Мозкотрах

Якщо б я раптом вирішила перерахувати тригери, що є в цій книзі… ну, тут є всі.

Все, що може спасти вам на думку. Уся жесть світу.

Початок 21 сторіччя. Світ стрімко божеволіє і занепадає. І десь в цьому світі, у маленькому містечку в Британії, живуть четверо дітей.

Ну як живуть - виживають. Бо їхнє життя - взірець жаху і потворності. Вони на самому дні суспільства, і все погане, що могло з ними трапитись, трапляється.

Єдине хороше - те, шо вони зустріли одне одного. Зустріли, щоб створити нову родину, обʼєднану єдиною метою - помститись своїм кривдникам.

А тоді світ божеволіє остаточно, і ця глибока разюча драма таки перетворюється на антиутопію - але насправді, антиутопія тут лише фон, що просто посилює атмосферу тотального занепаду.

Це як зазирнути у найтемніші куточки світу, в якому ми живемо.

Складається відчуття, що авторка не дуже любить сучасний світ. І ще дуже добре розуміє людей - а тому їх теж не дуже любить 😁

Це дуже песимістичний, депресивний твір, сповнений розчарування в усьому. Може трохи і фантастичний, та фантастика тут лише декоративна.

Дуже незвичайний стиль і структура. Дуже-дуже-дуже багато персонажів, прям надміру. Але більшість виринає лише на хвилину, чисто для антуражу.

Складно, повільно, заплутано і дивно - але чарівно. Якщо вас може причарувати химерність.

Книга з тих, що я залишу на полиці. Дійсно вражає і лишає післясмак.

Але трохи затягнуто і змазано напрокінці. Особливо змазана власне помста - вона відбувається настільки поміж іншим, що навіть не дає відчуття довершенності.

Рекомендую дуже обережно, в основному - поціновувачам дивних текстів, що в мене зазвичай потрапляються в категорію «біляфілософська муть»😅

"Цю четвірку ніщо не лякає, адже вона затямила, що завжди може бути ще гірше, а тому й не боїться нічого.
Вони прорвуться."

🎧 Це історія чотирьох самотніх підлітків, які живуть в Рочдейлі, найдепресивнішому місті Англії. На них ніхто не чекає, ніхто не радіє їхньому існуванню, але діти знаходять прихисток одне в одному. Тепер вони - сім'я. І це найголовніше.

Часто від болі та приниження підлітки хочуть плакати, але відчувають, що "їх ніхто не втішить". Гірше вже не може бути.Треба наважитись на зміни.
Вони вирішують, що їх більше ніхто і ніколи не скривдить, тому складають свій список смертників та попри страх вирушають до Лондона.

🎧 На сторінках цієї антиутопії авторка зображає альтернативний розвиток Сполученого Королівства, але, як на мене, таке майбутнє цілком може спіткати усе людство.
Читач спостерігає за пригодами дітей, які вирішили не підкорятися системі. Але більшу частину роману Сибілла Берґ приділяє детальному опису ситуації в країні, яку змальовує в дуже депресивних тонах: алкоголізм, наркоманія, дитячі банди, притулки для бездомних, вживлені у зап'ястки чипи, самокеровані автомобілі, примусова вакцинація, штучний інтелект заполонив світ.
Авторка заглиблюється в усі сфери життя людини. Вона так реалістично та скурпульозно описує деградацію суспільства, що ти віриш в те, що читаєш. І воно не вкладається в голові.

У творі безліч другорядних героїв - від звичайного велосипедиста до політика - і на кожного з них є невеличке досьє. Авторка таким чином показує нам життя різних прошарків населення.

🎧Я була вражена, шокована 😵‍💫, мені часто забивало дух і я мусила відкласти книгу, щоб вдихнути повітря. Особливо важко давалися мені епізоди насильства над дітьми, згвалтування, сексуального рабства. Тоді мені від жаху хотілося кричати словами з цього ж твору: "Ах ти ж святе лайно!"😱😰

🎧 Це книга-провокація, що змушує замислитись над майбутнім. Саме шокувати читача хотіла авторка.
Це роман-попередження, роман-застереження і нагадування, що зараз саме той слушний час вдумливо будувати наше теперішнє, щоб в майбутньому не прокинутися в такій жахливій реальності.