Алхімія свободи

Загалом, книга непогана, але чи то через мій трішки нечитун, чи то через перенасиченість романтичними книгами останнім часом, мені було важко за щось зачепитись тут, що змусило б мене хотіти читати книгу, не відкладаючи її. Я відволікалась на чатики в телеграмі, на якісь особисті справи, на побалакати з кимось, і не було ніяких почуттів з приводу того, що у мене ж лежить відкрита книга тут🌚

Головна героїня тут аж дуже ідеальна, тільки вона (19-річна з досвідом в якихось півроку навчання у головного медика) може врятувати весь світ і не піддається впливу негативних думок і спокус, бо така в неї чиста душа.

Головний герой не дуже і то головний, бо більшу частину часу він десь там робить щось своє, а тому мені важко було повірити в їх монументальне кохання, бо з другом Медина провела і то більше часу, ще й на побачення ходила🌚 Так, у них була симпатія, це було очевидно, але, як на мене, цього було недостатньо для тих подій, що далі розгортались на умові їх всепоглинаючого кохання один до одного.

Але написано легко і красиво, світобудова проста. Це перевидання, авторка написала цей роман ще до 2014 року, та тут є війна, важкий вибір і тема вірності своїй країні. Можливо, якби пані Ярина писала книгу вже після вторгнення, то й герої були більш наближені до правди, а так все прям дуже лайтово і магічно-казково.

Коли починала читати книгу, вона мені здалася такою казковою і навіть якоюсь дитячою. Дівчина рятує принца, їй віддячують король із королевою - все так казково.

Тому я зовсім не очікувала того, що відбувалося в книзі потім: смерть, жорстокість, війна.
І на тлі того, що ми зараз переживаємо, читати це було нелегко.

Персонажі теж змінилися - пропала та наївність і легкість.
Мені вони сподобалися, причому всі. Можливо, в деякі моменти Марк і розчаровував, але ж у кожному з нас є темні бажання, з якими ми боремося.
Медина — сильна героїня. Мені сподобалася її переміна, бо після всіх жахіть неможливо залишитися такою, як раніше. І так, вона врятувала королівство — але не своєю неймовірною силою, як це деколи буває у фентезі, а своїм розумом. І мені це сподобалося.

«Війна припиняється на полі бою, але для тих, хто пережив її, вона продовжується на задвірках душі. Щось можна забути, зігнорувати, але всі спогади не зітреш. Вони - висока плата за збережене життя. Жахлива плата. Однак потрібна для того, щоб пам’ятати, чого вартують свобода і мир.»

Смерть одного персонажа викликала щире співчуття, але війна не буває без жертв. Книга це показала, але все-таки залишила щасливий фінал для нас.