Нові відгуки

Я б могла сказати вау, але почуття неоднозначні, адже через букток в мене були певні очікування. Книга поділена на 2 частини, 1 мені дуже сподобалась, була динамічна і хвилююча. Друга була така ж хвилююча, але чимось мені не дотягнула. Не сподобалось, що багато питань так і не були розкриті. Деякі фрази були вкинуті, щоб додати загадковості і таємниці (таємна ж історія все-таки), а мені все ж хотілось відповідей. Однак їх не було :( Кінцівка мені не сподобалась. Дуже сумно, що все завершилось саме так. Здається, що вийшло навіть якось недосказано. Те, наскільки майстерно написана ця книга мені важко і сказати, скільки відсилок там було. Сам факт, що місцями мені приходилось гуглити вже про щось говорить. Особливе місце займають всі не перекладені грецькі/латинські фрази, в яких довелось розбиратись самостійно))))

Роман сподобався нарівні з Щиглем, хоч і інші читачі вказують, що цей роман не настільки гарний, як два інших від авторки. Але все одно треба спробувати, якщо сподобався бодай один з двох інших творів, адже в цій книзі все ж такі детальні і логічні події та персонажі, як їх вміє виписувати авторка.

Щиголь Донни Тартт — це найемоційніше, що я коли-небудь читала. Я плакала, співпереживала герою, злилася на його друга — справжній вир почуттів, який накриває з головою. Книга відкриває стільки інсайтів, що часом здавалося: ще трохи, і я потону в цьому морі думок і переживань. Я навіть жалкувала, що почала її читати — напруга наростає з кожною сторінкою, але зупинитися просто неможливо. Це глибокий, філософський роман із багатою літературною мовою, який змушує дивитися на життя під новим кутом. Безперечно, Щиголь — найкраща книга останніх років, яку я прочитала.

Третій роман Донни Тартт в найкраще прочитане! І це виявилася неймовірна розповідь, яка влучила в серце... Неквапливо, місцями навіть дуже повільно, але дуже точно і глибоко. Особисто для мене цінність книги не в самому сюжеті, а в тому, як це подано, як змальовано будинки, вулиці, реакцію людей, зовнішність, паралелі між різними персонажами, як описано підтримку, або ж її відсутність, як передано атмосферу. Це книжка про сімʼю, звички, цінності, спілкування. Про чесність і фальшивість...да Історія дівчинки, яка хотіла дізнатися хто винен у смерті її брата, багато років тому, але це не детектив, тут майже не буде розслідування, авторка хотіла показати не це, вона хотіла показати життя без нього і як його близькі з цим справляються...

Таємна історія книжка для душі і розуму, дуже раджу.

У мене не було якихось завищених чи будь-яких очікувань від цієї книги. Я чула непогані відгуки, почитала анотацію та додала у віш ліст рік тому)))) Але в січні я зрозуміла, що прийшов час її купити, а зараз дійшла й черга її почитати. Після багатьох фентезійних динамічних романів та фактологічних наукпопів дія цього роману здавалася заповільною. Та я почала повільніше читати, уявляти собі усі пейзажі і поступово занурилася у цей світ. Із самого початку сильно віддавало чимось від Фітцджеральда, а далі щось і Драйзера я десь відчула і пішла дивитися біографію авторки — чогось я свято вірила, що вона британка)))) Але ні, класичний прекрасний американський роман. Він починається із вбивства, потім розповідається довга передісторія, саме дійство, і післяісторія. У книзі 3 вбивства — з одного починається, але воно спричинене таким собі прохідним вбивством у середині роману, який закінчиться убивством спричинене тим, що описане на початку. Така собі павутина вбивча! Хоча вбивство у середині роману описано не детально, похапцем, та саме воно спричинило усі капітальні здвиги сюжету. Молодий каліфорнійський хлопчина вибиває собі стипендію у Вермонті та з рештою приєднається до п'ятірки класицистів, доволі своєрідних, замкнутих у своїй компанії, людей. Та із часом він вливається у їх компанію, хоч і дещо поверхнево, та чим більше трапляється подій, тим глибше він зав'язає у цих дружніх відносинах. Я могла зрозуміти усі вбивства, і якось не було в мене жалю чи співчуття до усіх жертв, окрім того, кого вбили в середині роману - бо то була випадковість. Однак усі учасники цих подій абсолютно повністю заслужили свої ролі, вчинки, майбутнє, життя та смерть. Чим більше я дізнавалася про героїв, тим більше вони мене бісили, та навіть викликали огиду — тут святих нема, усі грішники. Але може саме в цьому і є своя краса, у потворності усіх героїв. Однозначно, це прекрасний твір, який змушує задуматися над багатьма речами. Єдиний мінус, то періодичне згадування толстоєвського. Я буду читати та перечитувати цю авторку із задоволенням!

На жаль, відгук буде відносно негативний. Ця книга наробила шуму в буктоці/буктюбі і її читали вже майже всі, але я не розумію за що ця книга здобула аж таку популярність. Таємна історія стала для мене розчаруванням і однією з найнудніших книг цього року. Події в книзі відбуваються аж надто повільно або взагалі все стоїть на місці. Тепер я не впевнена чи читатиму книги авторки далі. Особисто від мене рекомендація якщо хочеться почитати книгу про хлопця який стає студентом і в нього починаються пригоди то краще прочитати Місто В.Підмогильного, воно набагато цікавіше.

▫️«Я підсвідомо нахилився вперед і глянув на картину. Вона була невеличкою, найменшою на виставці і, мабуть, найскромнішою: на простому блідому тлі жовтавий щиголь, прикутий до жердки за лапку-гілочку» Після смерті матері, життя маленького хлопчика, на імʼя Тео, кардинально змінюється. Єдине, що тримає його, украдена з галереї картина з яскравою пташкою: щиглем, назавжди прикутим до жердини 🪶 ▫️ «Світ не приходить до мене, то я сам до нього піду» Я не дочитала і до половини. Мені було страшенно нудно. Чому? Забагато деталізації абсолютно всього. Якби книжка була вдвічі меншою, я впевнена, що сенсу вона б не втратила зовсім. ▫️«хоч Польща, краща за Україну, присягаюся Богом!» А також це порівняння України з іншими країнами, обговорювання того, яка ж країна бідна і тому подібне, дуже сильно мене бісило 🤦🏻‍♀️ Я розумію, що ця книжка знайде і має свого читача, хто полюбляє розповіді про мистецтво, трагічність життя і багато драми. Але це точно не для мене 🤷🏻‍♀️