Анна Лембке

Книга про те, як в гонитві за дофаміном — ми видумуємо, що то є щастя. Ми гонимося за успішним успіхом в інтернеті, знецінюючи свої досягнення. Треба шукати задоволення не лише в легкодоступних формах дофаміну, його потрібно буде більше і більше. 

це глибоке дослідження того, як сучасне суспільство стало залежним від миттєвих джерел задоволення.
а саме від соцмереж, відеоігор, стрімінгових сервісів тощо.

пояснюється роль дофаміну як нейромедіатора, що відповідає за мотивацію, очікування та звикання до насолоди.

однією з основних ідей книги є те, що сучасні технології навмисно створюють «перевантаження дофаміном», що змушує людину постійно шукати короткострокове задоволення, уникаючи тривалих зусиль або глибоких емоційних переживань.

також тут розповідається про тривожні наслідки цього явища: зростання рівня депресії, тривожності, соціальної ізоляції та зниження здатності до концентрації.

написано зрозумілою мовою, із посиланнями на наукові дослідження, що робить її доступною як для фахівців, так і для широкої аудиторії.

вона не лише діагностує проблему, а й пропонує шляхи виходу - «дофаміновий детокс», повернення до звичок, що приносять довготривале задоволення.

підійде для всіх, хто хоче зрозуміти, як змінюється людський мозок у цифрову епоху та як зберегти психологічну рівновагу.

Книжка дуже зайшла. Все просто і зрозуміло про те, чому ми залипаємо в телефоні, постійно шукаємо щось нове, а потім втома і ніякого кайфу. Після неї хочеться трохи притормозити і подумати, що реально приносить радість.

Ця книга професорки психіатрії та наркології зі Стенфорду, спирається на досвід роботи з пацієнт_ками, що мають залежності — від наркотиків, алкоголю чи сексу.

Анна Лембке розкриває невіддільний звʼязок між болем і задоволенням, пояснюючи, як дисбаланс між ними призводить до залежності. Вона також дає поради, як сором може стати помічником у процесі, розглядає методи боротьби з залежностями та перешкоди, які виникають на шляху до нього.

Дофамінове покоління досліджує, як сучасний світ надлишку — з його нескінченним доступом до задоволення (від соцмереж до наркотиків і шопінгу) — впливає на нашу дофамінову систему, викликаючи залежності, притуплення радості й навіть депресії. Ключова ідея — ми стали настільки залежними від миттєвого задоволення, що втрачаємо здатність до справжнього щастя.
Читач отримує конкретні поради, як боротися з надміром стимулів.
Також слід відмітити живі приклади з психіатричної практики — історії людей справді вражають і додають глибини.
У книги сильна ідея, але, особисто мені, не зайшов виклад — деякі частини здаються надто моралізаторськими або однобічними, особливо щодо рішень типу "аскетизму як панацеї". Інколи приклади з практики авторки виглядають драматизовано, а узагальнення — трохи поспішними.
Книга підійде тим, хто цікавиться психологією залежностей, впливом цифрового світу та хоче зрозуміти, як працює мозок у добу надмірів.

Цікава не погана хоч і чогось не вистачило.Читалася трішки важко, але заставила задуматися як світ впливає на кожного.

"Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням" — це книга, яка змушує задуматися, як сучасний світ впливає на наш мозок. Чому ми постійно шукаємо нові джерела задоволення? Чому прокрастинуємо, скролимо соцмережі, а потім відчуваємо спустошення?

"Ми живемо в епоху надлишку дофаміну. Але чи робить це нас щасливішими?"

Автор розповідає, як баланс між болем і задоволенням впливає на наше життя, і головне — як повернути контроль над своїми звичками. Якщо відчуваєш, що зависаєш у нескінченному циклі задоволення й розчарування, ця книга допоможе зрозуміти, що з цим робити.

"Дофамінове покоління" – книга, яка змусить замислитися

Чи справді ми стали заручниками задоволення? Чому в сучасному світі дедалі важче знайти спокій, а відчуття радості швидко зникає?

🔎 У книзі "Дофамінове покоління" авторка досліджує, як постійне прагнення до швидких задоволень формує залежності – від соцмереж, їжі, шопінгу чи навіть книг!

💰 "Усі гроші світу витрачаються на задоволення" – і це не просто гучна фраза, а реальність, у якій ми живемо. Ми постійно шукаємо дозу дофаміну, витрачаючи ресурси не на справжнє щастя, а на миттєві радощі.

💥 "Невпинне прагнення до задоволення спричиняє біль" – чи помічали ви, що після занадто яскравих емоцій настає вигорання? Надлишок дофаміну змушує нас втрачати здатність радіти простим речам.

📱 "Смартфон – це свого роду сучасний шприц, який цілодобово вводить цифровий дофамін мережевому поколінню". Ми настільки звикли до нескінченного скролінгу, що не помічаємо, як смартфони стали джерелом постійної стимуляції, яка виснажує мозок.

🔑 Легкий доступ – запорука залежності
Авторка зазначає: "Один із найбільших чинників потрапити в залежність від будь-якого наркотику – легкий доступ до нього". І тут йдеться не лише про загальноприйняті наркотики – це стосується їжі, телефонів і навіть книг. Адже вона сама зізнається, що свого часу потрапила в книжкову залежність, шукаючи у текстах чергову "дозу" дофаміну.

📌 Це книга, яка не нав’язує відмову від задоволень, але допомагає зрозуміти механізми залежності та знайти баланс між миттєвими радощами й довготривалим щастям.

