Аутсайдер

Жахастик-детектив, містика, густий саспенс і непогана екранізація. Ця книга має все, що для багатьох складає образ “класичного Кінга”. Це викликає повагу та навіть зацікавленість, але не працює, і ось чому.

Пропустимо частину синопсиса та розкриття теми, що Кінг використовує класичний прийом “не все те золото, що блищить”. Перейдемо до вражень. А враження...

Історія далеко не настільки складна, як хочеться бачити в добротному детективі і не настільки страшна, як хочеться бачити в дорослому жахастику. Історія зовсім не погана; чудово підійде для серіалу (який, до речі, вже існує) або фільму, але скоріше такого собі класу Б. Вона не має особистості. “Аутсадер” є вторинним продуктом всесвіту Кінга, шумом, яким наповнений літературний світ, і який без імені автора не особливо б привернув увагу.

Зауважу, що я поціновувач Кінга формату “Темна Вежа”, “Протистояння” та “11/22/63”, і це був мій перший досвід читання “страшної” книги автора. І так, скажу відвертим, була одна сцена, яка дійсно підняла мій пульс та додала цікавих думок перед сном. Але це все. Одна сцена, один вечір.

Єдине цікаве, що я знайшов у цьому романі, — це саспенс і персонажі, тобто перші відсотків 50-60% тексту. Якщо ви, як і я, готові душу продати за те, як Кінг майстерно описує своїх дійових осіб, то так, тут все, як завжди, на рівні.

Чому це така популярна книга? Не знаю. Мабуть, людям подобаються подібні сюжети та історії, тож, гадаю, вона просто є масмаркет-продуктом, виготовленим не для мене. Вона нормальна, навіть цікава моментами, але якщо ваша мета — знайти в книзі щось більше, ніж сюжет заради сюжету, гадаю, ця книга не для вас.

Чи може людина знаходитися в двох місцях одночасно? За Кінгом, може.

Дитину вбили. Вбивцю знайшли. Доказів проти нього повно, так само, як і тих, що доводять його невинність. То як докопатися до тої правди?

Тут просто крутезна складова загадки - хотілося копати і копати, аби знайти відповідь. І спершу все навіть скидалося на атмосферний детективчик, але ж це Кінг. Як тут без нереально-реального?

А ще, є такииий сюрприз для тих, хто розуміється на романах Кінга! Обожнюю те, як він зв'язує свої історії героями з різних книжок. Не скажу звідки, але в "Аутсайдері" теж є гість, якого ви можете впізнати.

Якби мені платили за кожен прочитаний твір Стівена Кінга, то я була б забезпечена до кінця життя 😉
Побажаємо ж здоров'я майстру жахів!

У місті по-звірячому вбито підлітка, а головного підозрюваного - шкільного вчителя та тренера футбольної команди, проти якого є серйозні докази. Проте не менш серйозні докази його невинності теж є. А що якщо тренер Ті все ж таки не винен? Чи винен хтось, хто виглядає точнісінько як він? Чи ви повірите в це?
Мене ото роман пробрав!
Далі можливі спойлери!
Може тому, що головний антагоніст роману, чужинець, має явні схожості з Пеннівайз? Полює на дітей, приймає різні обличчя... але якщо відомий клоун набував ваших страхів і дорослим було складно/неможливо в нього повірити, то тут ситуація інша. І страх викликає саме той факт, що Чужак набуває вигляду тих, кого ви знаєте, виглядає як людина. Подібно воно також насолоджується страхом, болем і їсть плоть.
Але: вірити в те, що є щось, що не піддається раціональному поясненню, готові не всі і це зневіра, небажання допустити навіть думку про щось надприродне - ключовий момент роману. Про що роман? Про страшилку Ель Кукуйє, але передусім про віру: людей у ​​докази, у раціональність, у факти, на чому ловить поліцейських Чужак. Саме повірити просить Холлі Гібні детектива Ральфа. Повірити, щоб перемогти. І мабуть, насамперед у собі.
Персонажі не залишать вас байдужими. Ті, хто знайомий з "Містером Мерседесом", будуть раді знову побачити Холлі. А ті, хто вірить, лише вкотре утвердяться у своїй правоті. *тут має звучати моторошна музика*