Чудовий комікс про переїзд стосунки з маою і дружбу.
Про що він?🤔
Це історія про хлопчика Матвія, який переїжджає з міста до села… ні, навіть у справжню ГЛУШИНУ,😱 де немає навіть інтернету. Але там є школа. І Матвій складає хитрий план: якщо його виженуть зі школи, сім’ї доведеться повернутися в місто. Але замість цього його за "шкоду" тільки похвалили, а однокласники-монстри виявилися дуже привітними. Так починаються його магічні пригоди.

Що сподобалося?
Я прочитала і з радістю віддала своєму маленькому, і він теж читав із захопленням! Йому більше сподобалася перша історія – довша й весела. А мені друга – коротша, але з чіткішою мораллю.
Особливо хочеться відзначити: тут прекрасний гумор і яскраві, суперкольорові малюнки, які одразу привертають увагу.

Рекомендую! Читайте!🥰

Осіння книга з книгами, сімейними таємницями. Головні герої тут тварини, хоча поводять себе як люди.
Це другий том мемуарів з чотирьох. І цей том мені сподобався більше, ніж перший. Адже тут піднімається безліч питань цікавих мені.
Книга дуже і дуже вразила — тут багато цікавих пригод, історій і персонажів. І коли я думала, що мене нічого не здивує — настає кінець і у мене буквально квадратні очі.
Тут підіймається багато важливих родинних питань. Тому ця книга стане важливою деталькою пазлика моїх книжкових поличок.

🍁Арчибальд спокійно живе і працює у книгарні. Поки одного дня вовк не з’являється на порозі його, ЙОГО книгарні, та показує беззаперечні докази того, що книгарня родині Лисів ніколи не належала. Проте Арчибальд не вірить у ці нісенітниці, тож вирушає до своїх батьків. Тут у мене був шок, бо я не знала про них. Тож він просить про допомогу у родини — необхідно знайти щоденники Корнеліуса, які він залишив різним створінням, скласти разом і дізнатися правду.

🍁Тут знову кожен розділ, ніби окрема історія із спільною метою й одними головними героями.
Товариство письменників нагадало «Прихисток писак» з першого тому.
Наші герої допомагали тваринам і навіть були детективами.
А ще дещо про лайку — її тут менше, але здається більше нових незвичних слів.

"Жити з кимось, хто хворіє на Непам'ять; означає навчитися терпіння; це вміти відпускати ситуацію доти, доки вона остаточно не вийде з-під контролю." - ця цитата змусила прочитати мене прочитати цю книгу. Адже в більшості ситуацій у нашому житті ми перфекціоністи і якщо щось йде не за поланом, ми вважаємо що все пропало.


Одного чудового дня на порозі книгарні Арчибальда Лиса з'являється стурбований Фердинанд Кріт. І розповідає, що у нього хвороба Непам'ять, прототипом якої стала людська хвороба Альцгеймера. І вмовляє вирушити Арчибальда з ним у подорож місцями з світлин молодості Фердинанда і загадкової Мод. Щоб повернути Фердинанду пам'ять.

♥️ На давніх друзів чекає багато пригод, душевних посиденьок з чаєм, візитів до старих друзів і приємних спогадів.
З перших ілюстрацій було зрозуміло, що Саное вдумливо читала книгу і неймовірно доповнила її своїми ілюстраціями. Вони такі милі і деталізовані. 😍
Це перша за довгий час книга, що змусила плакати. Назви деяких розділів теж доволі зворушливі. А кінець максимально неочікуваний і сумно-веселий.

Кожне місце яке відвідали Лис і Кріт має свою душу. Дуже хочеться завітати в "Прихисток Писак" до турботливої курочки Елізабет, та відвідати її літературний вечір з фірмовим десертом.

Атмосферні описи природи і глибокі думки родзинка цієї книги. Книга не дитяча і я вважаю, що її варто прочитати в родинному колі.

Я прочитала цю книгу, тільки через те, що її радили як чудову для підлітків. Я щаслива, що дочитала до кінця, бо він дуже сподобався. Це книга не про любов. Вона про дружбу і стосунки з батьками. Розчарування і прийняття, допомогу і співчуття. Головна героїня справді сильна і впевнена у собі. Здійснила свою мрію? Відшукала батька. Для мене тут головне те, що все не так як ми уявляємо.

Мене зачарувала ця книга. Це просто ідеальний ромком. Враховуючи, що я не читала їх роки два так точно. То після Гіпотези я хочу скупити всі книги Гейзелвуд.
Головна героїня мені дуже сподобалась, але в її поведінці є дійсно необдумані вчинки. Мене настільки вразила книга, що я весь час, що була в "Саду гамаків" читала її. А потім пішла в книгарню і купила її, щоб дочитати.

Книга викликає дуже сильні емоції — я сміялася і плакала. Тепер коли мене просять порадити ромком я раджу книги Алі Гейзелвуд.