Кіт, що рятував книжки

Книгу «Кіт, що рятував книжки» Сосуке Нацукава я прочитала ще декілька днів тому, але все збиралася з думками, щоб поділитися своїми враженнями💭

Чесно скажу, що це одна з найкращих книг, які я читала останнім часом. Незважаючи на те, що у ній всього 240 сторінок, ця історія та її герої настільки добрі та цікаві, що зовсім не хочеться з ними розлучатися. Протягом всього читання я відчувала себе дуже затишно та спокійно, тому що ця книга – просто знахідка!

Також хочеться подякувати автору за його чудових героїв:
– Старшокласника Рінтаро, у якого нещодавно помер дідусь, тому він бере на себе догляд за книгарнею.
– Його однокласницю Сайо, яка вирішує допомогти Рінтаро й підтримати його.
– Загадкового та дуже класного кота Тигра, який намагатиметься з допомогою наших героїв врятувати книжки.

І звісно ж, для себе я знайшла декілька чудових цитат, якими хочу поділитися з вами:

• Це – вічні історії, такі сильні, що пережили не одне століття. Читай багато таких книжок, і вони стануть тобі друзями. Вони надихатимуть і підтримуватимуть тебе.

• – Важливі речі завжди важко зрозуміти, пане Власнику, – мовив кіт, ніби прочитавши думки Рінтаро. – Більшість людей ніяк не збагнуть цієї очевидної істини. Вони живуть собі та й живуть, але «добре бачить лише серце». Найголовнішого очима не побачиш».

• Байдуже, скільки знань ти напхаєш собі в голову; якщо не думатимеш власним розумом, не ходитимеш власними ногами, то здобуті знання будуть порожніми й чужими.

• Не суди гори за те, що їхні стежки пологі. Це теж приємна і цінна частина сходження на вершину – долати її крок за кроком.

• Коли книголюби починають говорити про книжки, їхні обличчя сяють.

• Книжка, яку цінують, завжди матиме душу. І вона прийде на допомогу своєму читачеві в часи випробування.

• Якщо тобі складно, то це тому, що там міститься щось нове для тебе. Кожна складна книжка – це новий виклик для нас.

🎧‘Round Midnight – Adam Blackstone та Jazmine Sullivan

Такі історії все більше захоплюють мене і це вже не перша книга японських письменників, яка залишає по собі відчуття спокою, теплоти та довершеності.

Головний герой - старшокласник, який живе разом із дідусем та допомагає йому працювати у їх книгарні. Це довершений світ для хлопця: тиша, книги, дідусь. Але цей світ змінюється, коли дідусь хлопчика помирає. Тепер він має жити зі своєю тітонькою і залишити книгарню. Проте одного дня до книгарні навідується незвичний гість, який просить допомоги.

Мені дуже сподобалася книгарня. Книги, які важко знайти в сучасних модних книжкових магазинах. Це старі видання, серії книг, які вже не вважають за потрібне перевидавати чи історії, що вважають не актуальними. Єдине, що не зрозуміло було - це звідки книги беруться? Як поповнюється книгарня?🤔

Кіт🐱 Як він добре вписався в цю історію. Як він водив головного героя по світах і давав настанови, що робити. Так невимушено направляв на роздуми і спостерігав за способами вирішення проблем.

Як і притаманно японській літературі книга наповнена монологами, роздумами та філософськими настановами. Цікаво читати про пошуки героями справжніх цінностей, про дорослішання та про сміливість, що з'являється завдяки новим друзям.

Дуже гарна й зворушлива книга. Історія, що сподобається кожному книголюбу🤗😉

Книжка про книжки - саме до такого типу я зазвичай відношу такі тексти. Звісно, обрати кота як супроводжуючого у світ книг - рішення перфектне. Бо саме кіт з'являється головному героєві, хлопцеві, котрий щойно втратив найріднішу людину, свого дідуся, власника книгарні вживаних книжок. З'являється і просить допомоги врятувати книги.

І тут починається уже паралельна реальність із чотирма мандрівками в загадкові лабіринти до осіб, пов'язаних із книгами.

Загалом ця фентезійна частина дуже символічна. Бо у кожному з трьох персонажів ви знайдете гіперболу певного типу людей, дотичних до книголюбів, до книготорговців, до видавців. Тези, які тут доведені до максимального абсурду, насправді виходять із реальності і мають частину істини в собі. Але..

Саме ці "але" доводиться намацати і виловити, проявити і донести до свого співрозмовника головному героєві. І саме в такі моменти я брала олівець і позначала вдалі думки про книжки і все доколатематичне, бо справді хороші фрази траплялися.

І я рада, що текст щоразу вирулює із траєкторії очевидності на новий рівень діалектики, додаючи ще трішки свіжих думок та антитез. Бо щоразу був острах максимальної банальності, але наче автору вдалося вміло вислизнути з цієї пастки.

Авжеж, не варто очікувати чогось геть шедеврального. Проте водночас це і не книголюбська банальщина в стилі солодкої оди книжкам.

Мене ж свого часу просто причарувала обкладинка цього англомовного видання (оригінальна інша) і я за якимось разом у книгарні таки вирішила придбати.