Таня Гуд

Це неймовірне українське фентезі, яке читається на одному диханні. Події розгортаються у Києві, серед знайомих назв і з українськими іменами, що додає історії ще більшої глибини й теплоти. Таня Гуд майстерно вплела в сюжет українські міфи та легенди, створивши абсолютно унікальний світ — наш, але чарівний.

Під час читання мене буквально розривало від емоцій: було цікаво, іноді страшно, іноді — навіть огидно (сцена з пацюками змусила здригнутися), а ще — чуттєво, гнівно, зворушливо. Ця книжка — як гойдалка: від світлої, майже дитячої казки — до темних глибин людських рішень і наслідків.

Особливо вразила сцена розправи з батьком Зоряни — вона шокувала, бо зовсім не очікувала такого повороту. А сцена 18+ здивувала, бо раніше в книзі все було майже невинно. Але найбільше мене зворушили слова:
«…дім — це там, де сімʼя. І ніякі чари цього не в змозі змінити»
та
«любов — то найвищі чари».
Ці рядки — як сердечна суть усієї історії.

А фінал… Він змусив мене плакати. Не лише через сюжет, а через щиру подяку автора — таку особисту, живу, справжню. І тепер я точно знаю: я читатиму продовження.

Це книга, яка полонила моє серце♥️

Продовження, яке я проковтнула на одному подиху! Зоряна вже не та наївна дівчина, яка тільки відкривала для себе істину — тепер вона чітко знає, ким є насправді. Але справжнє випробування — не в тому, щоб прийняти свою суть, а в тому, щоб залишитися людиною, не зламатися під тягарем сили та минулого.

Свят, з його постійними недомовками й загадковістю, тримає в напрузі протягом усієї історії. Я весь час відчувала, що він щось ховає... і не даремно! А угода між ним і Купалом стала для мене справжнім шоком, хоч і вибору не було. Це той момент, коли здається, що розумієш світ, а потім автор майстерно ламає всі твої уявлення.

Мене дуже зачепила атмосфера книги: українська міфологія оживає так природно, ніби це частина нашого повсякденного життя. Інтрига, несподівані повороти, глибокі емоції — усе це робить історію живою й незабутньою.

Фінал трішки відкрив таємниці, але залишив достатньо запитань, щоб я з нетерпінням чекала на продовження. Бо відчувається: справжня битва тільки починається!

Чудове українське фентезі, наповнене нашою міфологією, такого я ще не читала. Цікава книга, сюжет мені дуже нагадує «Місто кісток» Касандри Клер, а головна героїня схожа на Емілію з «Королівства нечестивих». Оформлення книги дуже красиве. Дуже цікава оригінальна ідея книги, події відбуваються у сучасному Києві, у домі, що знаходиться між трьох світів: Явосвітом, Потойбіччям та Вирієм. У домі проживають орденці, так звані непрості, які оберігають звичайних людей від вихідців із Потойбіччя.

Сам сюжет і ідея насправді дуже гарні, читалось дуже легко і цікаво, особливо з оверлеями, продовження я точно читатиму. Але виконання авторки як на мене дещо слабувате, дії героїв для мене були дивні: то Лукіан спочатку хижо сприймає Зоряну, то рятує її від смерті, якимось незрозумілим чином дізнавшись де вона і з’являється в найпотрібніший момент. Кінцівку авторка взагалі дивно прописала, іде битва, Зоряні приходиться тікати зі словами I’ll be back і вона іде до своєї кімнати і що вона робить? Правильно, купається у ванні. Ну не дивно? І тільки скупавшись вона іде визволяти друга. Врятувавши друга вони знову повертаються до її кімнати, і що вони роблять?

Рятують решту друзів або тікають – було б логічно сказати. А ні, знову ванна і лягають спати в цьому ж домі де є небезпека і потрібна допомога. Тут у мене тріхи поїхав дах. Сподіваюсь в наступних частинах авторка більше розкриє всесвіт і надасть більше відповідей.

