Переходимо до осіннього томика, тому влаштовуйтесь зручніше, беріть собі чогось гаряченького та нумо знайомитися з новою історією з Чарівнокорів!🍁

Я познайомилась з цією історією випадково, гуляючи по книжковому фестивалю та натрапивши на гарну обкладинку — таку милу та атмосферну! Так, я почала читати "Мемуари лісу" з другого тому. Відкривши книгу, я не очікувала чогось більшого, ніж дитячі казочки про тваринок у лісі. Проте як я помилялась...

Історія продовжується, починається осінь. Арчибальд Лис готується почати писати свої мемуари про подорож із Фердинандом Кротом, аж як приходить не дуже добра звістка - виявляється, покоління Лисів ніколи не були власниками книгарні по праву. Щоб отримати свій спадок, до Чарівнокорів приїхав Селестен Вовк, маючи при собі документи, що підтверджують якого як законного спадкоємця.

Звісно, ця новина вибиває бідного Арчибальда з колії, адже він, його батько і дід кожну пилиночку здували з цих поличок, власними лапами сортували книги, вели бізнес і віддавали свій час цій чудовій справі.

Щоб віднайти істину, Арчибальд вирушає у нову пригоду - книгар мусить відшукати щоденники його любого дідуся Корнеліуса, який заховав їх у різних тварин. Саме завдяки ним Лис зможе дізнатися, що ж насправді коїться з книгарнею та відносинами між родом Лисів і Вовків.

Історія другого тому "Мемуари лісу" - це історія про образу поколінь, історія про важливість казати правду своїм рідним, якою б гіркою вона не була, історія про нероздільне кохання, історія про старих друзів, які готові допомогти. Для дітей ця книга буде як пригода з різними випробуваннями, через які мають пройти головні герої, в той час як для дорослих вона стане роздумами, наскільки іноді важливо промовляти такі потрібні для когось слова.

Я однозначно рекомендую серію книжок "Мемуари лісу" й сама залюбки чекаю на вихід третього тому. Неважливо, яка частина ваша улюблена - кожен знайде те, що відгукнеться саме йому в рядках цих історій 🌿

Манга з присмаком коли, від якої солодко стискається серце!

Вдягати маску, виходячи з дому й попадаючи в суспільство, підбирати особистість для кожної розмови, ретельно слідкувати за своїми рухами та емоціями — здається, ця звичка знайома кожному з нас. Ми всі маємо кілька версій себе: для друзів, для колег, для родини… Але що станеться, якщо одного дня зустрінеш людину, з якою не потрібно прикидатися?

Ми отримаємо "Хорімію" - теплу історію про школярів, яка точно викличе милу посмішку на вашому обличчі 💕

Це історія про дві протилежності, які насправді мають більше спільного, ніж здається на перший погляд. Назва тайтлу складається з імен наших головних героїв: парубка Міямури — мовчазного та непримітного хлопця, та дівчини Хорі — яскравої, веселої та популярної дівчини. Вони випадково знімають свої маски одне перед одним, відкриваючи справжні обличчя та поступово вчаться бути чесними, насамперед — із собою.

"Хорімія" викликає ту саму приємну посмішку, що й старі добрі аніме з нульових. Затишна атмосфера затишна, трохи ностальгічна мальовка, а персонажі — добрі, з кумедними звичками та справжніми почуттями. Сюжет легкий, але не поверхневий, бо зачіпає важливі теми: самоприйняття, дружбу, любов і той особливий момент, коли вперше комусь довіряєш свою справжню сутність 🍃

Це романтична комедія, яка з кожною сторінкою повертає тебе у шкільні роки, коли все здавалося водночас таким складним і неймовірно простим. Обов’язково рекомендую для всіх, хто любить повсякденність з серцем ⭐️

Наото Сасакі — майже звичайний хлопець, який одного разу за дивних обставин зустрічається з загадковою та дивакуватою дівчиною, яка пропонує йому майже одразу стати парою, щоб перевірити одну міську легенду... Знав би хлопак, на що підписався! 🤓

У головного героя є одна здібність: якщо людині залишилося жити недовго, то торкнувшись її — він почне бачити кількість відведених їй днів над головою. Так само Сасакі почав бачити ще й залишок днів чудернацької дівчини, яку зустрів напередодні.

