Цікаво, нетипово, легко. Читається швидко, а сама історія без зайвої драми і з добре пропрацьованими персонажами. Мені сподобалась ця книга, хоча це й не мій жанр.

Це буквально 332 сторінки страждань і я не розумію, чому цього автора настільки активно читають. Але, пише Сара Джіо непогано. Читається швидко, легко, але, от зовсім не моє. Хоча, у років 17-18 я читала виключно подібну літературу та інші жанри для мене просто не існували. Напевно, якби ця книжка потрапила до мене тоді, я б стала головним фанатом Джіо.

Отже, "Усі квіти Паріжа" це 2 історії, які перетинаються між собою, але обидві однаково важкі. Перші події відбуваються у сучасності, другі під час Другої світової, тож обережно.

У мене під час читання виникали враження, що Джіо намагається прям витягти сльозу з читача, бо занадто багато драми для однієї книжки. А ще, багато ляпів і романтизму образу чоловіка. Взагалі, персонажі максимально плоскі та не цікаві. Здається що автор ще не знайшла свій стиль та продовжує шукати. Більше всього мені сподобалась остання сторінка, бо то був кінець історії😂

Коротше, взагалі не моє, але задля ✅️ прочитала.