📙 Чайна М'євіль "Вокзал на вулиці Відчаю"
Це перший роман із трилогії, дія якого відбувається в уявному світі Бас-Лаґ, що є готично-вікторіанським і кібер-футуристичним водночас.
Одним словом визначити жанр цього роману важко. Це New Wierd, бурхлива суміш фентезі, наукової фантастики та жахів. Є магія, яку розглядають як науку, психовампіризм, антиутопія і дрібка елементів, що нагадують кіберпанк.
Одразу скажу, що це не комфортне читання, не та книга, від якої вам стане легко і приємно. Читання явно нестандартне, і це видно з перших сторінок.
Ласкаво просимо до Нового Кробузона, міста серед гір токсичних відходів, димлячих фабрик і забруднених річок, відкритих звалищ і жалюгідних гетто, расизму і деспотизму, вкрадених мрій і зруйнованих життів, безпринципних злочинців і органічних творів мистецтва, огидних мутацій та страхітливих переробок.
Цей гнилий мегаполіс кишить безліччю дивних істот, це абсурдна суміш дуже різних рас і культур, змушених миритися одна з одною.
Персонажі роману, безумовно, оригінальні і не мають нічого від стереотипу класичного героя. Це невелика група людей (а також інших створінь), які стоять між містом і хаосом, борючись проти злочинних асоціацій, державних збройних формувань, монстрів і проти власної совісті.
📝 Розумний і завзятий Айзек Ден дер Ґрімнебулін, нетрадиційний вчений, не дуже шанований в академічниому світі,
📝а також його кохана Лін, хепрі, жінка з головою скарабея, яка втекла зі своєї родини, щоб стати вільною мисткинею.
Мені сподобався сміливий вибір зробити головного героя пузатим чоловіком, а його дівчину — комахою.
📝Яґарек, людина-птах, позбавлений крил, його злочин - крадіжка вибору другого рівня обтяжена особливою неповагою. Невідомо, що це за злочин, скоєний ґарудою, але з часом ми будемо все краще пізнавати його як характер. Персонаж, якого я любила від початку до кінця, і справжній оповідач книги.
📝Дерхан, журналістка, яка пише для підпільної опозиційної газети;
📝 таємничий і поетичний Ткач.
📌М’євіль не дає нам кінцівки, яку б ми хотіли мати – такої, де конфлікти вирішуються, погані хлопці отримують по заслугах, а хороші хлопці винагороджені.
Немає прощення, немає спокути... є лише насильство, страх, сморід і бруд... словом, у Новому Кробузоні не може бути щасливого кінця.
Я закрила книгу майже шокована, але готова повернутися до автора та його "Шраму".
Довго відкладав цю книгу, адже офіційно було заявлено як стімпанк, а той жанр не дуже люблю. Проте це стільки ж стімпанк, скільки і фентезі, фантастика, детектив, місяцями бойовик, філософська притча, детектив, жахи. І всі жанри ретельно перемішані, доповнюючи один одного. Від самого початку у читача є змога повністю розкрити потенціал своєї уяви. Адже саме місто, яке свого роду теж герой історії, різні раси, винаходи дозволяє розійтися фантазії. До основної історії (з метеликом) автор підводить нас поступово, знайомлячи зі світом та героями.
Вагому роль у книзі займає революційна тематика, право на самовизначення (правда певним недоліком цього слід зазначити, що автора надихнув комунізм).
А ще слід вказати, що цей роман дуже кінематографічен. Тому, колись не проти подивитися б фільм (або серіал), правда такий на якому не будуть економити.