Загалом, це непогана книга про дофамін, дофамінову залежність, вплив шкідливих звичок на життя і про біль, які вони приносять. Проте я очікувала більше теоритичної інформації, а отримала купу історій про пацієнтів.

Безумовно, дуже важливо наводити реальні приклади, і це мені на початку дуже подобалося. Я читала уважно, співчувала кожній людині, яка опинилася у дофаміновій залежності та боролася з собою. Але потім цих історій стало так багато, що я їх не читала, а просто пропускала, шукаючи очима теорію.

Книга дала цікаву та корисну інформацію, але я не знайшла для себе того, чого шукала. Я хотіла більше дізнатися про дофамінову яму, як вибратися з неї, як замінити одні дофамінові рецептори на інші. Але, на жаль, нічого з цього я не отримала.

Загалом я можу порадити книгу для загального розвитку та кращого розуміння себе та дофамінову залежність. Але не варто очікувати від цієї книги багато, бо, за моїми приблизними підрахунками, 70% тексту — історії пацієнтів авторки.

Ця книга досліджує зростаючу залежність сучасного суспільства від миттєвого задоволення, яке часто забезпечується технологіями. Лембке у своєму аналізі порівнює смартфони з сучасним шприцом, що постачає цифрову допамінову дозу 24/7 для покоління, яке завжди онлайн.

Авторка стверджує, що наше постійне прагнення до задоволення, або дофаміну, призводить до епідемії залежностей – від соціальних мереж до наркотиків.

Також книга розглядає наукові аспекти дофаміну – нейромедіатора, що відіграє ключову роль у системі винагород і мотивації людини. Лембке пояснює, що дофамін використовується для вимірювання потенціалу адиктивності будь-якої поведінки чи речовини. Вона досліджує, як надмірна стимуляція дофаміну може призводити до стану анедонії – нездатності відчувати задоволення.

Книга підкреслює важливість регулювання впливу стимулів, які приносять задоволення, і попереджає про наслідки нехтування цим, включаючи депресію, тривогу та залежність.

Авторка не лише заглиблюється у науку про дофамін, а й пропонує ширший погляд на те, як наше суспільство стає дедалі більш гедоністичним, і як цей гедонізм може призводити до нещастя. Лембке стверджує, що парадокс полягає в тому, що гедонізм, тобто пошук задоволення заради нього самого, веде до анедонії, яка є нездатністю відчувати задоволення будь-якого роду. У підсумку, вона закликає замислитися над тим, як наше прагнення до миттєвого задоволення змінює наш мозок і суспільство.

Я вважаю, що книга Анни Лембке повинна бути обов’язковою для читання старшокласниками. Молодь, прочитавши цю книгу, могла б зрозуміти, що їхнє прагнення уникати болю може, а часто і призводить до більшого болю. Навчання терпіти неприємні відчуття є частиною дорослішання. Пряме протистояння викликам формує самооцінку і впевненість у собі.

Історії, які Лембке наводить у книзі, засновані на багаторічному досвіді допомоги людям, які боролися із залежністю від як нелегальних, так і легальних наркотиків. Вони здатні зупинити багатьох від того, щоб ступити на цей небезпечний шлях. Розуміння того, як вживання наркотиків може перерости в нестримну залежність, що захоплює все життя, може відлякати багатьох від спокуси спробувати.

Книга також показує шлях до гармонії із собою та близькими людьми. Лембке допомагає читачам усвідомити, як їхні власні дії могли спричинити проблеми в житті. Мені сподобалося, як авторка використовує реальні приклади зі своїх пацієнтів, а також власний досвід. Я переконана, що кожен може отримати користь від цієї книги, і щиро її рекомендую.

З’їсти ще один шматочок тортика, ще годинку поскролити стрічку соцмереж, замовити нову книжку чи іншу річ - все це швидке задоволення, яке зараз рятує нас у години стресу чи зневіри. Але як зрозуміти, що задоволення перетнуло межу і вже переростає у залежність?
⠀
Збільшення доступності, варіантів, кількості, та різної дії стимулів у наш час просто вражає.
У своїй книжці психіаторка Анна Лембке досліджує цей феномен і розповідає, як тримати дофамін під контролем. На основі реальних історій з практики вона показує як вміти тримати баланс між болем і задоволенням. І найголовніше, що кожну ситуацію практично можна змінити і вирішити, варто лише мати бажання і гарненько постаратися.
До речі, у світі 70% смертей мають поведінкові чинники ризику, які можна змінити, наприклад, тютюнопаління, харчування й відсутність фізичної активності.
Іноді нудьга, невміння вчасно зупинитися або вічне порівняння себе з іншими може творити страшні речі. А вихід може бути на диво легким - відмежувати себе на певний час від подразника: знести соцмережу на тиждень чи вийти побігати у парк вранці.
⠀
Чи, наприклад тема, яка мене хвилює: що наші діти ростуть у більшості дуже мало пристосованими до життя, з різноманіттям доступу до віртуального, ігор та малорухливістю. Ми все надмірно впорядковуємо, контролюємо та звертаємо мало уваги на дійсно потрібні навички. Бо у нашому дитинстві все було само собою, наприклад, наїстися зелепух = отримати урок, що таке шкідливо їсти та краще зачекати)
⠀
Трохи розчарувалася очікуванням і реальністю від обкладинки. Більшість тексту все ж було не теоретичною та основна увага приділялася залежності від наркотиків, і ще трішки від легших форм - алко і порно залежності.
Якщо ви трішки раніше цікавились цією темою чи взагалі поведінковою психологією то книга не принесе нічого особливо нового. Хіба приклади конкретних людей. Але якщо це для вас нове - то вона здатна і шокувати)