"Єдиний спосіб втекти з власної історії - поринути в чужу".
Дженьєрі мешкає у розкішному замку на березі мальовничого озера. Її вихованням займається Корнеліус Локк, який взяв на роботу і батька дівчинки. Багатий маєток Локка заставлений рідкісними артефактами з різних куточків світу. Тому, Дженьєрі живе ніби в своєрідному музеї, часом також відчуваючи себе музейним експонатом.
Дівчинка дуже самотня. Одного дня їй в руки потрапляє дивовижна книга, в якій розповідається історія незнайомки на ім'я Аделаїда. Історія про десять тисяч дверей, які відкривають шлях у паралельні, незвідані досі світи.
Незвична і дуже дивна оповідь, яка особливо буде цікавою для книголюбів, що люблять подорожувати, відкриваючи книги, як чисельні портали у інші виміри.
Це дебютний роман авторки. Її манера оповіді - дуже витончена. Здається, що Герроу особисто звертається до кожного читача. Та я не можу сказати, що книга відразу мене захопила. Початок видався досить нудним та затяжним. Можливо авторка хотіла, щоб читач краще відчув атмосферу самотності та невимовного відчаю, в якій зростала Дженьєрі. Дитина змушена була підкорятися і бути слухняною та "зручною".
Та потім я не зчулася, як пірнула в цю чарівну історію з головою.
Саме книга підштовхує Дженьєрі до рішучої боротьби за власне життя, свою сім'ю та право бути щасливою, бути собою. Сторінка за сторінкою дівчинка ніби розмотує клубок з таємниць. Дженьєрі схожа на маленького метелика🦋 , заплутаного у золоту павутину, якого стереже велетенський павук. Чи зможе вона відірватись і злетіти ? Чи змириться зі своєю важкою долею?
Цей прекрасний роман про мужність, силу волі та стійкість духу. Про те, як важливо вистояти та всупереч всім обставинам йти вперед, не боятися відкрити таємничі двері, йти назустріч змінам, на зустріч зі своєю долею.