Мертва зона

Почнемо з того, що анотація хоч і не набрехала, але є один нюанс: все, що в ній сказано, — не зав’язка. Не очікуйте, що до середини книги ви дійдете хоча б до знайомства головного героя з антагоністом, а далі буде якийсь екшен з порятунком світу. Бо я от очікувала, а потім вже ялозила задницею, коли ж почнуться ТІ САМІ події. Нескоро :)

По суті, вся книга — це повільна драматична історія, де автор ретельно прописує персонажів (як він завжди робить) та підкидає невеличкі локальні кульмінації. Екшен тут хіба що у двох місцях. І через це читати подекуди було нудно, але у підсумку все склалося у дуже приємні враження. Ота ретельність прописування, усі ті щемкі сцени, усі розмови гарно грають на атмосферу й післясмак роману.

Приголомшило, з якою детальністю Кінг прописав процес відновлення людини після 5 років коми. Якщо чесно, я про такі моменти навіть не задумувалася. Ну і те, як почувається герой, який пропустив половину десятиліття, поки навколо вирувало й змінювалося життя, — вражає. Це трагічно, це жахливо і жорстоко. Особливо після того, як перші розділи книги описали його життя ДО аварії, його надії, стосунки з дівчиною, плани… А потім все ще зарубалося, бо йому просто не пощастило, бо випадковість розпорядилася переламати йому життя.

Скажімо чесно, якби анотація повідомляла, що головний герой прокидається після коми, отримує екстрасенсорні здібності та починає їх використовувати у розслідуваннях та побутових моментах, я б книгу не придбала. Просто банально, бо не люблю таку тему. А так я все-таки прочитала й отримала задоволення від якісної драми у кращих традиціях Стівена Кінга. На мій погляд, у драматичні історії він вміє анітрохи не гірше, ніж у страшні.

Ставлю чотири, але виключно через те, що п’ятірка у мене для суб’єктивно улюблених творів, а цей просто хороший :)

Джонні Сміт, звичайний хлопець, який після падіння (про який не пам'ятає) на льоду в дитинстві "страждає" видіннями, які вступають у повну (але це не точно) силу після автомобільної аварії. І тут все починається: торкаючись людини Джонні може побачити події, з ним пов'язані: минуле чи майбутнє, а іноді й сьогодення. І події ці різні: пожежа, кільце, собака, натаскана напасть, трагедія, зниклий родич і багато іншого. А якщо раптом ти побачиш майбутнє всієї країни, торкнувшись політика? І воно аж ніяк не безхмарне... що ти робитимеш?

З роману "11/22/63" я вже знаю, що минуле не хоче змінюватись. Але чи можна змінити майбутнє? Джонні в якийсь момент ставить питання "Чи вбили б ви Гітлера, якби у вас була б така можливість?" Є над чим поміркувати, чи не так?
Про що книга? Мені здається насамперед про відповідальність. За себе, за інших людей та про те, як її взяти і як з нею впорається.
Ну і про те, що все приходить до рівноваги з часом. Рекомендую)

Як я люблю, коли Кінг додає до книг релігійний фанатизм. І відразу море емоцій — негативних, звичайно, зате яких потужних!

Твір поєднує у собі масу тригерів — релігія, секти, політика, втрата, смертельні захворювання, батьки та діти, зради. При цьому все виглядає гармонійно та доречно.

А тепер до сюжету: Джон Сміт — звичайнісінька людина, зі звичайним ім'ям, звичайною, хоч і коханою, роботою вчителя і дівчиною, з якої все тільки починається. Доки герой не впадає в кому на кілька років після аварії. А далі доля нагороджує Джона найсильнішим даром — він бачить майбутнє, минуле та розкриває таємниці сьогодення.

Врятувати будинок від пожежі, знайти зниклу людину, виявити злочинця — з таким дарма він може стати великим! Але яка ціна? І найголовніше — чи варто взагалі втручатися у катастрофи?

Читається легко, багато хвилювань і нервів. Але відірватися дійсно неможливо. Дуже сподобалось і тому раджу всім.