Мені було дуже нудно. Я чесно дочитала до кінця, намагаючись хоч за щось зачепитись, але не зачепилась. Як на мене, сюжет дуже поверхневий. Не рятують навіть дві часові лінії, що я дуже люблю у книжках, жодна з них не виявилась для мене цікавою, лінія минулого з подорожами взагалі повз мене👎 Книга дуже нагадала "Зустрінь мене біля озера" Карлі Форчун, але у Карлі лінія теперішнього цікава, класно прописана хімія між героями, спайсі сцени. У "Людях" лінія теперішнього теж нудна та пласка. І мене дуже дратувала Поппі, а наприкінці книги і Алекс почав дратувати. І ще ця драма на останніх сторінках здалася висмоктаною з пальця...

8,5/10
Я намагалася оцінити цю книгу якомога об'єктивніше, але все одно це важко, бо у мене велика сім'я, я донька, мати, жінка, а ця книга дуже життєва. І мені здалося, що людям, які далекі від багатодітних сімей, батьківських труднощів, "Так весело" не буде зрозумілою та здасться нудною.

Отже, маємо родину Соренсонів: батьки Мерилін та Девід, доньки Венді, Вайолет, Ліза, Ґрейсі. Історія цієї родини розгортається у двох часових паралелях - теперішні події та події від знайомства батьків (з 1975 року).

TW: депресія, післяпологова депресія, втрата дитини, покинути дитина, передозування наркотиками, подружня зрада, смерть близької людини.
Здається, що головні герої - це самі Соренсони, але насправді головна сюжета лінія належить Джоні - сину Вайолет, якого вона покинула одразу після народження. І ця лінія дуже болюча. Як я не намагалася зрозуміти Вайолет та її вчинок протягом розкриття її як персонажа, я так і не змогла. Не простила їй, мені було дуже жалко хлопця.

Дуже помітно, що улюблені персонажки авторки - це Венді та Мерилін. Їхнім лініям приділено більше місця, ніж іншим, більше розкриті характери. Вони знаходяться увесь час ніби у якомусь непроголошенному протистоянні. І самий сильний діалог книги - це діалог між Мерилін та Венді про батьківство.
Зовсім мало уваги було приділено Девіду та Ґрейсі, мені їх було замало.

Книга зовсім не весела, як може здаватися з назви. Тут є над чим посміятися, але це здебільшого сарказм та сміх крізь сльози. Моментів, щоб поплакати теж вистачає, але це не скло. І от ніби книга дуже класна, але чогось не вистачає, щоб оцінити на максимум. Вона досить важка (в усіх значеннях), тут є над чим подумати, тому наврядчи вийде проковтнути її швидко. Любителям сімейних саг зайде безперечно

Перші 140 сторінок я дуже жалкувала, що купила цю книгу - настільки мені було нудно👀 Але потім якось понеслося, і друга половина реабілітувала усю книгу 😁 і події стрімко закрутилася, і спайсі сцени з'явилися (при чому досить непогані, не якесь всрате порно). Клішований плот-твіст перед фіналом, при чому з таких, що я не люблю, але він ну дуууже часто зустрічається, мабуть то згідно закону жанру. Я люблю трохи інші романтичні історії.
Книжка б значно виграла, як би була коротше на третину - на мій погляд забагато води, особливо у розділах "За 10 років до". Хотілося більше щоденників мами Ферн, її історія мені здалася цікавішою👀
Раджу тим, хто любить неквапливу оповідь без тривожних тригерів, таке собі спокійне читання

Боже, яка це книжка! От наскільки прекрасна її обкладинка, настільки ж прекрасний зміст. Хочеться до всіх приставати, щоб усе кинули і прочитали цю книжку😁
Купляючи, чогось думала, що це буде схоже на "Ключи Локів", а виявилося схоже на "Темні матерії" Пулмана. Зважаючи на низьку ціну та абсолютну непопулярність, зовсім неочікувано я отримала просто шедевр і купу насолоди👏🏻
По-перше, хочу подякувати авторці за образ Аделаїди Ларсон💓 Це на 100% моя героїня, дуже рідко мені зустрічаються подібні персонажки, що так відгукуються.
По-друге, яка тут історія кохання!😭 Я плакала не один раз. Як чуттєво і прекрасно все описано❤️
По-третє, ця книжка заслуговує на екранізацію. Я навіть бачу, як Аделаїду Ларсон грає Брі Ларсон😁
Тільки одне мене бісило, чому January у перекладачки перетворилася на Дженьєрі?🤷🏻

Моя оцінка 20/5💜
5 балів накинула за кросовер з героями "Філок в березні"🥰 Це було так несподівано, приємно, ніби зустрів старих друзів. Обожнюю кросовери!
Ще 5 балів за згадку U2 та їхньої неймовірної пісні With Or Without You💓
Знаєте, що для мене є показником, наскільки цікаві книжка/серіал/гра? Це коли я починаю емоційно вголос вигукувати до персонажів, які бісять, шось не так роблять, або навпаки, дуже все так😄 Так от, Сарі Джіо вдається викликати у мене ці емоції👏🏻 І за це ще 5 балів💜
Все, я тепер палка прихильниця романів Сари Джіо, бо от саме такими мають бути книжки - тут вами і загадки, і розслідування, і драма, і кохання (трагічне у тому числі), і родинні таємниці, дві часові сюжетні лінії, і важливі життєві теми👌🏻
Про сюжет нічого писати не буду, щоб не спойлерити, але повірте, що він неймовірно захопливий, неможливо відірватися. І в мене не виникло жодної претензії (у "Фіалках" була претензія до зкомканого фіналу) - ідеально написано!
Дуже зворушливий кінець, я поплакала😭