На наступний день Наото приходить на зустріч першокурсників, щоб розпочати своє студентське життя. Не вистачає лише однієї людини, і це... Та сама дівчина, Міу Мінехара!

Манга наповнена милими ситуаціями підліткового щодення та перших почуттів. Крім того, історія показує нам, наскільки важливо радіти життю та не опускати руки, вміти підтримати своїх близьких людей і цінувати будь-які дрібниці, які приносять задоволення.

Історія легка та швидко читається, декого може пробити на сльозу. Мальовка персонажів мила, проте мені не сильно сподобалися трохи ліниві "задніки" у вигляді 3D-модельок чи обводки. Проте на якість читання воно не впливає.

Якщо хочете трошки скла на ніч — цей тайтл для вас! 😏

Щось давненько ми не пускали слинки на смачні десертики та гаряче какао з зефірками, не злюкались через набридливих черепах і не поринали в нові пригоди Арчибальда Лиса та його племінника Лисеняти Бартоломе! 🦊

У Чарівнокорах у свої повноцінні права вступила чарівниця-зима — тварини ховають свої писачки у теплих шарфах, відігріваються гарячими напоями та їдять заготовлені на холодну пору смаколики. Всі готуються святкувати Йоль — день зимового сонцевороту.

Окрім того, що цей день свято, Бартоломе мав ще одну причину радіти — його любі батьки мають повернутися додому та привезти уйму нових історій про їхню подорож! А Арчибальд готується до презентації своїх перших мемуарів.

Та життя бентежне — все заплановане йде шкереберть, через що родина Лисів вирушає у подорож розкішним потягом "Зоря Чарівнокорів". Вони зустрічають різних тварин на своєму шляху та долають різні перешкоди.

Книга, як і завжди, гідно тримається поставлених висот — атмосферна, мила, емоційна. Неймовірно мальовничі малюночки, які занурюють у зимову атмосферу. Так і хочеться знову відсвяткувати Різдво!

Рекомендую всім зануритися в мемуари лісу Чарівнокорів 🌳

Чи є у вас такі люди в житті, для кого ви зробите будь-що на світі? Це не обов'язково має бути ваше кохання, навпаки — родич, близький друг чи знайомий, який став ріднішим за кровного брата.

Головні героїні, Шіно та Маріко, мають саме ці платонічні відчуття. Це не кохання між дівчатами — це близькі стосунки людей, які потрібні один одному, які підтримають у скрутну хвилину та зроблять усе, щоб посмішка була на їхньому обличчі.

Сидячи в кафе, Шіно дивиться по телевізору свіжий репортаж, де повідомляють про смерть молодої дівчини на ім'я Ікагава Маріко. Це була подруга Шіно, з якою вона буквально нещодавно ще розмовляла. Така неочікувана смерть шокувала головну героїню, вона не могла повірити, що це правда. Але мусила. Так само, як мусила щось удіяти, щоб прах цієї дорогої людини було ушановано.

Ші (як ніжно називала її Маріко) буквально вирушає у подорож із прахом Маріко, сподіваючись віднайти для неї вічне спокійне місце. Та на шляху з'являється багато перепон, під час яких протагоністка згадує минуле та замислюється, які ж дзвіночки привели до того, що вона має зараз.

Чесно, від манги такої тематики я очікувала серйозну та песимістичну мальовку. Проте автор робить навпаки — карикатурні обличчя, дурнуваті ситуації постійно спіткають на сторінках тайтлу. Та це не завадило йому донести одну важливу суть - цінувати тих, хто поруч, тут і зараз. Бо завжди будуть люди, які сумуватимуть за тобою.

Це чудова історія на вечір, щоб подумати на цю тему. Рекомендую 🥀