Зустрінемося в іншому житті

Цей текст ще раз підтвердив: очікування і реальність дуже різняться. Бо очікувався любовний флер, а вийшов фантастично-пригодницький роман.
Направду, я декілька разів думала кидати під час прочитання, добре, що не кинула.

Якщо описувати сюжет цієї книги, то її легко заспойлерити, тому без детальних описів.
В анотації нам кажуть, що головні герої Тора і Санті знайомляться одне з одним напереродні трагедії, а далі будуть зустрічатись в інших життях, щоб зрозуміти, хто вони для одне одного.

Третину книги ви дійсно бачитимете різні варіанти їхніх життів. Із цікавого: вони потроху згадуватимуть минулі свої життя і досвіди. Це ще приклад того, як одних героїв можна закидати в різні життєві обставини. Часом все було заплутано і я вже нудьгувала. І ще бісило не розуміння часопростору книгу. Міні спойлер, картинка складеться наприкінці тексту.

Є недокручені моменти в тексті, особливо наприкінці, бо хотілося розлогіше побачити фінал.
В цілому, це про наш вибір, про те, які б не були сценарії життя, але є мета до якої все одно варто дійти.
І те, що нам часом здається покаранням, насправді подарунок. Просто треба це зрозуміти.
Не скажу, що це мастрід, але цікаво.

Щось досить незвичне. Ніби суміш містики, драми і наукової фантастики. Спочатку не зрозуміло нічого, бо багато мікросюжетів, ті самі герої і не було розуміння для чого це все написано. Потім я "втягнулась" у розповідь. Дуже настроєм і трохи задумкою, як на мене, схоже на "Дружина мандрівника в часі". Дещо розтягнуто, дещо зайві монологи Санті й Тори. Але загалом дуже атмосферно.

З появою Переґріна ситуація взагалі загострюється. Пошук шляху, проблема вибору, пошук істини як такої - це все червоною стрічкою оперізує текст. Це досить філософський роман, мабуть, не кожному до смаку. Але я б радила почитати.

Ця історія опинилися в моєму книжковому віш-листі абсолютно незаплановано. Вона так притягнула до себе, що як тільки опинилася в моїх руках я майже одразу взялася за читання і… отримала перше розчарування цього року 🥲

Насправді, я дуже довго міркувала, як взагалі побудувати цей відгук і пояснити свої почуття без зайвого субʼєктивізму, але.. почуття та обʼєктивність малоповʼязані, правда ж?

Давайте спершу коротко про сюжет.

Ми знайомимося з головними героями, Торою та Санті, в одному з барів німецького міста Кельн. Якби не помилка офіціантки, яка сплутала їхні замовлення, ці двійко мали всі шанси не зустрітися [хоча це твердження під питанням]. Однак доля [хоча це твердження під питанням #2] мала на них свої плани і ця зустріч стає першою в низці дивовижних пригод поза межами часу.

Адже якщо географія майбутніх зустрічей Тори та Санті лишається незмінною – Кельн, то варіація обставин та іпостасей, в яких вони зустрічаються абсолютно різна. Батько і донька. Брат і сестра. Коханці. Щоразу нові ролі. Щоразу нові відкриття. Але чому це стається? І як розірвати це замкнене коло перероджень і повʼязаності душ?

Ну погодьтеся: звучить максимально інтригуюче! Та ось трансформація цього абзацу в повноцінну книгу особисто для мене виявилася повноцінним промахом. І питання не в тому, що історія погана. Ні. Просто ми з нею опинилися на полярних емоційних вібраціях. Багато хто порівнює цю книгу з «Незримим життям Адді Ларю». Частково схожий вайб є. Але от історія Шваб мені зайшла, ця – ні. Я ж у процесі читання ловила схожість з такими історіями, як «Нормальні люди» та «Дружина мандрівника в часі». І ось з ними теж вийшов дисконект.

Я не можу назвати цю книгу порожньою, адже авторка вклала в неї достатній відсоток філософського. Тільки от для мене проблема виявилася в тому, що 2/3 книги вона топталася на одному місці з цією філософією, потім ввела неочікуваний твіст-пояснення всіх сюжетних інтриг [ось за це лайк], а потім нашвидкоруч все закінчила. Принаймні, я сприйняла це саме так.

Вірю, що ця історія знайде свого читача і стане приємним відкриттям. Але наша зустріч з нею в цьому житті, на жаль, таким не стала 💔