Нові відгуки

Для тих, кому спойлер будь-яка інформація про книгу, повідомляю: тут спойлером стане назва (ну, зрештою, колись таки треба було всю спойлерофобію довести до свого логічного фіналу). 🌸 Ніклас та Беа у шлюбі більше 30 років. В них планомірне життя, 17-річні дівчини-двійнята, високі відсотки по кредитам у банку і ідеальна темно-зелена кухня з натурального ясеня (гарантія 20 років!). 🌧 Але одного разу Ніклас забуває придбати квитки на пором, про що його попросила Беа, вона істерить, він мовчить і уходить з дому. І якщо ви думаєте, що саме тут й почався їх розкол, що призвів до розлучення, подумайте двічі. 🔍 Авторка спочатку показує нам сторону Беа і, здавалося б, тут ми, читачі, й мали б поспівчувати їй — від неї пішов чоловік, все розвалюється, усталений лад життя зруйновано, — але тривожні дзвіночки її ставлення до чоловіка, до доньок, до оточуючих вже задають тон. Співчувати Беа важко: вона істерична, інфантильна шантажистка, яка ні в комашиний хрін не ставить бажання своєї родини, і думає виключно про те, що хоче сама. 🔍 Потім включається оптика Нікласа і з кожним новим ракурсом вже відомих — з точки зору Беа — подій задаєшся питанням "чоловіче, а як ти взагалі витримав цілих 30 років?". 🌧 Це дуже тригерна історія про абьюз та психологічне насилля, але із досить незвичного боку. Це настільки реальна й реалістична історія, що їй можна було б скинути бали за її аж надто реалістичну картинку. 💀 От тільки бал я скинула не за це, а якраз за нереалістичний фінал. В усі попередні 325 сторінок я вірила. В останні 4 — нєа, взагалі ні. ✅ Але цілком мені сподобалося. Настільки, що, побачивши, що в авторки це ціла серія книг, я пішла з'ясовувати, чи не буде в нас перекладено наступні романи? Відповіддю задоволена, тож тепер чекаю ще психологічних драм від Муа Гернґрен.

Кожна історія має дві сторони. І це дійсно так. У книзі Розлучення маємо два головних героя чоловік Ніклас і дружина Беа. Вони собою являють середньостатистичну швецьку родину. Мають доньок-підліток, кредит на квартиру і щорічну відпустку біля моря з родиною чоловіка. Беа звісно взяла на себе домашні обов'язки і виховання дітей. Ніклас дуже багато працює щоб забезпечити комфорт для своєї сім'ї. Але одного разу після здавалось звичайної побутової сварки, Ніклас йде з дому. Але чому? І тут починається найкраща частина. Ми маємо чудову можливість спостерігати за розвитком подій з обох сторін, як чоловічої та жіночої. Для мене це був гарний хід, тому що маємо можливість зрозуміти кожного героя. Я спочатку підтримувала одну сторону, а потім іншу. Але потрібно розуміти що це сімейне життя, важка праця, яка вимагає не тільки фізичної праці. Для мене було дуже повчально, трішки відкрилась завіса на причини різного поводження чоловіка, і як його краще зрозуміти. Читати можна всім не тільки одруженим, а й цінним буде для розлучених. Мені книга сподобалась, деякі моменти гарненько обдумувала. Читається легко!

"Вчинки, які на перший погляд видавалися катастрофічними, можуть, урешті-решт, призвести до чогось доброго" Для мене ця історія схожа на емоційний вибух. Сім'я, досить дорослі діти, шлюб довжиною в більш ніж 30 років... Все починається з буденної сварки, після якої Ніклас просто йде з дому. Беа спочатку не надто переймається – ну пішов, повернеться. Але він не повертається і навіть перестає відповідати на повідомлення. І ось тоді приходить усвідомлення: щось пішло не так. Протягом читання першої частини книги я співчувала Беа – її переживання глибокі й справжні. Вона шукає відповіді, аналізує, намагається зрозуміти, де саме все пішло не так і чому ж все розвалилося... Але попри це я все ж на боці Нікласа. Його погляд на ситуацію ми бачимо в другій частині. Він роками жив під колосальним тиском – не лише сімейним, а й суспільним. Очікування, вимоги, мовчазне (й не тільки) несхвалення, коли ти не відповідаєш уявленням інших і тебе змушують бути "зручним" 🥺 Часом втеча – це не слабкість, а єдиний спосіб втримати зозульку на місці та вижити, врешті-решт 💔 Ця історія дуже драматична, болюча, вона про складність вибору, про те, як рішення однієї людини зачіпають всіх довкола. І про те, що розлучення – це не завжди про поразку, іноді це єдиний шанс відшукати себе, врятуватись... Фінал мені сподобався, він життєвий, такий неідеальний, але трушний 🥲 Якщо ви хочете чогось глибокого, драматичного та емоційного, то раджу прочитати цю книгу, вона здивує вас стилем авторки та її вмінням писати героїв такими живими, наче ти живеш поруч і знаєш їх сто років.

