Після першої книги, до якої в мене були питання і я була трохи розчарована, особливих очікувань від другої - в мене не було.
Але, оскільки мені захотілося почитати щось готичне і похмуре, я дала другий шанс Маніскало. Адже події в "Полюванні..." відбуваються у Румунії, самому серці батьківщини вампірів. Готичний замок, засніжений ліс та гори навколо, нічні вилазки за пошуками пригод на одне місце, створили саме ту атмосферу, якої я прагнула.
У академії для майбутніх патологоанатомів, яка знаходиться у замку князя Дракули не може бути скучно. Адже загадкові cмeртi студентів, підземні тунелі, легенди про стригоїв і вампірів, тіні і голоси не залишили шансу Одрі-Роуз і Томасу на спокійне навчання. І звісно ця "парочка слідчих" береться за розслідування.
Мені дуже сподобалось. Це було досить заплутано і захопливо, щоб мені постійно хотілося повертатись до читання. Я насолоджувалась кожною сторінкою, крім тих, де вони людські нутрощі вирізали, там трохи гидко було 🤪
Стосунки Одрі-Роуз і Томаса, це взагалі окрема тема 🥰 Їх пере дружба настільки прекрасно подана авторкою, що практично під час кожного їхнього діалогу я посміхалась від няшності їхньої гри у "тепло-холодно" (ну окрім тих моментів, коли їх життя було в небезпеці).
Якщо на початку я думала, що не братиму наступну частину, то дочитавши, я б вже почала продовження. Настільки мені сподобалась пара Одрі-Роуз і Томаса та їхня взаємодія між собою 🤗 адже це так мило і ніжно 💞
Я б назвала цю книжку гармонійною. Тут розслідування, атмосфера, та герої ідеально поєдналися між собою.
Анонім
Книга мені загалом сподобалась, проте я б оцінила її на 7/10. Вона цікава й затягує, але подекуди мені бракувало більшої динаміки та ясності в сюжеті. Інколи події здавались надто розтягнутими, а світ, який створила авторка, — складним і не завжди зрозумілим. Через це читати було трохи важкувато.
Попри це, у книзі є сильні сторони: атмосфера темної магії, поєднання містики та романтичної лінії, а також персонажі, серед яких найбільше запам’ятався Гнів — харизматичний і суперечливий герой. Саме завдяки йому історія оживає й набуває більшої емоційності.
Загалом, «Королівство проклятих» — це книга, яка варта прочитання, але для мене вона не стала «ідеальною». Оцінюю її на 7/10: цікавий задум, класна атмосфера, проте місцями відчувалося, що хотілося більшої чіткості й насиченості подій.
Анонім
«Королівство страхітливих» — це третя частина циклу, яка продовжує історію Емілії, дівчини, що опинилася серед демонів, магії й небезпечних таємниць. У цій книзі ще більше інтриг, темних ритуалів та напруги між головними героями.
Чесно кажучи, саме ця частина мені сподобалась найменше. Якщо перша книга здалася мені справді захопливою (я б оцінила її на 10/10), то дві наступні мене дещо розчарували. Світ у романі дуже складний і заплутаний, іноді важко було зрозуміти, що відбувається і в якій послідовності. Через це інтерес місцями втрачався, і книга не давала такого емоційного «вау», як початок серії.
Втім, є моменти, які мене зачепили. Найсильніше враження залишив Гнів — харизматичний, багатошаровий персонаж, за яким цікаво спостерігати. Його образ справді витягує багато сцен. Також варто відзначити пікантні епізоди — вони виписані атмосферно й додають історії напруги та пристрасті.
Але мені не вистачило глибини й логічності в розвитку подій: хотілося більше зрозумілості в сюжеті й більш чіткого розкриття всіх таємниць. Саме це залишило відчуття певної недомовленості й незадоволення.
Загалом я б поставила цій книзі 6/10: вона має свої сильні сторони, але як завершення циклу, на мою думку, могла б бути значно кращою.
Анонім
Котолог
