Таємна історія

Насамперед хочеться відзначити стиль і майстерність автора!

Книга досить об'ємна, але не було відчуття, що твір місцями провисає. Книга наповнена унікальною атмосферою (не даремно Тартт вважають основоположницею дарк академії), яскравими образами головних героїв.

Сюжет теж приголомшливий. Здавалося б, з першого розділу розкрито головну інтригу. Але під час справи з'ясовується, що інтрига взагалі не в цьому. Книгу читати цікаво і захоплююче, оскільки перед нами не детектив, а більшою мірою психологія. Смерть одного з героїв - це як декорація, на тлі якої відбуваються усі пристрасті та переживання. При цьому ми бачимо наскільки живі та реалістичні герої зі своїми характерами і світоглядом.

Книга переважно про людські стосунки, спірні питання моралі і, звичайно, не без загадок.

«Вавілон» унікальний у своєму роді. Знайомитися варто, тому що це досвід, що інтригує. У якийсь момент автор надмірно захоплюється принадами морфології, синтаксису та смислів. Така собі магія слова, перекладу та лінгвістики в цілому. Теми влади, пригнічення, рівноправності, розподілу ресурсів, расових забобонів і так далі все на місцях. Атмосфера темної академії відчувається від першої до останньої сторінки. Часто «Вавилон» справляв враження особистого маніфесту, де зачіпаються знайомі повістки. Приреченість і самотність йдуть пліч-о-пліч на сторінках.

Засудження колоніалізму вийшло трохи натягнутішим і наївнішим, ніж хотілося б, особливо на початку, і це єдине, що можна критикувати. Трохи, знаєте, віддає твіттером, особливо у частині лексики. Але не дратує. Фінал приголомшливий. Але Кван ще минулої трилогії показала, що виживе в фіналі точно не твій улюбленець, а можливо всі помруть.

У центрі сюжету 4 студенти Оксфорда-Вавилона, троє з них уродженці інших країн, головним героєм є Робін Свіфт-це ім'я він сам собі вигадав, адже його справжнє, китайське, надто складно для вимови англійцями. Історія починається м'яко та неймовірно атмосферно. Лондон та Оксфорд зачаровують і лякають одночасно.

Герої завжди відчували себе чужинцями, але коли вони почали осягати таємниці Вавилону, і тут виникає дилема, на яку я не маю відповіді: що робити в умовах несправедливості світу: боротися з цим ціною свого життя або пожинати плоди цієї несправедливості, радіючи, що тебе вона не торкнулася? Ребекка Кван філігранно жонглює латиною, давньогрецькою, англійською, китайською, французькою та іноді німецькою, змушуючи замислюватися про те, про що раніше я ніколи не думала. Колись, я побачила цитату Ґете “Скільки мов ти знаєш - стільки разів ти людина”, це змушує замислитись і також почати вчити нові мови.

"Таємна історія" - це золото сучасної літератури, інакше ніяк. Відірватися від неї неможливо, чаруюча атмосфера студентства в невеличкому містечку, цікаві герої та інтригуючий сюжет.

З самого початку авторка показує нам переломний момент головного героя, і цим самим заохочує читати далі. Також Донна Тартт висвітлює безліч соціальних тем: алкоголізм та нар😺, насилля, багатих людей, яким просто соромно йти на роботу, ЛГБТ, інцест, психологічні відхилення та ще багато інших.

Так як головний герой в нас ненадійний оповідач, я можу тільки уявляти, що було ще чого він просто не розповів. До речі, не всі читачі це помітили класний трюк, як на мене.
Донна Тартт просто майстер слова.

Цитати:
"Навряд чи можна було сказати, що всі знали його дуже добре, але він мав одну таку дивну рису: чим менше ти його знав, тим більше він тобі подобався".
"Я не вмів діставати задоволення від найпростіших речей. Почувався мертвим, хоч би чим займався".

Рекомендую всі любителям атмосфери dark academia.