Нові відгуки

"Мозкотрах" — це книга, яка вражає своєю інтелектуальною глибиною і багатогранністю тем. Ярослав Мельник створив твір, що одразу привертає увагу своєю незвичною назвою і складною, іноді шокуючою тематикою. Це роман, який змушує читача ставити під сумнів звичні уявлення про реальність, свідомість і саму природу людини. У книзі розповідається про психологічні експерименти, наукові досягнення і технології, які змінюють саму сутність людської природи. Основний акцент — на тому, як вплив на людський мозок може змінити особистість, пам’ять і навіть моральні переконання. Це книга про межі між наукою і етикою, про те, чи можна маніпулювати свідомістю людини на благо чи шкоду. Незважаючи на важкі й складні для сприйняття концепції, автор майстерно опрацьовує теми невидимих меж між добром і злом, а також маніпуляцією людськими думками. У "Мозкотразі" читач може знайти не лише інтелектуальний виклик, але й емоційну глибину, яка зачіпає серце. Персонажі роману часто перебувають у стані внутрішнього конфлікту, що робить їх дуже реалістичними і складними. Ще одним важливим аспектом є мовне багатство та стиль автора. Мельник не боїться використовувати терміни з нейробіології, психології та філософії, однак його мова залишається зрозумілою та доступною для широкого кола читачів. Водночас книга вимагає від читача уваги і готовності до глибоких роздумів. Це не просто науково-фантастичний роман, а глибоке філософське дослідження, яке залишає багато питань без відповідей. І в цьому полягає її сила — книга змушує задуматися про те, якими ми є насправді, і як можна змінити свою свідомість без шкоди для самих себе. Якщо ви шукаєте книжку, яка не залишить вас байдужим, якщо хочете розібратися в найглибших механізмах людської природи, "Мозкотрах" — це саме те, що вам потрібно.

Не рекомендую, сюжетна лінія ніяка, головні герої розмиті, дуже мало змістовного контексту, просто купа описів якихось безкорисних персонажів та локацій.

Уявіть собі Англію у майбутньому, де створений штучний інтелект вже працює на всі 100, однак є і незахищені верстви населення, от про них і піде мова в книзі… Дон, Пітер, Ханна, Карен - діти котрі росли в жахливих сімʼях, деяких ґвалтували, покидали, а в когось були батьки, які вели аморальний образ життя. Перших 100 сторінок книги про вище вказаних дітей і знаєте, це такі болючі сторінки, що я ледь витримала то читати😢 Далі буде не легше, долі дітей дедалі складнішають, а книга не відпускає мене…я такої антиутопії іноземних авторів ще не читала. Тут ви знайдете педофілію, наркотики, проституцію, купу аморальних персонажів, ЛГБТ і капець скільки всього. Отже ця четвірка покалічених душ вирішує покарати кожного кривдника їх і таких як вони. У книзі панує цілковита атмосфера пост апокаліпсису 🤯, поведінка людей там просто крає серце 💔, але так цікаво з антиутопіями мені давно не було. Авторка піднімає питання насилля - фізичного і психологічного над дітьми та жінками, а я вважаю, що це питання досить нагальне і ми маємо про це говорити. А і забула сказати - не дивіться на обʼєм, там великий шрифт, читається швидко♥️

Альтернативне теперішнє Британського королівства. Дон,Карен,Пітер і Ханна-діти котрих,сперше,поєднував схожий біль,спричинений сімʼєю чи оточуючими чи умовами життя,а потім поєднала жага помсти всім своїм кривдникам . Вони складають список своїх ворогів (акі Арія Старк) і їдуть до Лондона,переповненого збоченцями та багатіями,безхатьками і наркоманами, тобто реальністю змальованою в книзі (хоча місцями це не було геть схоже на художній задум,від чого ставало лячно) Тож,спостерігаємо за чотирма людьми світ навколо котрих руйнується. . Цікаво і важко водночас. Антиутопія відноситься до моїх улюблених жанрів,та в цій книзі вона іде хіба фоном. В центрі у нас максимально насичена драма на тлі великої глобальної катастрофи. . Книга про виживання. Книга про становлення. Про поділ на класи і спотворення понять. Книга про жагу помсти і втрату себе. . Основна проблема піднята в книзі - зрозуміла. Дужа болюча,кричуща і,нажаль,місцями близька. Більшість персонажів існує в реальному світі, і їхні долі,думки,дії цілком реальні. . Що було найважче. Це кількість персонажів. Їх багато. Ні,їх просто овер дохріна. І більшість(майже всі крім основних) з них просто «проходять повз». І хоч я розумію що це для того,щоб показати якомога більше загублених (або не загублених) доль в тих обставинах які складаються в світінні в якийсь момент були думки «та а ти ж тут ніхріна взагалі». . Також другий момент. Це друга частина книги. Вона така тягуча і незрозуміла,що ти тягнеш її як карамель . Тобі липня до зубів але ж смачно і ти продовжуєш. До самого кінця я очікувала екшОну,так от СПОЙЛЕР його не було. І кінець книги вийшов дуже абстрактний. Так,це було в стилі всієї історії,але у мене лишилось почуття незавершеності. . В цілому книга сподобалась і виправдала мої очікування від назви. Це реально був «Мозкотрах»

Жесть… Моя читацька інтуїція не просто мене підвела, а чітко так познущалась з мене. По опису це антиутопія про світ, де панує диджиталізація. В епіцентрі розповіді чотири підлітка з складними долями. В принципі, не така вже й погана анотація. Але книжка це жесть. Це неможливо читати. По-перше, там стільки бруду, що постійно хочеться піти помитися. На кожній сторінці брудний секс, якісь знущання чи вбивства. По-друге, таке відчуття, що автор опублікував чернетку. Автор постійно перескочує з однієї ситуації на іншу, думки обриваються, якась не зрозуміла пунктуація. Жах. Подивилась, що я заплатила за цю книгу 500 грн. 500 грн, Карл! Якби ж я знала, що це за книга, якщо б мені давали 500 грн - я б не стала її читати! 3/10 в кращому випадку. Читати не раджу. Це дійсно мозкотрах.

