Бузкові дівчата

Три жінки - і війна.
Насправді, тяжко уявити роман про 40-і поки, у якому не було б теми війни. "Бузкові дівчата" - не виняток, але війна тут описана не через бойові дії, а через зруйновані долі.

Три жінки - американка, полька і німкеня.

Коли в Європі починаються бойові дії, Кароліна, працівниця французького посольства в США, збирає посилки для дітей. Вона організовує благодійні заходи, щоб зібрати кошти і всіляко намагається допомогти.
Коли німці окупували Польщу, юна Кася не змогла залишитися осторонь від Руху опору. За що страшно поплатилася.
Герта, закінчивши медінститут, знаходить роботу у концтаборі Равенсбрюк.
Долі жінок перетнуться несподівано і матимуть надзвичайно важливі наслідки.
Кароліна, актриса і світська левиця, своєю бурхливою діяльністю і небайдужістю рятує багато життів у далекій Європі.
Мужня Кася у Равенсбрюку, відомому як Жіноче Пекло, знаходить сили підтримати інших.
Герта виправдовує свою діяльність благородною метою, але чи врятує її це?

Дівчата такі дівчата.
Виходячи на Дорогу Краси, з усіх сил намагаються бути красивими: роблять зачіски, вдягають найкращий одяг, пощипують для рум'яності щоки.
Надто, коли це їхня остання дорога, яка веде до розстрільної стіни.

В таборі дівчат називали "кроликами", бо над ними проводили медичні експерименти. І саме так життя звело польську пластунку Касю із німецькою лікаркою Гертою Оберхойзер, тільки лікарка її зовсім не лікувала.
А пізніше їхні долі перетнулися із американкою Кароліною Фаррідей.

Такі різні історії трьох жінок, по-різному нещасних, але глибоко скалічених.
Хірургічними експериментами, війною, насиллям, нерозділеним коханням, втратою рідних, забуттям.

Як жити далі, після всього, що трапилось?
Хто відшкодує втрачене здоров'я?
Хто поверне віру в себе?

Від цієї книги пальці стискаються до болю, але читати варто.
От тільки від зевершальної частини про життя після війни я чекала більшого. Так багато питань хотілось задати лікарці, яка так і не визнала своєї провини.

Абсолютно жіночий роман про жінок написаний жінкою. Твір, який неодноразово здивував і вразив.
Полька Кася Кужмерик, щойно закінчивши школу, з початком війни вступає до польського підпілля. Ще зовсім юною вона разом з сестрою та матір'ю потрапляє до нацистського концтабору Равенсбрюк.

Американка Кароліна Феррідей, колишня акторка, волонтерка, яка допомагає французьким сиротам, та разом з матір'ю активно займається благодійністю.
Німка Герта Оберхойзер одна з небагатьох жінок, що отримали медичну освіту. У пошуках кращої долі влаштовується на роботу у перевиховний жіночий табір, де змушена проводити медичні досліди на людях.

Цей роман можна вважати історичним, адже всі події світового масштабу відбувалися насправді. Розповідь про трьох різних дівчат, які живуть в різних країнах, і навіть на різних континентах. Проте друга світова війна звела їх разом. Книга охоплює досить великий проміжок часу, від довоєнного 1939 і по 1959 роки. Двоє із трьох дійових осіб (Кароліна та Герта) - реальні люди, а третя, Кася, збірний образ усіх дівчат-кроликів із табору Равенсбрюк. У кожної героїні своя нелегка доля і своя велика любов. У Касі до родини і батьківщини, у Кароліни - до Франції, у Герти - до хірургії. Кульмінацією твору стає саме військовий час. Концентраційний табір Равенсбрюк. Саме тут і розгортаються основні події роману.

Твір однозначно сподобався і ВРАЗИВ, багато разів! Вразило, що авторка показує жахіття того часу і місця не лише очима полонянок, а й працівників. Чомусь до прочитання, лікарі-злочинці мені здавалися якимись монстрами, а виявилося, що вони такі ж люди. Люди зі зламаною психікою, нервовим виснаженням та безсонням. Люди, які фанатично змітають зі свого одягу білі пилинки, що їх розсіюють навколо смертельні печі крематорію. Люди, які так само намагаються вижити під час війни...
Вразило і дивовижне прощення полонянок щодо своїх кривдників. "Не марнуй своєї енергії на ненависть. Це тебе безперечно погубить. Зосередься на тому, щоби зберігати свої сили. (...) Думай про те, як їх перехитрити."

Вразила безкінечна любов, сила, прийняття і жіночність.
"- А що би ти взяла з собою? (на страту).
- Я взяла би з собою букет квітів - троянди та бузок. (...) Я пішла би з високо піднятою головою і по дорозі подарувала б той букет охоронницям і сказала, що нехай вони не винуватять себе за те, що скоїли".