Мертва зона

Почнемо з того, що анотація хоч і не набрехала, але є один нюанс: все, що в ній сказано, — не зав’язка. Не очікуйте, що до середини книги ви дійдете хоча б до знайомства головного героя з антагоністом, а далі буде якийсь екшен з порятунком світу. Бо я от очікувала, а потім вже ялозила задницею, коли ж почнуться ТІ САМІ події. Нескоро :)

По суті, вся книга — це повільна драматична історія, де автор ретельно прописує персонажів (як він завжди робить) та підкидає невеличкі локальні кульмінації. Екшен тут хіба що у двох місцях. І через це читати подекуди було нудно, але у підсумку все склалося у дуже приємні враження. Ота ретельність прописування, усі ті щемкі сцени, усі розмови гарно грають на атмосферу й післясмак роману.

Приголомшило, з якою детальністю Кінг прописав процес відновлення людини після 5 років коми. Якщо чесно, я про такі моменти навіть не задумувалася. Ну і те, як почувається герой, який пропустив половину десятиліття, поки навколо вирувало й змінювалося життя, — вражає. Це трагічно, це жахливо і жорстоко. Особливо після того, як перші розділи книги описали його життя ДО аварії, його надії, стосунки з дівчиною, плани… А потім все ще зарубалося, бо йому просто не пощастило, бо випадковість розпорядилася переламати йому життя.

Скажімо чесно, якби анотація повідомляла, що головний герой прокидається після коми, отримує екстрасенсорні здібності та починає їх використовувати у розслідуваннях та побутових моментах, я б книгу не придбала. Просто банально, бо не люблю таку тему. А так я все-таки прочитала й отримала задоволення від якісної драми у кращих традиціях Стівена Кінга. На мій погляд, у драматичні історії він вміє анітрохи не гірше, ніж у страшні.

Ставлю чотири, але виключно через те, що п’ятірка у мене для суб’єктивно улюблених творів, а цей просто хороший :)

"Мертва зона" — це ще один цікавий роман Кінга, в якому добре розкриті персонажі, зокрема головний герой Джоні Сміт, який стає жертвою нещасного випадку та отримує здатність передбачати майбутнє. Однак, хоча сюжет має потенціал, деякі елементи виглядають немов штучно надумані, і ця нерівномірність може дратувати. Наприклад, сцени з "пророкуваннями" могли б бути більш захоплюючими, проте часто виглядають повторюваними. Багато інших персонажів хоч і цікаві, не завжди розкриваються до кінця, і їхні дії можуть здаватися не зовсім зрозумілими. Деякі моменти здаються занадто театральними, а інші — надмірно патетичними. Загалом, "Мертва зона" викликає певний інтерес, але писемність та структуру книги можна було б удосконалити для більшого захоплення читача.

Історія починається з падіння хлопчика на льоду. Хлопчик прийшов до тями і в нього почали виявлятися екстрасенсорні здібності. Він бачить те, що приховано від інших в теперішньому часі, минулому та майбутньому.

Напевно, кожна людина хоч раз у житті фантазувала, що в неї прокидаються суперздатності. Хтось мріє про надсилу, хтось про польоти, хтось про прогноз майбутнього, а хтось мріє ніколи не старіти. Ех мрії, мрії... А хтось фантазував "реалістично"? Тож чим може обернутися насправді такі суперсили?

Кінг обожнює подібні сюжети, коли він людині дає багато чого, наділяє його тією чи іншою якістю, яка допомагає людині виділитися із сірої маси... І тут починається найцікавіше! Кінг поміщає цього щасливчика у реальний світ. Знаєте, а Кінг не жорстокий. Насправді це світ жорстокий до будь-кого, хто не схожий на загальну масу людей.

Ця книга – не роман жахів. Це добре написана, дуже структурована художня література та добре продумана історія, повна психологічної невизначеності. Думаю, вам це варто прочитати.