Ну, що вам сказати... Прочитала перші сторінки на сайті. А чого ви дивуєтесь, люди? Це ж Велике Королівство! Люба Британія! Вона поганенько справляється з тим щоб забезпечити отаких-от жителів маленьких містечок десь у захолусті. Хто-зна, може, таке і чекає жителів того депресивно Рочдейла. Невже наш світ іще не достатьньо розбещений у інтернет просторах, де жалюгідні, озлоблені людинки бажають виплеснути лють через насилля слабших? Як на мене, то роман справдиться не в майбутньому. Як би це печально не звучало, роман уже справджується.

"Цю четвірку ніщо не лякає, адже вона затямила, що завжди може бути ще гірше, а тому й не боїться нічого. Вони прорвуться." 🎧 Це історія чотирьох самотніх підлітків, які живуть в Рочдейлі, найдепресивнішому місті Англії. На них ніхто не чекає, ніхто не радіє їхньому існуванню, але діти знаходять прихисток одне в одному. Тепер вони - сім'я. І це найголовніше. Часто від болі та приниження підлітки хочуть плакати, але відчувають, що "їх ніхто не втішить". Гірше вже не може бути.Треба наважитись на зміни. Вони вирішують, що їх більше ніхто і ніколи не скривдить, тому складають свій список смертників та попри страх вирушають до Лондона. 🎧 На сторінках цієї антиутопії авторка зображає альтернативний розвиток Сполученого Королівства, але, як на мене, таке майбутнє цілком може спіткати усе людство. Читач спостерігає за пригодами дітей, які вирішили не підкорятися системі. Але більшу частину роману Сибілла Берґ приділяє детальному опису ситуації в країні, яку змальовує в дуже депресивних тонах: алкоголізм, наркоманія, дитячі банди, притулки для бездомних, вживлені у зап'ястки чипи, самокеровані автомобілі, примусова вакцинація, штучний інтелект заполонив світ. Авторка заглиблюється в усі сфери життя людини. Вона так реалістично та скурпульозно описує деградацію суспільства, що ти віриш в те, що читаєш. І воно не вкладається в голові. У творі безліч другорядних героїв - від звичайного велосипедиста до політика - і на кожного з них є невеличке досьє. Авторка таким чином показує нам життя різних прошарків населення. 🎧Я була вражена, шокована 😵‍💫, мені часто забивало дух і я мусила відкласти книгу, щоб вдихнути повітря. Особливо важко давалися мені епізоди насильства над дітьми, згвалтування, сексуального рабства. Тоді мені від жаху хотілося кричати словами з цього ж твору: "Ах ти ж святе лайно!"😱😰 🎧 Це книга-провокація, що змушує замислитись над майбутнім. Саме шокувати читача хотіла авторка. Це роман-попередження, роман-застереження і нагадування, що зараз саме той слушний час вдумливо будувати наше теперішнє, щоб в майбутньому не прокинутися в такій жахливій реальності.

Якщо б я раптом вирішила перерахувати тригери, що є в цій книзі… ну, тут є всі. Все, що може спасти вам на думку. Уся жесть світу. Початок 21 сторіччя. Світ стрімко божеволіє і занепадає. І десь в цьому світі, у маленькому містечку в Британії, живуть четверо дітей. Ну як живуть - виживають. Бо їхнє життя - взірець жаху і потворності. Вони на самому дні суспільства, і все погане, що могло з ними трапитись, трапляється. Єдине хороше - те, шо вони зустріли одне одного. Зустріли, щоб створити нову родину, обʼєднану єдиною метою - помститись своїм кривдникам. А тоді світ божеволіє остаточно, і ця глибока разюча драма таки перетворюється на антиутопію - але насправді, антиутопія тут лише фон, що просто посилює атмосферу тотального занепаду. Це як зазирнути у найтемніші куточки світу, в якому ми живемо. Складається відчуття, що авторка не дуже любить сучасний світ. І ще дуже добре розуміє людей - а тому їх теж не дуже любить 😁 Це дуже песимістичний, депресивний твір, сповнений розчарування в усьому. Може трохи і фантастичний, та фантастика тут лише декоративна. Дуже незвичайний стиль і структура. Дуже-дуже-дуже багато персонажів, прям надміру. Але більшість виринає лише на хвилину, чисто для антуражу. Складно, повільно, заплутано і дивно - але чарівно. Якщо вас може причарувати химерність. Книга з тих, що я залишу на полиці. Дійсно вражає і лишає післясмак. Але трохи затягнуто і змазано напрокінці. Особливо змазана власне помста - вона відбувається настільки поміж іншим, що навіть не дає відчуття довершенності. Рекомендую дуже обережно, в основному - поціновувачам дивних текстів, що в мене зазвичай потрапляються в категорію «біляфілософська муть»😅