Ярина Каторож

Нові відгуки

Не можу сказати, що це погана збірка — у ній є цікаві ідеї та певна літературна атмосфера. Найбільше мене зачепили два оповідання: «Голос у моїй голові» Наталії Довгопол та «Соловей і його любов» Ярини Каторж — справжні емоційні міні-історії, які залишають слід. Проте загальне враження дещо розмите. Мені бракувало динаміки, глибшої інтриги чи хоч якогось елементу, який би утримував мою увагу. На жаль, з середини збірки в мене почався так званий «нечитун» — не хотілося повертатися до тексту. Як не дивно, найбільше сподобалось не змістове наповнення, а оформлення: дуже гарна палітурка, стильний форзац і зріз сторінок — усе це створює відчуття, ніби тримаєш у руках щось особливе. Цікаво, що авторки спробували створити альтернативні реальності, у яких українські міста оживають у химерний і навіть містичний спосіб. Ідея виглядає доволі амбітною — створити український міф у сучасному художньому виконанні. Хоч не завжди реалізація відповідала задуму, проте такий підхід хочеться підтримати, бо це крок до формування нової урбаністичної магії в українській літературі. Збірка має свого читача, але, на жаль, я ним не стала.

Анонім

Я обожнюю цю книгу, тому раджу її усім. Тут прекрасне все. «То з чого починається ненависть? Вона починається, коли тобі дають вибір, а насправді його немає.» Прекрасне фентезі, найкраще прочитане цього року. Свого часу отримало «Коронацію Слова». Із не менш прекрасним сюжетом. Медина — гарне ім‘я, народилася в родині алхіміків і теж має стати алхіміком. Але одного дня відпочиваючи на березі річки, вона рятує молодшого принца. І заодно ламає собі ногу, тож дівчину забирають у палац, щоб вилікувати. Дівчині примусово пропонують обрати собі будь-яку винагороду. Чому примусово? Бо вона повинна щось обрати. І вона на придумує нічого краще, ніж стати ученицею королівського лікаря. Тепер на неї чекає цікава пригода. Та на її рідну країну сунеться лихо — моряни, дикий народ вирішив завоювати їхнє рідне Загір‘я. І так сталося, що Марк — принц і Медина розділяють на двох жахливе прокляття. Проте на кожного воно діє по-різному. Хто вони тепер вороги, чи остання надія країни на порятунок? Мої враження 💋 Спочатку було весело і цікаво… Цікаво було і потім. Але згодом мене переповнювали інші емоції. Потім, я буквально плакала над книгою і для мене це було відкриттям — вперше за багато часу плакати над фентезі. Ну а як може бути, якщо головна героїня кожні п‘ятдесят сторінок хоче себе прибити? Але вона завжди виживає. Медина молодець, але скільки можна було вирішити розмовою. Цікавий факт, до презентації книги, я нічого про неї не знала і йдучи на презентацію, я навіть не знала про що книга. І купувала її базуючись на враженнях від презентації. Але почала читати того ж вечора і в неділю ввечері дочитала. І ЯК ЦЕ ПРЕКРАСНО. ЦЕ ПРОСТО НАЙКРЩЕ, ЩО Я ЧИТАЛА ЦЬОГО РОКУ. І ЦЕ ФЕНТЕЗІ ЗАСЛУГОВУЄ НА ВАШУ УВАГУ. І пролиті сльози того варті. Єдине, що мені не сподобалося, це те, що продовження не буде. 😭

Анонім

Книга: "Алхімія свободи" Видавництво: Жорж Оцінка: 5 🧪/ 5 Ми взяли цю книжку на презентації, на якій була присутня авторка, ну, ви вже бачили з постів вище. "Була б я звичайним алхіміком - горя не знала" Історія починається зі знайомства з дівчиною на ім'я Медина, яка розповідає нам про своє місто з ніжністю та любов'ю. "Світле місто - місто, в якому навіть уночі не зовсім зникає день. А ще це столиця." Вона живе у сім'ї алхіміків: мама, тато та два страших брати. Алхіміки - поважні люди, не бідують, бо виробляють замовленя навіть для королівського двору. Якось Медина пішла у своє улюблене місце за межами міських мурів, щоб усамітнитися. Та в цей раз її спокій порушили вершники в пишних вбраннях, які сідлали лапкарів. Та один вирвався уперед і вже якоїсь миті його лапкар летів у річку, стрімку та небезпечну, а сам чоловік вилетів із сідла. Медина сиділа недалеко від нього, тому вирішила кинутися до урвища, сподіваючись не знати навіщо. І вона ще не здогадувалася, які пригоди на її дупу через це очікують. "Так само лишаються поруч і деякі люди, не пов'язані з нами кровними зв'язками. І таких людей ми називаємо давніми вірними або гарними друзями. Проте я ловлю себе да думці, що ми не завжди пам'ятаємо знайомство навіть з ними. Є миті, про які ми часто згадуємо: вони сповнені почуттів, вражень і спільних пригод. А що було до них? А між ними? Просто життя" Боже, це було круто, я прочитала книгу за 2 дні, просто не в змозі відірватися. В мене закінчились майже стікери, поки я відмічала сцени та цитати, які мені сподобалися. Я сміялася, вскрикувала, пищала - була буря емоцій. У якийсь момент я поринула настільки, що наче встала на місце Медини та відчувала все так само, як вона. Це було неймовірно 🥹Мені подобається, що тут використовують саме алхімію: головна героїня вчиться, розвивається та користується набутими знаннями дуже вправно. Це круто! Я неймовірно рада, що ми купили цю книжку. Дуже її раджу тим, кому не вистачає кохання, драми та гострих почуттів 🫶 Вибачте за увагу, дякую ✨

Анонім