Дуже вчасно ця книжка потрапила до мене, що аж неймовірно, як завжди в нашому житті все приходить у потрібний час.
Так до душі зараз занурюватись у словʼянську міфологію, культуру, традиції нашого єства.

Ця книжка стала для мене затишком, тому що таку літературу я читала в юності, вона прям занурює в читацьке дитинство.

Цікавий, оригінальний сюжет, персонажі, до яких швидко звикаєш, достатньо екшену і непідробної дійсності.
Не ідеалізовані рішення, кроки головної героїні, а реальні, без рожевих окулярів.
Без цих довгих пауз перед тим як над тобою здіймають ніж, а потім хтось приходить на допомогу, або героїня стає супергеройкою.
Ні, реальні, криваві розбірки.

Дуже важливою для мене була романтизація і сцена кохання, без цієї нині популярної тотальної порнографії, від якої верне, та і при цьому не занадто солодко.
Все як має бути.

Мені книжка принесла величезне задоволення, враховуючи мої періодичні нечитуни, тому скоро почну другу частину і вже з нетерпінням чекаю третю.

Тішить, що молоді таланти існують в українській літературі, бо, особисто для мене, сучасні українськІ автори не всі, а одиниці дійсно здаються вартими уваги.

Враховуючи обставини нашого життя, існує тільки одне бажання — читати якісну прозу, не гаяти свої хвилини життя на пусте.

"Тільки ті, що бояться, можуть бути безстрашними."

Я була спантеличена, що першу частину авторка завершила на такому досить неоднозначно значному моменті.

Тому вельми зраділа, коли друга книга дала мені можливість спостерігати за ростом головної героїні, яка не змирилась з тим, що нею скористалися, а твердо вирішила позбутись статусу пішака і самій вирішувати власну долю.

Що мені сподобалось:

🩶концепція "сірої моралі" - у творі немає однозначно добрих чи злих персонажів. Вони можуть змінювати свою позицію, що робить книгу більш реалістичною, а її героїв - живими та об'ємними.

🌇Події твору розгортаються в столиці України. Авторка поєднує реальні локації з міфологічними елементами і це створює неймовірне відчуття,що магія може існувати десь зовсім поруч з нами.

🧙‍♂️Цікаві персонажі. Це фентезі на основі слов'янської міфології. Тут зустрічаємо богів, істот з потойбіччя, а також непростих - людей з надзвичайними здібностями.

🍹Авторка вдало заміксувала різні жанри: ромфентезі, міське фентезі, елементи детективу, горору та містики.

🍒І як вишенька на торті - дуже зворушлива романтична лінія 🥹. Головні герої заново вчаться довіряти одне одному. Кохання надихає їх та дає їм силу боротися зі злом.

А це миле звертання "пустунко" - одночасно розчулює та смішить😅 Гумор, між іншим, займає особливе місце в стосунках закоханих.

А яка тут фантастична підтримка! До мурах...🥹
❤️‍🩹 "Ти мусиш знати. Якщо доведеться спуститися в пекло, я піду з тобою. Попри страх стати лихим і побачити лихою тебе. Ми пройдемо це разом."

Чого хотілося трішки більше?
🩸Я не кровожерлива), але на початку цієї частини мені не вистачило саме екшену та жорстокості. Я хотіла вірити,що у серці Зоряни вирує лють, ненависть та всепоглинаюче бажання помсти. Хоча, мушу визнати, що у фіналі авторка сповна це компенсувала😲💔

І на останок скажу, що це фентезі, яке змушує нас замислитись над тим,
що будь-хто з нас носить у собі зиму та весну, світло та темряву і лише ми обираємо, ким нам бути.

Книга наштовхує на думки про швидкоплинність людського життя та ще раз нагадує про те, що кожен день може бути останнім,
тому ВАРТО долати власні страхи,
ВАРТО жити на повну силу,
ВАРТО зізнаватися у своїх почуттях,
кохати
та цінувати тих, хто завжди і попри все поруч з нами.

