Одна з найулюбленіших моїх книг! Як глибоко прописані відчуття і емоції головного героя, ніби ти сам той герой. Ця книга набагато більше говорить про вплив життєвих обставин на людину (як непомітно накриває депресія, які дії робить людина під її впливом) аніж більшість психологічної літератури. І дуже чітко прослідковується ефект Люцефера: залежно від оточення людина чи розкриває свій потенціал і зростає, чи падає на дно. Ця книга також показує наскільки сильно людині потрібно людина. Безумовна турбота, добре ставлення і той, хто незважаючи ні на що завжди буде поруч, навіть мовчки. І навіть підтримка однієї людини, серед мільярдів інших, здатна дати поштовх до змін.
Цей роман я максимально пропустила через себе і хочу сказати, що він набагато більше розкрив вплив депресії на людину ніж славнозвісний бестселер «Під скляним куполом» Сільвії Плат. Мабуть, правду кажуть, що аспект зі сторони сильніший. І Плат, яка сама переживала все на собі не змогла на стільки чітко обрамити почуття в слова як це зробила Тартт.
Увесь час, що читала книгу захоплювалась наскільки майстерно авторка вплітала факти з історії країн, мистецтва і літератури в цей роман.
З мінусів: книга депресивна і похмура, тому раджу підібрати під неї відповідний настрій.
Анонім
Знову переконалась, що чим більш контроверсійні відгуки – тим більша ймовірність, що цю книгу я полюблю всім серцем. Так сталося і цього разу. Буквально одразу я зрозуміла, що це «моє». Стиль авторки, складні речення, купа приміток, іншомовні цитати – настільки мій вайб, що радості просто не було меж.
Скажу чесно, налаштовувала себе на прочитання цієї книги із негативом, була переконана, що мені не сподобається, відчуватиметься перенавантаження і небажання читати далі. Але сталося не так, як гадалося. І я просто в захваті. Цей відгук я почала писати ще на третині книги, вже тоді зрозумівши, що «так, це вона».
Впевнена, що зі мною не погодяться деякі читачі, адже «прекрасного» у цьому «таємному» було дуже мало. І не буду сперечатися, бо це дійсно так. Сама історія – жахлива та неприйнятна, проте будемо чесними – у реальному світі й не таке трапляється. Тому неважливо, наскільки б темною не була ця сторона, я отримала від читання цієї книги величезне задоволення.
Головні герої – чудово розкриті. Авторка не приховує їх тарганів, а навпаки – дуже майстерно знайомить саме з ними. І в цьому точно є свій шарм, бо весь негатив вже на поверхні, але він тебе не тригерить, а скоріше викликає ще більшу цікавість. Чудово описані як зовнішність, так і внутрішній світ дійових осіб, їх поведінка, характер, харизма чи її відсутність.
Особливо показовим для мене є також те, що Донна Тартт не приймає сторону, вона займає роль спостерігача, що намагається перевести це в оповідання від першої особи одного з ключових персонажів цього твору. І для мене це також жирний плюс. Я не помічала субʼєктивну симпатизацію авторки, а тому буквально одразу обрала собі «улюбленця» серед цієї компанії.
У цій історії думками я часто поверталася до інших книг, що можу назвати своїми улюбленими. Така спорідненість у моєму сприйнятті, звісно ж, теж могла вплинути на субʼєктивне ставлення. Але я все одно вважаю цей твір неймовірним. І маю чітку позицію, що не всі книги мають бути про рожевих поні, чесноти та ідеальну картину світу. Тому що для мене частіше саме негативні образи та ситуації стають цікавішими й повчальнішими, бо вони викликають емоції, запамʼятовуються та створюють поле для дискусій та філософських роздумів.
Анонім
Я б могла сказати вау, але почуття неоднозначні, адже через букток в мене були певні очікування.
Книга поділена на 2 частини, 1 мені дуже сподобалась, була динамічна і хвилююча. Друга була така ж хвилююча, але чимось мені не дотягнула.
Не сподобалось, що багато питань так і не були розкриті. Деякі фрази були вкинуті, щоб додати загадковості і таємниці (таємна ж історія все-таки), а мені все ж хотілось відповідей. Однак їх не було :(
Кінцівка мені не сподобалась. Дуже сумно, що все завершилось саме так. Здається, що вийшло навіть якось недосказано.
Те, наскільки майстерно написана ця книга мені важко і сказати, скільки відсилок там було. Сам факт, що місцями мені приходилось гуглити вже про щось говорить.
Особливе місце займають всі не перекладені грецькі/латинські фрази, в яких довелось розбиратись самостійно))))
Анонім
Котолог
