Спочатку я була не в захваті. Все розвивалось повільно, героїня здавалася зверхньою, і моментами було просто нудно. Нормальна взаємодія з головним героєм почалася приблизно на 220-й сторінці - і от тоді все стало значно цікавішим. Мене втягнуло. Я не могла відірватися.

І тоді я зрозуміла, чого мені так не вистачає в сучасних романах. Не цих «любов/пристрасть з першого погляду» і сцена в ліжку вже на половині книги. А ось таких стосунків - повільних, живих, наповнених поглядами, напівнатяками, ніжністю. Тут перший поцілунок відбувся тільки на останній сторінці - але ця хімія між ними! Я буквально пищала від захвату. Це було неймовірно романтично. Кожна сцена дарувала метеликів у животі.

Тепер я прекрасно розумію, чому ця книга така популярна. І так шкода, що зараз таких історій майже не пишуть.

Коли починала читати книгу, вона мені здалася такою казковою і навіть якоюсь дитячою. Дівчина рятує принца, їй віддячують король із королевою - все так казково.

Тому я зовсім не очікувала того, що відбувалося в книзі потім: смерть, жорстокість, війна.
І на тлі того, що ми зараз переживаємо, читати це було нелегко.

Персонажі теж змінилися - пропала та наївність і легкість.
Мені вони сподобалися, причому всі. Можливо, в деякі моменти Марк і розчаровував, але ж у кожному з нас є темні бажання, з якими ми боремося.
Медина — сильна героїня. Мені сподобалася її переміна, бо після всіх жахіть неможливо залишитися такою, як раніше. І так, вона врятувала королівство — але не своєю неймовірною силою, як це деколи буває у фентезі, а своїм розумом. І мені це сподобалося.

«Війна припиняється на полі бою, але для тих, хто пережив її, вона продовжується на задвірках душі. Щось можна забути, зігнорувати, але всі спогади не зітреш. Вони - висока плата за збережене життя. Жахлива плата. Однак потрібна для того, щоб пам’ятати, чого вартують свобода і мир.»

Смерть одного персонажа викликала щире співчуття, але війна не буває без жертв. Книга це показала, але все-таки залишила щасливий фінал для нас.

Книга читалась на одному подиху. Це була дуже цікава і містична детективна історія , з нотками романтики. Місцями було моторошно , місцями весело.

Дуже гарно передана атмосфера старого будинку і саду, я ніби там побувала.
Книгу дуже рекомендую , давно я так захопливо не читала.

Але мушу зазначити , що це серія з семи книг , а я поки не бачу , щоб віват спішив її видавати. А дуже шкода , серія дуже класна. Хоча цю книгу можна і читати як одну , бо основну детективну лінію вони таки розкрили.

Є ще від КСД книги цієї авторки, теж серія , планується 4 книги, поки вийшло 2, але можна і так читати , це про її падчерку (з моменту книги Тредд , в всесвіті пройшло близько 10-15 років)

Зразу попереджу: це серія. Зараз перекладені дві книги, планується чотири. Третя вийде в листопаді 2025 року в оригіналі.

Хоча написано так, що можна сміливо поки читати ці дві, не чекаючи виходу всієї серії.

Що ж, ця книга вийшла динамічнішою за першу, хоча знову — у першій половині було багато “води”. Цілком можна було скоротити без втрати сенсу.

Привидів тут уже трохи більше, розслідування цікавіше, хоча головний момент я майже одразу розкусила. Стосунки Ноли й Бо розвиваються дуууже повільно. Та й Сем шкода — вона мила.

Дратував момент із Бо: він не хотів пробачити свою маму чи хоча б поговорити з нею, хоча йому очевидно потрібна була допомога. А він — уперто далі опирався.

Не до кінця зрозуміла, навіщо в цій частині Купер. Він майже нічого не зробив для сюжету, можливо, його роль розкриється в наступних книгах.

Фінал, звичайно, був епічний! І, здається, в третій частині на нас чекає розслідування давнього вбивства та загадкового зникнення трьох людей, це інтригуюче.

Зразу попереджу: це серія. Зараз перекладені дві книги, планується чотири. Третя вийде в листопаді 2025 року в оригіналі.

Хоча написано так, що можна сміливо поки читати ці дві, не чекаючи виходу всієї серії.

Тепер до книги. Я була в захваті від «Будинку на вулиці Тредд», але ця книга явно слабша. Хоча вони досить схожі: головна героїня разом із подругою реставрують старий будинок, де колись сталося вбивство, і вбивцю не знайшли. Також з’являється чоловік, з яким у неї зав’язується роман, але він причетний до всієї цієї історії. Ну прям як у Тредд.

Але незважаючи на це, читати все одно було цікаво. Хоча мушу визнати: перша половина книги йде важко, бо дуже багато води. Друга половина вже насичена. Якби з книги викинули ±100 сторінок — це б не було дуже помітно.

Мені тут бракувало привидів. У попередній книзі вони відігравали велику роль, а тут у першій половині лише де-не-де згадувалися в розмовах. Лише в другій половині їх стало більше.

Також великий мінус — що головна героїня не має цього дару і не може спілкуватися з духами. Тому більшість часу ми могли тільки здогадуватись, що вони говорять, бо її друг Бо, який міг із ними спілкуватися, не дуже це коментував.

Також головна героїня досить бісяча. Оскільки серію «Будинок на вулиці Тредд» не продовжили видавати, ми втратили великий відрізок часу й не знаємо минулого героїні — відповідно, її вчинки часто незрозумілі. Також її стосунки з Бо було важко зрозуміти. Дуже дратувало її намагання все робити самій і не приймати допомоги, а якщо хтось допомагав — вона ще й звинувачувала.

Та, незважаючи на це все, мені сподобалось. До того ж, кінцівка була дуже інтригуюча.

Якщо ви читали «Будинок на вулиці Тредд» і не розумієте, звідки взялась Нола, то ось: її мама колись мала роман із Джеком, завагітніла, але йому про це не сказала і не говорила Нолі, хто її батько. Коли Нолі було 14 років, її мати помирає й повідомляє, хто тато — і Нола, як сніг на голову, падає Джекові. Але все добре — в них зараз гарна сім’я.