Щось лихе насуває

Після казково чарівного й сонячно літнього "Кульбабового вина" мені захотілося ще більше Бредбері, адже його твори такі поетично яскраві, такі атмосферні. І ось знову я в Ґрінтауні, штат Іллінойс, але тепер спекотним літнім дням на зміну прийшов хмарний і дощовий жовтень. Вже сам пролог налаштував на те, що цього разу отримаємо не легку і світлу історію про практично безтурботне дитинство, а щось похмуре й моторошне, справжній жах напередодні Геловіну: "Та одного довгого, понурого, дивного й схибленого року Геловін настав дочасно - двадцять четвертого жовтня, о третій ночі."

Головними героями твору є двоє майже чотирнадцятилітніх підлітків - Джеймс Найтшейд і Вільям Галловей. Сусіди Джим і Вілл, хоч і геть не схожі один на одного ні зовні, ні характерами, ні тим більше прагненнями, із самого дитинства разом у всіх пригодах, витівках, радощах і бешкетах, справжні друзі-нерозлийвода. І навіть перед лицем небезпеки вони тримаються разом і боряться один за одного. "Цього жовтневого тижня випала ніч, за яку хлопці подорослішали і назавжди розпрощалися з дитинством."

Іншим немаловажливим героєм історії, який додає їй глибини і нових барв, є Чарльз Вільям Галловей. Цей сумний підстаркуватий чоловік, бібліотекар і прибиральник водночас, вдень і вночі більше часу проводить серед стелажів із книжками, ніж з власною сім'єю, неначе боїться прірви років між ними. "Кожного разу, коли Вілл виникав перед ним, Галловей-старший бентежився, немовби, відколи вони зустрілися, минули цілі віки, за які один постарів, а другий залишився юним. І це стояло між ними."

"Еге ж, сюди йде лихо. Чути його. Поки ще далеко. Але дуже швидко наближається"... За тиждень до Геловіну, посеред ночі на окраїну міста прибув старий як світ поїзд з прапорами, клітками, під звуки дивної музики і похоронний свист: "У ньому згромадились зойки всього людського життя - з інших ночей, з інших сонних років; завивання псів, що снять на місяць; посвисти січневого вітру з річки, що морозить кров, просочуючись крізь шпарини веранди; голосіння тисячі пожежних сирен, а то й гірше! - незгодливі захекання мільярдів людей, мертвих чи вмираючих, що не хочуть умирати, всі їхні стогони та плачі, зірвані над землею." У місто прибув мандрівний цирк, дивовижний карнавал покручів, потвор та страхітливих атракціонів, містичних й небезпечних, однак відмінно замаскованих за фасадом веселощів та розваг… 🚂🎪🎠🔮🍭🍦🎡🎈

Окрім того, що книга зачаровує своєю мелодійною мовою й лякає моторошною атмосферою, вона ще й змушує замислитись про найрізноманітніші важливі речі. Старість супроти юності, майбутнє проти сьогодення й теперішнє проти минулого, добро проти зла, життя проти смерті… про те, що означає любити і що над будь-якою прірвою можливо звести мости, якщо справді цього прагнути. Про те, що бути добрим аж ніяк не означає бути щасливим, але усьому доброму і злому завжди передує вибір. Що важливо жити, тут і зараз, допоки це можливо.

Цю книгу варто було б читати на Геловін, коли небо затягнуте свинцевими хмарами, дощ стукотить по бруківці, дахах і шибках, а вітер безжалісно шмагає гіллям дерев вранішній туман, коли на вулиці - ні душі, і лиш безмовні тіні сновигають сонними закапелками міста. Саме містичному Геловіну більше пасує ця пронизливо моторошна історія, а не спекотним дням. Та навіть зараз вона змусила пройнятись своїм настроєм, жахом, що сковує тіло і холодить кров у жилах, передчуттям неминучого лиха, хоч все ж і дарує промінець надії.

🎠🎠🎠

"Якщо за все життя ні разу не глянеш убік, то в цьому світі - пральні з брудною білизною - до свого тринадцятиліття проживеш усі двадцять."

"Сон - це клаптик смерті."

"Все життя ти стоїш перед вибором, кожну секунду цокає, торочить про нього годинник. Щосекунди доводиться вибирати, ким бути: добрим чи поганим."

"Смерть опечалює все на світі, але сама тільки лякає. Якби не вона, все навколо було б безбарвне."

"Ти ж не мусиш помилятися, пошиватися в дурні, сіяти зло й грішити - хай там що означають ці слова. Виборів завжди більше."

В книзі багато думок, філософії про життя, юність, старість, спокусу, любов, вічне протиборство добра і зла. Починається все з того, що в місто приїжджає не простий карнавал, а такий, де одна поїздка на каруселі може вартувати тобі кількох років життя в будь-яку сторону. І головує тут містер Дарк - чоловік, який носить на собі цілу армію пекельних створінь, татуювання, що от-от оживуть і зжеруть тебе.

І він тут - головний спокусник. Хочеш стати вічно молодим? А хочеш - додасть тобі кілька зайвих років? Але й не кожен здогадається, що містер Дарк зовсім тобі не добрий приятель. А хто знає - має халепу.

Читається легко, на одному подиху. Хоча, може, я книгою не влучила в свій настрій, чи то дійсно її трошки цікавіше буде читати дітям, підліткам. Для них тут є все - пригоди, лайтова містика, повчальний сюжет.

Це ідеальне осіннє чтиво, де відбувається все, що потрібно, аби насунути на вас відповідної атмосфери: двійко хлопців в канун Геловіну стають свідками того, як дивний заїжджий карнавал осідає в їхньому рідному місті і робить "лихі" речі. У голові одразу випливають ці милі фільми для дітей про привидів, відьом та канун всіх святих а-ля Дісней 90-тих, на кшталт того самого «Hocus Pocus». Я справді не очікувала такої милої атмосфери, аж душу гріє, ну! Особливо до розчулення мене доводив такий персонаж, як Чарлз Галловей: вже пристаркуватий чолов’яга, який все своє життя боявся висунутися зі своєї мушлі, пізно одружився і завів дитину, через що й відчуває прірву між собою і своїм сином. Його монологи і, безпосередньо, діалоги зі своїм сином були такими чуттєвими і милими, складалося тепле відчуття, наче зі своїм дідусем говориш.
Це по-дитячому наївна, але по-старечому мудра книжка. водночас невинна і тепла, вона також похмура і жорстока.