Дім між трьох світів

Сподобався сучасний Київ, атмосфера, домовий. Але герої поводять себе як незрілі підлітки, а всі дорослі прописані повними неадекватами. Сцена 18+ взята зі стелі. Якби не світ, навіть не дочитувала б.

Готуйтеся, це буде довгий відгук.
Дім між трьох світів української авторки, і я очікувала від цієї книги багато чого, так як чула позитивні відгуки, але, на жаль, ця книга мене розчарувала. Ні в якому разі не засуджую книгу чи авторку, і це чисто моя думка.
Історія починається з історії, де нам розказують про минуле головної героїні Зоряни. Прочитавши декілька сторінок, мені вже не подобалося: деякі слова були написані в незрозумілому контексті, які були зовсім не в тему. Також в анотації книги нам кажуть, що ця історія буде нести в собі українську міфологію, але по факту там її було зовсім трохи, просто згадувалося існування міфічних створінь, але вся міфологія заключалась в тому, що головна героїня, майже всю книгу носилася з лялькою мотанкою, яка захищала її від нападів монстрів, але потім її хтось вкрав, і ми про неї більше не почуємо.
Деякі персонажі мене дуже білили особливо та Зоряна, яка довіряла відразу всім і нікому. Вона попала в дім між трьох світів, і бродить по ньому та попадає в небезпечні ситуації.
Також нам згадують про її батька, який потім попадає в біду, і майже при смерті, його рятуючи, але умова в тому, що він мусить її забути.
Далі майже 100 сторінок нічого цікавого нам не розказували крім її походеньок.
А вкінці книги нам вирішили навалити все і зразу. Ті хто виявилися хорошими-погані, ті хто погані-хороші, але все не так просто.
Коли Зоряна та ще двоє опинилися в типу тюрмі (не буду точно описувати хто і як, просто, щоб ви мали уяву про що я говорю) перше забрали одного, а вона просила того охоронця, щоб його не забирали, аналогічна історія з другим, а коли вже хотіли забрати звідти її, то вона згадала, що вона має ніж, і накинулися на нього. Питання: чому вона не витягнула той ніж раніше, і звідки в неї той ніж?! Ааа поясніть мені.
Потім її тато вмирає від її руки, але через те, що головний антагоніст заволодів її тілом, наскільки я зрозуміла. Їй скажуть, що вона Морана, богиня смерті, і вона зразу з цим погодиться.
А в кінці книга вона переспить, ще з зовсім іншим чуваком, і закінчиться на тому, що він щось про неї знає.
І після цього мене розірвало, тому я перший раз в житті написала дуже великий відгук.
Ця книга могла би бути гарною чернеткою, якби її переписати і забрати нелогічні моменти, та прописати більше про все, то могло би вийти краще. Загалом ідея класна, але мені не сподобалося і я не рекомендую цю книгу. Але не засуджую людей яким сподобалось.

Ми, читачі фентезі, звикли до сильних героїнь, які віднаходять у собі приховані сили і резерви міняти світи і нищити зло. Та що, як героїнею історії стане дівчина, яка не має ні особливих сил, ні знань, ні впевненості у собі і людях поруч?
Що, як єдиною чеснотою персонажа буде вміння зносити нищівні удари долі і зберігати в серці добро, навіть коли всі кажуть, що ти зло?

Ось таке фентезі пропонує нам Таня Гуд.

Під барвистою обкладинкою ховається зовсім не проста історія.
Авторці вдалось органічно поєднати сучасність з українською міфологією - такою, якою вона була до загальноприйнятної цензури. Жорстокою, кривавою і темною.
Де боги це не добрі небесні чоловічки, а хитрі й свавільні створіння, що творять історію потрібним їм чином не зважаючи на ціну.

Книга читалась дуже легко, моментами від неї неможливо було відірватись. Прекрасно закручена інтрига, а сюжет декілька разів міняє напрям. І присягаюся, ви не вгадаєте, хто ж в цій історії злодій, а хто друг.

І все ж - це перша книга серії, яка окреслює і загальний розмах сюжету, і проблематику і важкий шлях героїні до порятунку світу, своєї душі та серця.
Тож, очікую від продовження неабиякого масштабу, особистісного росту героїні та повного розкриття персонажів.
Цікаво, як переплетуться їх долі далі.

Рекомендую цю книгу всім поціновувачам міського фентезі.