🪶"Бо той, хто страху не відчуває, ніколи не матиме над ним контролю. Страх - це те, що треба долати свідомо. Інакше можна сміливо зайти в полум'я й уже ніколи з нього не вийти."
🪶"Мова.Іноді вона не просто допомагає розуміти одне одного. Іноді вона може бути чарами або навіть...зброєю."
🪶"Інколи побачити себе справжнього страшніше за будь-яке горе."
🪶"...минуле не може ранити мене більше, ніж уже ранило. Воно просто ...є."
🪶"Навіть найгірші спогади з часом розмиваються і стають стерпнішими, тоді як теперішнє завжди непередбачуване та болюче."
🪶"Велика сила в здатності прощати чужі помилки."

Друга частина циклу і знову нічого критичного, що б не писали деякі критики. Так, у мене виникали пару разів питання щодо логічності. Але, по-перше, вони у мене часто виникають, а, по-друге, в цілому текст продуманий і послідовний. І ні, я не розумію, чому саме цей твір вибрали для критики, бо я точно читала набагато слабкіші)

Про що? Про подальший розвиток головної героїні як Богині, про реальну історію давніх подій, про кохання, про помсту та маніпулювання.

Вкотре нам пояснюють, що не треба вірити чуткам. Вірити можна лише тому, що бачив на власні очі, але й тоді можна помилитися. Тому, хоч усі навколо вважали Морану (вона і Зоряна) вбивцею, виникало певне запитання: якщо вона суцільне зло, звідки в дівчині стільки розуміння та потреби справедливості? Вона пробачає своїх мимовільних ворогів і палає ненавистю лише до головної злочинниці - Іванни. І та відповідає їй взаємністю.

"Десь усередині мене таїлася сила, якої боявся чи не весь світ, але наразі я не відчувала себе сильною. Більше ні".

Але, хоч Зоряна і думала негарно про Свята, правда знову виявилася несподіваною. Їхнє кохання пережило складні часи, але сила його подолає усі перешкоди. Тому поціновувачам романтики - дуже рекомендую)

І хоч в цілому твір написаний цікаво і послідовно, я так і не зрозуміла, на яку темряву натякав Свят і як наша богиня Весни перетворилася на богиню Смерті. Сподіваюся, третя книга усе пояснить)

Сутінкові мисливці в Києві?)

Спочатку про сюжет..
Книга розповідає про Зоряну, яка мешкає в Києві з батьком. Вона в дитинстві втратила свою маму в пожежі, а сестра зникла того ж дня.
Все своє життя вона думає, що її прокляли, бо бачить невідомих страшних створінь.
Аж поки одного дня вона не зустрічає орденців...


Перші 40 сторінок книги я ловила себе на думці, що десь вже це бачила. Дуже помічається вплив інших Янг едалт історій на творчість авторки.
Початок дуже нагадував Сутінкових мисливців Кассандри Клер, але потім історія набуває свого антуражу. І це круто..
Сподобалось багато посилань на Гаррі Поттера, як любов матері це найбільший оберіг і навіть ванна в домі схожа на ванну старост у Хогвартсі. Дуже багато посилань до міфів, легенд, казок українського фольклору. Як, наприклад історія Іванни. Ви легко згадаєте цю історію, адже читали ще за шкільних років)

Моя особиста любов це домовий. Ну така мила і добра істота)))

Загалом книга мені сподобалась) Дуже хороший початок для серії і вже очікую, що ж буде далі ))

Людоньки, як мене вибісила ця книжка. Я так і недомучила, але вважаю за потрібне висказати своє "фе", аби вберегти когось від хибного вибору.

Отож, коротко, що мені не так із цією книжкою:

• Головна героїня
Непослідовна, надміру драматична, груба.
До того ж не вона рухає сюжет, а він її (усе відбувається, тому що авторці цього хочеться — і це відчувається так явно, що "зануритися" в книжку — ну ніяк).

• Авторський стиль
Із купою повторів (я із першого разу зрозуміла, що її мама згоріла — не треба мені це десять разів повторювати, дякую).

• Другорядні герої
Усі однаковісінькі. І страшенно нудні.

