Аномалія

«Те, що видається нормальним, — насправді лише ілюзія».

Четверо українців прилетіли в Марокко на відпочинок, натомість потрапили в епіцентр надзвичайної ситуації, причини якої залишаються невідомими. Незадовго до цього лабораторії в Гамбурзі провели експеримент, результати якого мають змінити майбутнє людства.

Враження від книги залишилися доволі суперечливими.

В основі історії декілька сюжетних лінії, які одразу не переплітаються, мені було доволі складно прослідкувати і не заплутатися в подіях кожної з них. Місцями відчувалося, що автор хоче вкласти забагато інформації в короткий об'єм тексту. Мені хотілося б повільнішого та глибшого занурення в окремі сюжетні гілки, без різкого перестрибування між локаціями і героями. Самих персонажів було забагато і не всі вони були рушіями сюжету.

Відчувається, що автор продумував науковий бекграунд роману, але (не вірю, що таке пишу) мені було забагато наукових моментів. Разом з різноманіттям персонажів та сюжетних лінії, особисто мені текст був дещо складним для сприйняття.

Через першу третину історія я продиралася ледь не силою, все очікуючи на якийсь момент, який зміг би захопити і полонити всю мою увагу. Після катастрофи події стали поступово набирати обертів, до наукового трилеру додалися екшн сцени, переслідування, перестрілки. Динамічність історії наростала і вже останні п'ятдесят сторінок я дочитувала в режимі нон-стоп.

Фінал сподобався, нестандартний і неоднозначний, залишився приємний післясмак.

P.S. Окремо хочу відзначити, наскільки круто автор передав атмосферу Марокко. Читаючи, я ніби насправді опинилася там: детальні описи природи, старовинних міст, побуту та культурних особливостей відкрили для мене цю пекельну африканську країну.

Навіть не знаю, що сказати 🤔
Враження неоднозначні.

З плюсів:
✔️ Колорит Марокко. Так мені припала до душі атмосфера пустелі, вуличних базарів... ба більше, саме те, що основні події відбуваються у Марокко, підкупило мене придбати книжку.
*Фанатам серіалу "Клон" привіт 😉
✔️Цікава середина. З моменту аварії стало більш захоплююче: переслідування, таємнича та мовчазна незнайомка, дивні хвороби, хотілося дізнатися що ж за цим всім приховується.

З мінусів:
🔻Мікс наукової фантастики. Для мене її було забато. Я так до кінця не зрозуміла навіщо було поєднано розробку продукції ГМО та ігри із паралельними реальностями. Складновато мені давалися всі ті досліди і терміни.
🔻Зав'язка видалась мені нудною. А розв'язка була така накручена, що я почала втрачати суть історії.
🔻Забагато дійових осіб, це плутало. Призначення третини з них, для мене, було чисто номінальне.
🔻З нашої компанії друзів, своєю поведінкою, мене дратували всі, особливо Остап. Єдиний, кому з героїв я симпатизувала, це Маркус.

У підсумку, частини, де події відбуваються у Марокко мені сподобались, але науковий супровід добряче гальмував читання. Тому загальне враження нехай буде 50/50)

Це моя друга книга з наукової фантастики. Для себе роблю висновок, що це точно не мій жанр. Все-таки, у літературі, я більш схильна до містичних проявів ніж наукових.

Так довго збиралась із думками, щоб написати цей відгук. Адже враження дійсно лишились дуже неоднозначними.

Перше – книга хороша і заслуговує на увагу. Насправді це одна з небагатьох книг, під час читання якої я писала так багато нотаток.
Одразу намагатимусь аргументувати оцінку, яку поставила.

1. Розпорошення сюжету на різні сфери трохи збиває, зменшує концентрацію та пригнічує, зважаючи на теми, що підіймає автор. Хочеться зупинитися, заглибитися в контекст сюжетної лінії, але їх ніби навмисно розводять між собою.

2. Завелика кількість персонажів. Потрібно знаходити логічні переплетіння із містами та країнами, щоб віднайти звʼязок між ними. «Флешбеки», які моментами виникають у книзі, періодично збивали так сильно, що доводилось повертатися назад до деяких розділів, щоб приділити більше уваги деталям, які згодом намагався розкрити авто. Сплутані сюжетні лінії з одного боку – прекрасний художній задум, а з іншого – їх не до кінця пропрацьовано. І що цікаво, що так багато уваги до себе привернула другорядна історія (зокрема, про дивну смерть марокканського хлопчика…)

3. З появою незнайомки виникає напруга – ніби бажання закритися, не підпускати її близько до себе. Вона викликає так багато питань, і дає так мало відповідей.

4. Не до кінця розкрита особистість Александра. Хоча саме його імʼя винесене в анотацію, що трохи дивує. Тут ані мотивів, ані задуму не видно. Але що ми маємо? Надрозум? Геніальність = божевілля? Одержимість…

Непогана книга, крутий задум, але реалізація не стала для мене чимось феноменальним. А якщо говорити відверто, то особливо моя увага була прикута саме до описів міст, пустелі, культурної спадщини Марокко, національної ідентичності та етнічних звʼязків, а не до розгортання історій книги.