння та потреби справедливості? Вона пробачає своїх мимовільних ворогів і палає ненавистю лише до головної злочинниці - Іванни. І та відповідає їй взаємністю.

"Десь усередині мене таїлася сила, якої боявся чи не весь світ, але наразі я не відчувала себе сильною. Більше ні".

Але, хоч Зоряна і думала негарно про Свята, правда знову виявилася несподіваною. Їхнє кохання пережило складні часи, але сила його подолає усі перешкоди. Тому поціновувачам романтики - дуже рекомендую)

І хоч в цілому твір написаний цікаво і послідовно, я так і не зрозуміла, на яку темряву натякав Свят і як наша богиня Весни перетворилася на богиню Смерті. Сподіваюся, третя книга усе пояснить)