• Діалоги
Люди так не говорять. Книжкові персонажі так не говорять (ну, у хороших книжках). У мене було враження, що я читаю сценарій москальського серіалу. Щось штибу "Бідна Настя" (ім'я замініть на "Зоряна" — і назва цілком відповідатиме вмісту книжки, а крім того матиме доречний іронічний відтінок).

• 18+
За поведінкою навіть персонажі не виправдовують навіть свої 18+, я вже не кажу про сцену з останніх сторінок, яка була геть недоречна (за моїми відчуттями і враженнями подруги, яка таки "з'їла той кактус") і відверто кепсько написана.

Цього має бути достатньо, аби ви не витрачали свій час на це чтиво. Але якщо ні, то поверніться по прочитанні на цей відгук і прочитайте ось це: «А я вас попереджала».

Це було неймовірно!!
Нарешті історія зі Святом стала зрозумілою. Саме ця лінія мала багато поворотів. І дякую авторці за бонусний розділ про це.
Орденці. Їх тут менше, адже завʼязка йде на Морані в смертному тілі. Зоряні важко осягнути всі зміни, вона не памʼятає минулого життя, а проблеми вирішувати треба зараз.
З нетерпінням чекаю останню книгу трилогії.

У книзі тісно переплітаються три світи – світ богів, потойбічних істот і людей. Головна героїня, Зоряна, опиняється в центрі цієї боротьби, намагаючись знайти своє місце в новій реальності, де правда й брехня змінюють обличчя, а найближчі люди можуть виявитися зрадниками.

Сюжет книги стрімкий і насичений подіями. Втрата матері стає для Зоряни початком шляху, сповненого загадок, небезпек і несподіваних відкриттів. Її пошуки приводять у місця, де міфи оживають, а звичайні закони більше не діють. На цьому шляху дівчина зустрічає істот із потойбіччя, богів, які ведуть свою гру, та людей, чиї наміри далеко не завжди щирі.

Зрада – один із ключових мотивів книги. Вона приходить там, де її найменше чекаєш, розбиваючи довіру та змушуючи переосмислювати все, що здавалося очевидним. Хто справжній союзник, а хто лише прикидається другом? Авторка майстерно грає на цій темі, додаючи інтриг і напруги.

Окремо варто відзначити атмосферу книги – вона наповнена українською міфологією, загадковими істотами й магічними ритуалами. А чудове оформлення робить читання ще більш захопливим.

Дім між трьох світів – це історія, де кожен крок може змінити долю, а зрада стає випробуванням, що загартовує характер. Книга точно припаде до душі тим, хто любить динамічні сюжети, міфологію та напружені емоційні конфлікти.

Це цікава спроба створити українське фентезі, проте мені не вдалося повністю зануритися в цю історію. Ідея про будинок, що з'єднує три світи, здалася інтригуючою, але подальший розвиток сюжету виявився якимось сумбурним і не завжди логічним. Характери героїв, особливо головної героїні, здались мені трохи плоскими. Авторка намагається вплести українські фольклорні мотиви, але мені вони здаються дещо поверхневими.

Загалом я люблю янг-едалт фентезі, особливо з романтичними елементами, але це історія не захопила. Тим не менш мені здається, що книга має гарний потенціал, ідея багатосвітів і взаємодії між ними доволі цікава. Можливо наступні книги серії будуть більш яскраві і захопливі.

Дочитала книгу "Дім між трьох світів"....от справді дочиталала.
Дуже хочу, щоб видавництво сучасних українських авторів розвивалось...але те, що я прочитала, ну щось дуже дивне.

Прочитавши анотацію, купилась на те, що має бути розкрита тема української міфології та культури, по факту зі всієї книги там був 1% і досить поверхневий та дитячий.

На кого розрахована книга, не зрозуміло. Для мене для підлітків, років 14-15.
400 сторінок читаєш і намагаєшся за щось зачепитися. Потім за 20 сторінок, автор намагався впихнути все, що "невпихалось".Хороші стали поганими, погані - хорошими.
Кінець був для мене максимально дивний і не закінчений і без суті чи моралі.

Тому 5 лише через те, що це молодий український автор