Моя думка - хто має особистий досвід розлучення книги не читати 😎 Я для себе зробила такий висновок, оскільки на кожну думку і дій головних героїв Беатріс та Нікласа я мала свою протилежну думку.⠀ ⠀ Але як би не було історія викликала багато емоцій, в основному це було роздратування і сум. Люди прожили в шлюбі 30 років, виростили двох майже повнолітніх доньок-близнят і не навчились говорити і слухати один одного.⠀ ⠀ Дивує наскільки це треба хотіти відповідати соціальним, професійним, родинним стандартам щоб придушувати себе, свої бажанням, мрії та думки лиш би догодити всім навкруги.⠀ ⠀ Як на мене цим людям не варто навіть було створювати сімʼю, оскільки проживши стільки років разом вони розуміють настільки нещасні.⠀ ⠀ Застарілі стереотипи розподілу сімейних обовʼязків, що жінка піклується тільки про сімʼю, дітей і будинок, заробляє мізер, а все матеріальне забезпечення сімʼї лягає на плечі чоловіка. Зрозуміло що він почується як білка в колесі, як раб.⠀ ⠀ Живучи для дітей, облаштовуючи будинок мрії Беа з Нікласом забули просто жити, відпочивати, слухати себе чого ж вони хочуть від життя. Сумно насправді від цієї історії. Сама назва говорить нам чим же закінчиться ця сімейна ідилія.⠀ ⠀ Тут не було кому і задля чого рятувати шлюб, нарізно дві особистості мають всі шанси бути щасливими. Діти виросли і підуть своєю дорогою, то ж треба докласти всіх зусиль, щоб на кінець жити, подорожувати, закохуватись та робити дурниці.⠀ ⠀ В нас одне життя, іншого в нас не буде ❤️⠀

Коли я починала читати цю книгу, інколи стискалося горло, бо якщо герої приблизно твого віку, мимоволі приміряєш ситуацію на своє реальне життя. А назва книги не залишала великого простору уявити, що буде геппі-енд. Хоча, на моє велике переконання, саме він і відбувся Чоловіки та жінки сприймають слова, вчинки та наслідки по-різному. Істина. Але ми ще раз пересвідчуємося в цьому, читаючи розповідь по одні й ті самі події від особи дружини та чоловіка. 32 роки, прожиті разом, виявилися міражем. Фантомом. ВІН свого часу взяв на себе відповідальність, але не зміг нести тягар наслідків від свого нібито лицарського вчинку усе життя. А ВОНА не знала правди і повірила у казку. Але ось мильна бульбашка луснула. Розлучення. "Та вона однаково не могла повірити у реальність того, що відбувалося. Не те, що не поважала його почуттів, однак не вірила, що він говорить серйозно". А ВІН говорив серйозно. Так серйозно, що ЇХ стало вже не двоє, а троє. Хоча, можливо, і про любовний трикутник говорити не зовсім коректно, бо ТІ двоє вже викреслили ЇЇ зі свого життя. А поступово це зроблять і інші. Хоч і не легко. Але це станеться. І постає питання, чи зможе ВОНА прийняти ситуацію, у яку її включили так безцеремонно, залишити минуле минулому, дати СОБІ шанс на щастя або, принаймні, на спокій. Бо є ще й діти. Діти, що потребують обох батьків. Дуже життєва історія, неодмінно варта вашої уваги, бо згадані події відбуваються не лише у книжковому житті. То ж краще прочитати, зрозуміти і не допустити або - бути готовою. У цьому конфлікті не було поганих, тут усі занадто гарні.