Абсолютно жіночий роман про жінок написаний жінкою. Твір, який неодноразово здивував і вразив.
Полька Кася Кужмерик, щойно закінчивши школу, з початком війни вступає до польського підпілля. Ще зовсім юною вона разом з сестрою та матір'ю потрапляє до нацистського концтабору Равенсбрюк.
Американка Кароліна Феррідей, колишня акторка, волонтерка, яка допомагає французьким сиротам, та разом з матір'ю активно займається благодійністю.
Німка Герта Оберхойзер одна з небагатьох жінок, що отримали медичну освіту. У пошуках кращої долі влаштовується на роботу у перевиховний жіночий табір, де змушена проводити медичні досліди на людях.
Цей роман можна вважати історичним, адже всі події світового масштабу відбувалися насправді. Розповідь про трьох різних дівчат, які живуть в різних країнах, і навіть на різних континентах. Проте друга світова війна звела їх разом. Книга охоплює досить великий проміжок часу, від довоєнного 1939 і по 1959 роки. Двоє із трьох дійових осіб (Кароліна та Герта) - реальні люди, а третя, Кася, збірний образ усіх дівчат-кроликів із табору Равенсбрюк. У кожної героїні своя нелегка доля і своя велика любов. У Касі до родини і батьківщини, у Кароліни - до Франції, у Герти - до хірургії. Кульмінацією твору стає саме військовий час. Концентраційний табір Равенсбрюк. Саме тут і розгортаються основні події роману.
Твір однозначно сподобався і ВРАЗИВ, багато разів! Вразило, що авторка показує жахіття того часу і місця не лише очима полонянок, а й працівників. Чомусь до прочитання, лікарі-злочинці мені здавалися якимись монстрами, а виявилося, що вони такі ж люди. Люди зі зламаною психікою, нервовим виснаженням та безсонням. Люди, які фанатично змітають зі свого одягу білі пилинки, що їх розсіюють навколо смертельні печі крематорію. Люди, які так само намагаються вижити під час війни...
Вразило і дивовижне прощення полонянок щодо своїх кривдників. "Не марнуй своєї енергії на ненависть. Це тебе безперечно погубить. Зосередься на тому, щоби зберігати свої сили. (...) Думай про те, як їх перехитрити."
Вразила безкінечна любов, сила, прийняття і жіночність.
"- А що би ти взяла з собою? (на страту).
- Я взяла би з собою букет квітів - троянди та бузок. (...) Я пішла би з високо піднятою головою і по дорозі подарувала б той букет охоронницям і сказала, що нехай вони не винуватять себе за те, що скоїли".