Кімнати Естер

Алкоголь — зло.

На цьому можна було б відгук і завершити в цілому, але я все-таки ще дещо напишу.

🎀 Естер, яка надто рано подорослішала, дві проблеми. Перша: її батько запийний алкоголік, в чому не зізнається навіть собі. Друга: вона віддає перевагу жити у Кімнатах, створених власною уявою, а не у реальному світі. Ззовні це виглядає страшно — дитина просто сидить годинами втупившись в одну точку і хитається із дурною посмішкою на обличчі.

🎀 Це має назву — дезадаптивна мрійливість — і навіть лікується. Безуспішно лікується, зрештою, бо, виявляється, для того, аби дитина не сиділа китайським болванчиком у кутку, треба їй знайти заняття — танці, малювання, театральний гурток, коло авіалюбителів, гончарні мистецтва на швидку руку etc, дивина, правда? (ніт)

🎀 Мама Естер, дружина алкоголіка Валіка, також зрештою починає віддавати собі раду у тому, що вона залишається з цією скалкою людини не тому, що переживає, як дитина сприйме розлучення, а тому що сама обрала з ним жити. Коли вона, нарешті, промовила, що прекрасна бачила, як він пив, ще на етапі залицянь та бездітності, почався її власний шлях виздоровлення.

🎀 Бо до того вони бісили мене всі (це, зрештою, також ознака гарної літератури, коли персонажі бісять своєю реальністю, а не картонністю). Цей чмо, який без пляшки не може думати; ця ненормальна, яка в вісімсотп'ятнадцятий раз вірить, що ото вчора був останній раз, і ця нещасна дитина в кутку, який нема куди податися, бо тут батько слюнями по підлозі їздить, поки мама його шпиняє "ти ж обіцяв, ти ж обіцяв". Тьфу блін.

🌸 Може здатися, що весь текст — суцільні неприглядності родини, де батько алкоголік. Насправді він дуже ліричний і красивий, адже при втечі у Кімнати все стає чудовим, привабливим та здоровим.

🌸 І написано так, що я майже не шпорталася об дивні конструкції чи недолугі епітети (буквально одне речення в мене відмічено, яке викликало "што?" — "Медик адресував їй кульгаве «стежте, щоб приймав ліки»". Кульгаве? Рілі?).

🌈 Моє щире #Дафа_радить і сприйміть за пораду до нашого марафону #сучукрліто

Прониклива історія про руйнування сім'ї.

Естер дуже любить свого тата. А тато любить алкоголь. Не знаю, чи можна сказати, що більше, ніж свою родину, але підкоряється йому щоразу і щоразу. А Естер не втрачає надії його врятувати.

Книжка має відгалуження двох часових ліній, дозволяючи нам переміститися у минуле за допомогою уявних кімнат Естер. Що це за кімнати? Як туди потрапити?

Зустрічаючи молодого Валентина, ми бачимо творчого чоловіка, сповненого ідей для розвитку парку пригод "Емовера". Так, він час від часу випиває. І уже ми бачимо тривожні дзвіночки, але чи побачить їх майбутня мама Естер? Як часто ми не помічаємо недоліків і шкідливих звичок тих, кого любимо...

Кімнати Естер — це ідеальна метафора порятунку дітей, у родині яких є людина з залежністю. Хтось втікає у реальності, хтось замикається у собі. А хтось оселяється у світах, створених власною уявою. Та чи здатна уява змінити реальність?

"Кімнати Естер" дуже тонко відображають почуття рідних алкоголіка. Гнів, провина, любов, безсилля, сором. З цими емоціями важко справитися і дорослим, не те що дитині. Вона страшенно хоче врятувати, вберегти. Вона хоче жити з своїм тверезим татом, який буде питати про математику і жартувати, а не лякати. Але виявляється, такого тата зустрінеш хіба що у "кімнатах"...

Це книжка також про розуміння і підтримку. Про важливість справжніх друзів, професійних психологів, довіри.

І вчасне усвідомлення, кого поставити на перше місце. Попри всю любов.