Є щось надзвичайно захопливе у вікторіанській добі та в їхньому захопленні природним світом. Мені здається магією те, як вони наділяли квіти прихованими значеннями. Букет ставав цілою розмовою, а одна квітка — промовистим посланням.

Джессіка Ру повертає цю забуту мову квітів у сучасність у вигляді яскраво ілюстрованого путівника. Перша частина книги присвячена окремим квітам, а друга — букетам. Унікальність цієї книги полягає в чудових ілюстраціях, що супроводжують кожен опис.

Стиль ілюстрацій дуже деталізований і витончений. Кожна рослина легко впізнавана, попри те, що виконана в її авторській манері. М’які, приглушені кольори надають книзі атмосферу дощового дня та затишку — справжній подарунок усім романтикам.

Що мені особливо подобається в цьому довіднику — це зручність пошуку інформації. Замість звичного алфавітного покажчика за назвами квітів, Ру створила індекс за значеннями. Це дуже спрощує пошук ідеальної квітки для подарунка. Очевидно, що книга створена для практичного використання: вона має зручний формат для повсякденного використання на робочому столі, але водночас настільки красива, що хочеться виставити її на журнальному столику.

Опис кожної квітки чіткий і лаконічний, включає згадки про міфологію та походження значень. Ру також додає можливі поєднання квітів для розширення смислів. Наприклад, клематис символізує винахідливість і кмітливість, але у поєднанні з омелою означає: «твоя кмітливість допоможе подолати труднощі».

Загалом, я рекомендую цю книгу всім, хто любить квіти. Це ідеальний довідник для власників квітників чи любителів складати букети, а ще — чудове, заспокійливе читання і гарна книга, яку приємно тримати під рукою вдома.

Неймовірно прекрасна книга про зміну пір року. Ця книга не тільки чудово оформлена (товщина сторінок і насичені кольори вражають!), але й наповнена дивовижним змістом. Мені дуже сподобалося, як вона побудована за природним ритмом року — весняне та осіннє рівнодення, зимове та літнє сонцестояння тощо.

Ілюстрації просто захоплюють подих, водночас вони мають затишний вигляд і глибоку чуттєвість, якщо так можна висловитися. Хоча текст орієнтований на дітей, я із задоволенням прочитала кожен розділ. У кожній порі року відчувається магія, захоплення й натхнення.

У книзі є все: історичні факти, рецепти, поробки, спостереження, розповіді про тварин, звуки природи, активності та багато іншого. Я дуже шкодую, що не мала подібної книги у своєму дитинстві.

Це цікава подорож — намагатися більше налаштовуватися на природу та зміни, які відбуваються протягом року. У наш час ми часто забуваємо, що наші пращури виживали завдяки тісному зв’язку з природою. Прагнення повернутися до цих витоків стало для мене справжнім відкриттям і прекрасним досвідом.

Це та книга, до якої я повертатимусь щороку, і я щиро рекомендую її всім, кого цікавить, як ми можемо знову віднайти зв’язок із природою.

Книга цінна тим, що розкриває не лише історію цього виду взуття, а й вплив на моду, спорт, музику та культуру загалом. У доступній та цікавій формі подається багатий матеріал про найвідоміші моделі кросівок, дизайнерів і знаменитостей, які зробили їх такими популярними.

Особливо мене вразив розділ про репера Тревіса Скотта — справжнього фаната кросівок і автора унікальних колаборацій із Nike. Його підхід до дизайну, наприклад перевернутий свуш на кросівках, робить його взуття впізнаваним і дуже бажаним. Це чудовий приклад того, як музика та мода переплітаються в сучасній культурі.

Найбільшим відкриттям для мене став світ перепродажу кросівок. Я не уявляла, що ринок resale може бути таким масштабним і прибутковим. Деякі пари взуття коштують тисячі доларів, а люди готові годинами стояти в чергах, щоб першими їх придбати. Це наче сучасне полювання за скарбами.

Окремо хочеться відзначити фінал книги, де звертається увага на екологічну відповідальність у виробництві кросівок і розповідається про нові технології, які дозволяють робити їх більш сталими. Такий підхід надихає замислитись над власною культурою споживанням.

У своїй книзі Дональд Норман, відомий мислитель у сфері дизайну та когнітивний науковець, викладає своє бачення того, як дизайн може допомогти вирішити найнагальніші проблеми людства та планети — зміни клімату, бідність, нерівність та соціальні потрясіння.

💙 Ключові ідеї книги 💙

👉 Дональд Норман подає дизайн не просто як професію, а як підхід до розв’язання складних проблем нашого часу. Він починає з ідеї штучності, яка визначає світ, у якому ми живемо. Оскільки більшість речей навколо нас створені людьми, ми несемо відповідальність за їхні наслідки. Це відкриває перед нами можливості для творчості, але водночас вимагає усвідомленого підходу.

👉 Центральною темою є сенс і мета. Норман стверджує, що технології та економіка не здатні самі по собі забезпечити людський добробут. Нам потрібні історії, цінності й діяльність, яка наповнює життя значенням. Це доповнює тема сталості, яку автор розглядає не лише як екологічну необхідність, а як зміну способу мислення — від споживання до збереження, від індивідуалізму до спільності.

👉 Норман виступає за такий дизайн, який враховує не лише функціональність, а й емоції, гідність та контекст життя людей. На відміну від вузького користувацького підходу, цей підхід є глибшим, етичнішим і співчутливішим.

👉 Ідеї системного мислення займають окреме місце в книзі. Норман наголошує, що жодну проблему не можна розглядати у відриві — все пов’язано, а наслідки дій можуть бути непередбачуваними. Тому дизайн має охоплювати взаємозв’язки, бути гнучким і адаптивним.

Насамкінець, сам дизайн визначається як цілеспрямоване створення чогось нового з метою покращення ситуації для людей і планети. Це не лише процес створення об'єктів, а спосіб мислення, який може бути застосований кожним і до будь-якої сфери життя.

Це автопортрет Тома Фелтона про зіркове дитинство та дорослу розгубленість, який структурно віддзеркалює його розвиток у ролі Драко Малфоя. Як слизеринський задирака, Фелтон демонстрував зверхність у перших фільмах, а в останніх — додав глибини своєму персонажу. Такий же ритм має і його мемуари: спочатку — стандартні спогади про Поттеріану, а в останніх розділах — особисті демони та справжнє самокопання.

Саме роздуми про проблеми з алкоголем і наркотиками роблять книгу глибшою за просто збірку цікавих фактів. Та якщо ви не розрізняєте горокракс від гіпогрифа — ця книга не для вас. Вона написана для справжніх фанів Гоґвортса.

Фелтон щедро використовує лексику чарівного світу, називає свою родину «маґлівською» і згадує, як реквізит з Поттера дивом з’явився в сумці брата. Його спостереження зі знімального майданчика ретельно відібрані. Він майже не згадує режисерів (окрім Кріса Коламбуса) й уникає гострих тем, але ділиться милими історіями про британських акторів. Один з найсмішніших моментів — як Рікман у повному образі Снейпа терпляче чекає в черзі на сосиску.

Фелтон визнає, що йому пощастило зі славою, і каже, що народився захопленим, а не талановитим. Не оминає складні теми: підліткова слава, погрози, проблеми з навчанням, дрібні конфлікти із законом. Найглибший рівень книги — це історія про залежність, реабілітацію, втечу з клініки та поневіряння уздовж шосе в пошуках бару. Попри акцент на Поттеріані, найбільшу цінність книга має саме у сценах за межами чарівного світу.