Така важлива книга в наш час. Знову нагадує, що війна залишає не тільки видимі рани, а також безліч психологічних травм, з якими бійці зіштовхуються наодинці. Задача суспільства — не лише підтримати військових, а й створити таке середовище, щоб вони почували себе в безпеці і знали, що вони не самі.

«Ви можете отримати легку травму — як, скажімо, у звичайній тиловій базі в Афганістані, й зазнати тривалого посттравматичного стресового розладу просто через відсутність соціальної підтримки вдома».

Чим скоріше ми зрозуміємо, що війна стосується кожного, тим легше буде надалі жити бійцям в цивільному житті.

«Що ближче широкий загал буде до реальних боїв, то краще розумітиме війну і менше труднощів буде в солдатів, коли вони повернуться додому».

Також книга пояснить чому ми сильніші, коли об'єднуємось і чому так багато теплих спогадів, попри біль і жорстокість війни.
Кожна сторінка наповнена сенсом і я рекомендую прочитати її усім!

«Книжки мають величезну силу. Це — вічні історії, такі сильні, що пережили не одне століття. Читай багато таких книжок, і вони стануть тобі друзями. Вони надихатимуть і підтримуватимуть тебе».

Очікувала історію про книги, а отримала філософську розповідь про віру в себе, дружбу, скорботу і співчуття. І це було прекрасно.

Тут неймовірна атмосфера книг, чаю та пригод. А ще тут прекрасний кіт, який завжди говорить все, що на думці.

Автор дуже доречно і красиво наголошує про цінність кожної книги і чому ми маємо їх цінувати.

Я виділила багато цитат і трішки поділюсь з вами:

«— А чого дідо хотів досягти?
— Та нічого особливого. Просто прагнув нагадати людям про очевидне. Не брехати. Не знущатися над слабшими. Допомагати нужненним. Бо ж очевидні речі перестали такими бути в сучасному світі».

«Якщо вже зібрався йти на гору, то хай вона буде високою. Звідти відкриваються набагато кращі краєвиди».

«Не буває так, щоб не існувало вибору. Є стільки доріг, із яких можна обирати. Важливо лише не котитися шляхом безцільно, а знайти власну дорогу».

«Коли книголюби починають говорити про книжки, їхні обличчя сяють».

«Книжки зробили мене тим, ким я є. Вони — мої друзі».

«Читати книжку — це дуже добре, та коли закінчиш, то не забудь вийти в реальний світ».

«Світ підсовує нам найрізноманітніші перешкоди, й ми мусимо перетерпіти стільки всього, аж до абсурду доходить. І найкраща зброя для боротьби з болем і тривогами світу - це не логіка чи насильство. Це гумор».

Корисна книга не лише про психологічні травми, а і про психологію в загальному. Було цікаво читати історію створення таких відомих нам усім термінів як невроз, депресія та ПТСР.

Книга більше підійде психологам і усім, хто працює з травмами, зокрема, із військовими, які повернулися з фронту та полону.

«Найголовніший скарб - це саме життя».

Притча про те, що потрібно шукати світло всередині себе та вірити в свої сили, адже тільки так можна пройти крізь темні часи. Треба лишень вірити в себе.

Мені було важко читати і часом здавалося, що не зможу закінчити цю книгу. Читала майже місяць, а тут лише 128 сторінок, на хвилинку. Можливо це просто не моя історія або ж я не до кінця її зрозуміла. Окремо хочу сказати за ілюстрації - вони такі красивенні, просто перехоплює подих!

Залишу цитати, які мені відгукнулись:

«Варто навчитися не надавати минулому надто великого значення, адже в ньому вже нічого не можна змінити. Проте дорога до щастя можлива лише в напрямку вперед».

«Адже ж, якщо людина вірить у дива, життя ніколи не здаватиметься їй порожнім та сумним. У кожного має бути своє джерело світла, аби осяювати життя в його найпохмурніші миті».

«Кожен може змінити своє життя. Треба лишень припинити чіплятися за минуле й спробувати не боятися майбутнього».

«Життя стало твоїм суперником, а ти спробуй зробити його спільником».

В житті кожного буває момент, коли хочеться все кинути і поїхати якнайдалі. Так і вчинила головна героїня, забравши своїх дітей в далеку подорож, де вони навчилися чути і любити один одного.

Родзинка цієї історії - Лілі, неймовірна дитина, яка постійно викликала посмішку. Книга дуже легко читається, хоч і підіймає важливі та непрості теми. Після прочитання залишився приємний післясмак 🥰