Десять тисяч дверей Дженьєрі

"Єдиний спосіб втекти з власної історії - поринути в чужу".

Дженьєрі мешкає у розкішному замку на березі мальовничого озера. Її вихованням займається Корнеліус Локк, який взяв на роботу і батька дівчинки. Багатий маєток Локка заставлений рідкісними артефактами з різних куточків світу. Тому, Дженьєрі живе ніби в своєрідному музеї, часом також відчуваючи себе музейним експонатом.
Дівчинка дуже самотня. Одного дня їй в руки потрапляє дивовижна книга, в якій розповідається історія незнайомки на ім'я Аделаїда. Історія про десять тисяч дверей, які відкривають шлях у паралельні, незвідані досі світи.

Незвична і дуже дивна оповідь, яка особливо буде цікавою для книголюбів, що люблять подорожувати, відкриваючи книги, як чисельні портали у інші виміри.
Це дебютний роман авторки. Її манера оповіді - дуже витончена. Здається, що Герроу особисто звертається до кожного читача. Та я не можу сказати, що книга відразу мене захопила. Початок видався досить нудним та затяжним. Можливо авторка хотіла, щоб читач краще відчув атмосферу самотності та невимовного відчаю, в якій зростала Дженьєрі. Дитина змушена була підкорятися і бути слухняною та "зручною".

Та потім я не зчулася, як пірнула в цю чарівну історію з головою.
Саме книга підштовхує Дженьєрі до рішучої боротьби за власне життя, свою сім'ю та право бути щасливою, бути собою. Сторінка за сторінкою дівчинка ніби розмотує клубок з таємниць. Дженьєрі схожа на маленького метелика🦋 , заплутаного у золоту павутину, якого стереже велетенський павук. Чи зможе вона відірватись і злетіти ? Чи змириться зі своєю важкою долею?

Цей прекрасний роман про мужність, силу волі та стійкість духу. Про те, як важливо вистояти та всупереч всім обставинам йти вперед, не боятися відкрити таємничі двері, йти назустріч змінам, на зустріч зі своєю долею.

Ця історія про нестримну жагу до подорожей та бажання побачити світ. Нарешті дізнатися і розгадати таємниці, які від тебе так старанно ховали 15 років. Збагнути чому найріднші люди намагались триматися на відстань та навіть через сотні миль знайти своє коріння. Книга розповідає про дівчину Дженьєрі, а точніше вона сама оповідає про своє життя. Місцями банальне та нудне, цікаве і захопливе, радісне й трагічне. Жити в розкішному маєтку мріє кожен, але коли насправді там опиняєшся, то жадаєш лиш одного - свободи. Але тебе обмежують, карають, кричать і зрештою той свавільний дух втрачається. І це лякає найбільше. Та потім найрідніша для тебе людина зникає безвісті, і ти готовий переступити через прірву відчаю та страху, аби знайти її. На початку оповіді мені подобалось абсолютно все. Починаючи від оформлення книги, закінчуючи атмосферним стилем написання авторки, коли ти вбираєш кожне слово, як губка. Стосунки між персонажами були водночас напружені та милі. Розповідь неслась за течією, інколи повертаючи назад, аби поринути у важливі дитячі спогади героїні. Авторка не ставила за мету написати історію над якою ти будеш ламати голову і придумати геніальні повороти сюжету. Зазвичай, все було чітко видно, тільки ось Дженьєрі не хотіла бачити очевидних збігів. І саме це мені і сподобалось. Після насиченого божевільного читання "Агенція "Локвуд&Ко" я потребувала чогось більш врівноваженого, але ємоційного. Та під кінець книга перетворилась (як би це дивно не звучало) на типічну фентазі-історію. Авторка різко розвернула човен в іншу течію, і ти не встиг помітити межу, яка розділяла просто атмосферну та захопливу казку з з небезпечними депресивними мандрами. Та я все одно вдячна за чудові цитати, якими ця книга переповнена. За комфорту любовну лінію із коханням з першого погляду, хоч я не надто прихильник такого. За вірну дружбу людини та собаки. За десять тисяч незліченних світів.

Боже, яка це книжка! От наскільки прекрасна її обкладинка, настільки ж прекрасний зміст. Хочеться до всіх приставати, щоб усе кинули і прочитали цю книжку😁
Купляючи, чогось думала, що це буде схоже на "Ключи Локів", а виявилося схоже на "Темні матерії" Пулмана. Зважаючи на низьку ціну та абсолютну непопулярність, зовсім неочікувано я отримала просто шедевр і купу насолоди👏🏻
По-перше, хочу подякувати авторці за образ Аделаїди Ларсон💓 Це на 100% моя героїня, дуже рідко мені зустрічаються подібні персонажки, що так відгукуються.
По-друге, яка тут історія кохання!😭 Я плакала не один раз. Як чуттєво і прекрасно все описано❤️
По-третє, ця книжка заслуговує на екранізацію. Я навіть бачу, як Аделаїду Ларсон грає Брі Ларсон😁
Тільки одне мене бісило, чому January у перекладачки перетворилася на Дженьєрі?🤷🏻