Жінка в мені

Тільки уявити, що 13 років дорослого життя ти живеш під контролем інших людей. Ти не можеш сама планувати свій день, вирішувати що придбати, куди поїхати відпочивати, як працювати й коли відпочивати. Історія Брітні Спірс шокує. Ніхто не заслуговує такого ставлення від рідних, і, читаючи цю книгу, мені було щиро шкода Брітні.

Талант, працелюбність, легкість, якими вона підкорила світ, легко руйнували й розтоптували дорогі їй люди. Як і її віру в себе.
Це історія про дорослішання, яке сталося зовсім не так і не тоді, про самотнє материнство, про жорстокість і жадібність, про те, як важливо, щоб навіть коли ти падаєш, хтось був на твоєму боці й простягнув руку.

Одна з перших моїх касет (так, так, тест на вік пройдено) була саме з піснями Брітні Спірс. Якраз в той час вийшов кліп «Baby One More Time» і я пам’ятаю, якою неймовірною мені тоді видавалася ця співачка і її життя. І це ж треба, щоб через 26 років мені в руки потрапили мемуари тієї, ким захоплювалися мільйони💭

«Жінка в мені» Брітні Спірс – це складна історія життя юної співачки, яка здобула світову популярність у дуже молодому віці. Думаю, що більшість з вас пам’ятають її дивні вчинки, як от бездумні вечірки, гоління голови та скандальні танці. Але чи знаєте ви, що Брітні використовували з самого дитинства? Чи знаєте, що вона почала вживати алкоголь ще в 13 років за компанію зі своєю мамою? Чого вартує тільки злочинне опікунство, яке встановив над нею її ж батько.

Це складні, але в той же час зворушливі мемуари, які варто прочитати. Впевнена, вам буде цікаво дізнатися більше про життя однієї з найвідоміших поп-зірок світу.

• Пісні стали містком між реальністю й вигадкою, між світом, у якому я жила, і світом, у якому так прагнула жити.

• Мабуть, то період моєї найбільш пристрасної любові до музики. Я ще не була відома, і не мала чого втрачати в разі невдачі. Анонімність дає стільки свободи. Я дивилася на натовп, що вперше мене бачив, і думала: ви ще не знаєте, хто я. Не треба було перейматися через помилки, і це звільняло від обмежень.

• Коли в чомусь досягаєш успіху, від тебе очікують, що ти й далі цим займатимешся, навіть якщо тобі це вже не подобається.

За своє життя я дуже часто боялася говорити щось, щоб ніхто не подумав, буцімто я несповна розуму. Але тепер засвоїла цей урок, хай це і важко далося. Треба говорити про те, що відчуваєш, навіть якщо страшно. Треба розповідати свою історію. Треба говорити.

• Хай скільки фанатів у мене було по всьому світу, для батьків я ніколи не була достойною.

• Щойно ти починаєш бачити себе по-іншому – не як людину, яка намагається всім догодити, а як особистість, що заслуговує заявити всім про свою волю, – усе змінюється.

🎧 Lucky – Britney Spears

Такі книжки змушують багато рефлексувати і переосмислювати минуле.
Не тільки тому, що сама Брітні у мене потужно асоціюється зі шкільними роками, але й тому, що багато епізодів з її життя більше чи менше схожі на те, через що проходила і я.

Книга не те щоб здивувала. Не скажу, що прочитала щось кардинально нове.
Але в деяких місцях емоції прям виносили - бо насправді це дуже типова жіноча історія. Про усі проблеми і стереотипи, з якими стикається за життя середньостатистична жінка цього покоління.

Книга написана дуже просто, місцями навіть сумбурно - настільки, що деякі думки не доходять до кінця.
І це могло б бути мінусом, якби йшлося не про автобіографію - бо тут мені більше йдеться про емоційність і щирість. Коли всередині все закипає, і хочеться так багато сказати, що часом втрачаєш думку.

Для мене загалом автобіографія - це часто не тільки про те, щоб дізнатись більше про автора, а й про те, щоб зазирнути у себе.
Дуже, дуже багато що відгукується. Наприклад, роздуми про стосунки з родиною і соціофобію.

Брітні піднімає дуже болісні теми: знецінення, завищені вимоги до себе, вплив і тиск суспільства та родини, постійні внутрішні конфлікти і впевненість, що ти ніколи не будеш достатньо хороша.
Але багато говорить і про те, що допомагало триматися і йти далі - і це перш за все творчість та любов.

Не те щоб я була згодна з усим. І далеко не всі епізоди відгукнулися.
Але книга одночасно болісна і терапевтична.
Ну і ностальгічна, бо я передивилась всі кліпи і переслухала усі пісні, які згадуються у тексті 😅