Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням

З’їсти ще один шматочок тортика, ще годинку поскролити стрічку соцмереж, замовити нову книжку чи іншу річ - все це швидке задоволення, яке зараз рятує нас у години стресу чи зневіри. Але як зрозуміти, що задоволення перетнуло межу і вже переростає у залежність?
⠀
Збільшення доступності, варіантів, кількості, та різної дії стимулів у наш час просто вражає.
У своїй книжці психіаторка Анна Лембке досліджує цей феномен і розповідає, як тримати дофамін під контролем. На основі реальних історій з практики вона показує як вміти тримати баланс між болем і задоволенням. І найголовніше, що кожну ситуацію практично можна змінити і вирішити, варто лише мати бажання і гарненько постаратися.
До речі, у світі 70% смертей мають поведінкові чинники ризику, які можна змінити, наприклад, тютюнопаління, харчування й відсутність фізичної активності.
Іноді нудьга, невміння вчасно зупинитися або вічне порівняння себе з іншими може творити страшні речі. А вихід може бути на диво легким - відмежувати себе на певний час від подразника: знести соцмережу на тиждень чи вийти побігати у парк вранці.
⠀
Чи, наприклад тема, яка мене хвилює: що наші діти ростуть у більшості дуже мало пристосованими до життя, з різноманіттям доступу до віртуального, ігор та малорухливістю. Ми все надмірно впорядковуємо, контролюємо та звертаємо мало уваги на дійсно потрібні навички. Бо у нашому дитинстві все було само собою, наприклад, наїстися зелепух = отримати урок, що таке шкідливо їсти та краще зачекати)
⠀
Трохи розчарувалася очікуванням і реальністю від обкладинки. Більшість тексту все ж було не теоретичною та основна увага приділялася залежності від наркотиків, і ще трішки від легших форм - алко і порно залежності.
Якщо ви трішки раніше цікавились цією темою чи взагалі поведінковою психологією то книга не принесе нічого особливо нового. Хіба приклади конкретних людей. Але якщо це для вас нове - то вона здатна і шокувати)

Книгу "Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням" Анни Лембке я придбала ще на Форумі Видавців у Львові. Тема залежностей для мене є дуже цікавою, тому я не довго роздумувала над даною покупкою.

Знаю, що ви любите читати короткі підсумки по прочитаних книгах, тому зберегла декілька цікавих думок⬇

▪ Люди – соціальні тварини. Коли ми бачимо в інтернеті, що інші поводяться певним чином, то подібна поведінка сприймається нами як «нормальна», оскільки так чинять інші люди.

▪ У світі 70% смертей мають поведінкові чинники ризику, які можна змінити, наприклад, тютюнопаління, харчування й відсутність фізичної активності.

▪ Нудьга не просто нудна. Вона може навіть уселяти жах. Вона примушує нас залишатися віч-на-віч із серйознішими питаннями – про сенс і мету життя. Крім того, нудьга – це сприятлива атмосфера для відкриттів і винаходів. Вона створює простір, необхідний для того, щоб сформувалося нове мислення, адже ми повсякчас реагуємо на стимули навколо нас замість того, щоб дати собі змогу зануритися у пережитий досвід.

▪ Відстеження кількості часу, який ми витрачаємо на вживання наркотику (скажімо, хронометраж використання смартфона), – це ще один спосіб визначити рівень споживання й завдяки цьому знизити його.

▪ Соціальні медіа посилюють нашу схильність до сорому, заохочуючи прагнення винятковості. Зараз ми порівнюємо себе не просто з однокласниками, сусідами чи колегами, а з усім світом, тому надто легко переконати себе, що варто було зробити більше, отримати більше чи просто жити інакше. Нам здається, що аби вважати своє життя «успішним», ми повинні досягти міфічних висот Стіва Джобса та Марка Цукерберга.

▪ Одужання починається з утримання. Утримання дозволяє озирнутися й побачити шкідливі наслідки компульсивного прагнення до задоволення.

▪ Утримання переналаштовує шлях винагороди у мозку і водночас нашу здатність насолоджуватися простішими задоволеннями.