Ми живемо на хвилях дофаміну, ніби серфери на штормовому морі задоволення, але з кожною новою хвилею – дедалі ближче до утоплення. Саме про це говорить Анна Лембке у книзі «Дофамінове покоління». Вона не читає мораль, не вказує пальцем — вона відкриває двері до розуміння того, чому навіть у найкомфортніші часи людство почувається таким втомленим, знесиленим і… порожнім. Авторка розкладає перед нами мапу людського мозку, де задоволення і біль — не вороги, а близнюки, які танцюють у тенетах дофамінової гойдалки. Чим більше ми тиснемо на педаль «приємно», тим швидше летимо в обійми болю. Через історії пацієнтів, власні зізнання та філософські роздуми, вона доводить, що утримання — це не покарання, а шлях до свободи. І що іноді найреволюційніший акт у світі надмірностей — це сказати «досить»
Анонім
Залежність - від будь-чого - потребує аналізу та лікування. Авторка описує складні випадки "серйозних" залежностей, і їх легко екстраполювати на свої власні "інтернети-інстаграми". Книжка для тих, хто усвідомлює своє бажання жити життям, незалежним від вподобайок. Недоліки - інколи розтягнутість, повтори, деколи непослідовність викладення. Головний висновок - шукати сили в собі та простих надійних процедурах, звичках, діях. Головне - бажання подолати свою залежність.
Анонім
Релігійна людина з'явилася на світ для того, щоб її врятували, психологічна людина - щоб її задовольняли
Давно я дивилася на цю книгу та пускала на неї слинки... Вона в кожному магазині манливо посміхалася мені, жадаючи, щоб я її придбала.
Коли "Дофамінове покоління" нарешті з'явилося у мене в руках і я почала його читати, моє натхнення розбилося майже одразу вщент: текст написано важко, дуже багато термінів без їхніх роз'яснень тощо. Це не перша моя наукова книга, проте вона була найскладнішою для мене. Так, я дізналася деякі цікаві речі та кейси, проте сутність книги можна передати в кількох сторінках і простими словами.
"Можливо, дофамін відіграє важливішу роль у мотивації до отримання винагороди, ніж у задоволенні від самої винагороди"
Книга написана американським психіатром Анною Лембке, яка розкриває тему легкого та доступного дофаміну в 21 столітті, більш того, вона приводить реальні кейси людей із залежностями зі свого досвіду. Авторка розповідає як працює дофамін і як можна боротися із залежностями, з якими ми стикаємося щодня: соцмережі, солодощі, шопінг, антидепресанти, наркотики тощо. Все це приносить нам миттєве задоволення, якого стає все більш недостатньо.
Проте я буквально рахувала сторінки до кінця книжки, щоб нарешті захлопнути та здихатися її. Я виділила для себе кілька цитат, проте перечитувати явно її не буду - просто не осилю.
Я не можу рекомендувати цю книгу, занадто складно написана, як про такі життєві для всіх нас речі.
Анонім
Котолог
