Дві дівчини знайомляться на пляжі і виявляється, що кожна з них проводить тут свій медовий місяць. Вони різні, мов день і ніч. Впевнена в собі Софі, та закомплексована Ерін не мають нічого спільного, але Балійський затишок підштовхує сором'язливу Ерін до того щоб раптово запросити Софі та її чоловіка на спільну вечерю парами. Вони не знають, що саме з цієї вечері почнуться всі їхні проблеми.
Щоб зняти стрес, Ерін та її чоловік усамітнюються для близькості, аж раптом... вони помічають, що за ними спостерігають і вже за мить та людина мертва. Здається, все дуже просто і очевидно? Ви помиляєтесь, авторка точно вас здивує.

Назва і обкладинка трохи вводять в оману, змушуючи очікувати, що всі події будуть відбуватись на райському теплому острові, коли насправді там відбувається перших сторінок 50. Далі ми переносимось в сірий Лондон, куди обидві пари повернулись після того, що мало стати найкращим відпочинком в їхніх життях. В Лондоні вони продовжують стежити за розслідуванням незрозумілої загибелі незнайомця на курорті, звідки вони повернулись.

Події далі розвиваються стрімко, але не дуже логічно, як на мене. До останньої сторінки ми не знаємо кому вірити. Як тільки щось стає зрозуміло та очевидно, все може перевернутись з ніг на голову, і назад.

Динамічно, напружено, заплутано. Але не моє.

Чи то в мене період такий, чи щось останнім часом трилери мене розчаровують.

Я обожнюю тру крайм документалки. Щоб розслабитись я дивлюсь саме їх. Тож, у "Не вір у це" були високі шанси мені сподобатись — амбітна журналістка починає роботу над документалкою про вбивство десятирічної давнини. Перспективна студентка медичного, Грейс, весь цей час сидить у в'язниці і намагається довести свою непричетність до вбивства її коханого. Чим не ідеальний (або найбанальніший) сюжет?

Журналісти на чолі з Сідні (дивно називати таку персонажку на честь племінниці — це до автора) починають зйомки на курорті, де трапилась трагедія. Серії починають виходити в етер, і ніхто не знає, як закінчиться ця історія. Вірити поліції, чи вони просто хотіли якнайшвидше закрити справу, щоб не втрачати туристів? Вірити ув'язненій, яка каже, що й досі любить свого вбитого хлопця? І взагалі, він же хотів зробити їй пропозицію — нащо їй це? Або не знати, у що вірити взагалі.

У цій книзі я побачила забагато сюжетних дир, про які не розповісти без спойлерів. Але точно скажу, що ніяк не можу повірити, що поліція чи суд просто не помітили чи проігнорували те, що ЦЕ Ж БУЛО ВЖЕ. Розслідування не було жодного, і як сказала Грейс — вони просто відкидали все, що вказувало не на неї.

Для себе розумію, що книжки, назва яких прямо каже про те, що правди нам не побачити, більше читати не буду.

4-

Ейві 13, вона захоплюється старими злочинами і деталями розлагання трупів. Ні, не подумайте, вона нормальна - лише трупів тварин, яких збила машина, або які померли власною смертю. Якось вночі вона виходить робити власні дослідження, і знаходить труп хлопця, що зник кілька днів тому.
Ейві 13, і вона:
- Гарна, але не знає цього.
- Розумна, аж не по рокам.
- Жертва булінгу в школі, але це ніяк її не травмує.
- Жертва булінгу вдома, але це ніяк її не травмує.
- Спостережлива і має нюх як у собаки, але не помічає очевидного.
- Може імітувати акценти, різні голоси і тд.
- Вона ходить з гострозаточеним СИНІМ олівцем (ніби колір на щось вплине) і використовує його для самозахисту.

Друга зникла дитина. Вгадайте хто знову знаходить труп, та ключові докази? Ейва з другом починають власне розслідування, і по ходу допомагають поліції, відкриваючи тільки те, що їм зручно.

Книга виявилась слабшою, ніж я очікувала. Можна і не так очевидно давати зрозуміти хто вбивця. Бо я все зрозуміла ще на перших 50 сторінках, потім на 200+ нам майже прямо це сказали --
і нащо додали момент відкриття ніби він міг когось здивувати?

Міллі — колишня ув'язнена, самотня та нещасна дівчина. Вона розумна, але в неї нема вибору окрім як працювати служницею — і нарешті вона влаштовується на роботу в багату та щасливу родину.
Вона переїздить до свого нового дому, де буде працювати — та радіє можливості отримати шанс на нове життя. Їй вдається наладити своє життя, чи може так лише здається? І чому щаслива пара, на яких вона працює, починає сваритись?

Хоча я чула, що книга повна клішованих моментів — я такого не відчула. Книга читалась легко та швидко, мені не вдалось вгадати розв'язку. Не скажу, що мене глибоко вразила ця історія, але скоріше за все, продовження читати буду (але без нього історія теж завершена), хоч і не впевнена, чи буду зберігати цю серію у власній бібліотеці.

4.5/5

Книга, в якій незвичним чином подається ідея часової петлі. Коли Джен бачить як її син вбиває людину, вона готова перевернути весь світ.
А наступного ранку вона прокидається... минулого ранку, і її син — невинна людина, який і думати не думає про те, щоб когось вбити. То що це, як не шанс уберегти свою дитину від скоєння жахливого злочину?
Чи може в цьому є інший сенс?

Не в тому місці, не в той час — книга, в якій розповідь йде доволі повільно, в якийсь момент хочеться вже дістатись розв'язки. На середині книги я думала, що вже зрозуміла основний сюжетний хід, і трохи занудьгувала — але на щастя все виявилось не так просто.
Це точно та книга, яку я зможу порадити на осінній чи зимний день.