По сліду Джека-Різника. Книга 1: По сліду Джека-Різника

📌"Відколи юнак пропустив мене за одну зі своїх численних емоційних стін, він кружляв навколо мене, немовби я була сонцем, довкола якого обертався його власний всесвіт".

Так само, як я вагалась читати чи ні, так само я вагалась із враженнями.

З одного боку, ідея цікава: колорит 1888 року, звані чаювання, пишні сукні в суміші з kривавими злочинaми та дрібкою кохання обіцяють щось відмінне від моїх звичних детективів. З іншого - мене не покидало відчуття, що все відбувається якось "по дитячому" (ні, це я не про способи вчинення злoчинy, вони дійсно жорcтокi). Я пізно побачила відмітку Young Adult. Це пояснило певну наївність сюжету.
З поганого, я вгадала вбивцю одразу. Занадто прямолінійно авторка вказувала на липового злочинця, відвертаючи увагу від справжнього. Але для мене, особа Різника була очевидною. Саме через грубу спробу авторки заплутати читача, мені було не цікаво слідкувати за ходом розслідування. Моментами я читала по діагоналі.

Щодо кохання, то підколювання між Одрі Роуз і Томасом було милим. Але, повторюсь занадто "по дитячому" це мені видалося.

Чи була напруга притаманна трилерам - ні. Лише наприкінці, авторці вдалося полоскотати мені нерви. Думаю у фільмі, це б виглядало видовищно. Так як божевілля, що коїлось у фіналі, дійсно, змусило мене дочитувати з відкритим ротом.

Особистість Одрі Роуз мені сподобалась, вона і кмітлива і розумна, вміє за себе постояти, йде проти правил і залишається вірна своїм принципам.

Та все ж, однозначного рішення, чи читати наступні частини, я поки що не маю.

Англія 19-го сторіччя. Дівчина, яка вчиться розтинати тіла. Джек-Різник що мандрує вулицями 🙂

Відчуття після книги однозначні - не мій автор. Від подання постійно боліла голова, я губилася в тексті. І якщо відкласти книгу, можна забути що там було.

Атмосфера безперечно була. Тут навіть інтрига є. Ти постійно підозрюєш усіх. Але, розвʼязка🫠 Ну чого воно так по дитячому якось?😅 Плюс любовна лінія, Томас він же «Юний Шерлок»наче і гарячий хлоп, але ну не повірила я взагалі🙄

Якщо вже порівнювати цю книгу з Анатомією - друга сподобалася мені набагато більше.

Розділ з провидцем - що то було? І де пояснення?

Отже, ця історія про сильну дівчину, що намагається зламати стереотипи і займатися тим, чим хоче. Мені не вистачило чогось дуже важливого. Продовження точно читати не планую😅І далі з автором знайомитись також🤗

Ця книга захопила мене з перших сторінок!
Атмосфера вікторіанського Лондона, напружене розслідування та моторошні деталі злочинів створюють ідеальне поєднання детективу й трилера. Це було неймовірно захопливо читати!
Головні герої чудово прописані – вони харизматичні, розумні та змушують співпереживати їм на кожному кроці. Особливо сподобалася головна героїня, Одрі Роуз, – її допитливість, незалежність і прагнення докопатися до істини вражають.
Ну і, звісно, не можна не згадати Томаса! 💗 Мені настільки сподобались діалоги між героями, що я з нетерпінням чекаю можливості прочитати наступну книгу серії!
Загалом, це одна з тих історій, про які краще знати якнайменше перед читанням, щоб отримати максимальне задоволення.
На мою думку, це чудовий вибір для любителів таємничих розслідувань, історичних декорацій і трохи моторошної атмосфери.
Обов’язково рекомендую!✨