Знову переконалась, що чим більш контроверсійні відгуки – тим більша ймовірність, що цю книгу я полюблю всім серцем. Так сталося і цього разу. Буквально одразу я зрозуміла, що це «моє». Стиль авторки, складні речення, купа приміток, іншомовні цитати – настільки мій вайб, що радості просто не було меж.
Скажу чесно, налаштовувала себе на прочитання цієї книги із негативом, була переконана, що мені не сподобається, відчуватиметься перенавантаження і небажання читати далі. Але сталося не так, як гадалося. І я просто в захваті. Цей відгук я почала писати ще на третині книги, вже тоді зрозумівши, що «так, це вона».
Впевнена, що зі мною не погодяться деякі читачі, адже «прекрасного» у цьому «таємному» було дуже мало. І не буду сперечатися, бо це дійсно так. Сама історія – жахлива та неприйнятна, проте будемо чесними – у реальному світі й не таке трапляється. Тому неважливо, наскільки б темною не була ця сторона, я отримала від читання цієї книги величезне задоволення.
Головні герої – чудово розкриті. Авторка не приховує їх тарганів, а навпаки – дуже майстерно знайомить саме з ними. І в цьому точно є свій шарм, бо весь негатив вже на поверхні, але він тебе не тригерить, а скоріше викликає ще більшу цікавість. Чудово описані як зовнішність, так і внутрішній світ дійових осіб, їх поведінка, характер, харизма чи її відсутність.
Особливо показовим для мене є також те, що Донна Тартт не приймає сторону, вона займає роль спостерігача, що намагається перевести це в оповідання від першої особи одного з ключових персонажів цього твору. І для мене це також жирний плюс. Я не помічала субʼєктивну симпатизацію авторки, а тому буквально одразу обрала собі «улюбленця» серед цієї компанії.
У цій історії думками я часто поверталася до інших книг, що можу назвати своїми улюбленими. Така спорідненість у моєму сприйнятті, звісно ж, теж могла вплинути на субʼєктивне ставлення. Але я все одно вважаю цей твір неймовірним. І маю чітку позицію, що не всі книги мають бути про рожевих поні, чесноти та ідеальну картину світу. Тому що для мене частіше саме негативні образи та ситуації стають цікавішими й повчальнішими, бо вони викликають емоції, запамʼятовуються та створюють поле для дискусій та філософських роздумів.
Анонім
Я б могла сказати вау, але почуття неоднозначні, адже через букток в мене були певні очікування.
Книга поділена на 2 частини, 1 мені дуже сподобалась, була динамічна і хвилююча. Друга була така ж хвилююча, але чимось мені не дотягнула.
Не сподобалось, що багато питань так і не були розкриті. Деякі фрази були вкинуті, щоб додати загадковості і таємниці (таємна ж історія все-таки), а мені все ж хотілось відповідей. Однак їх не було :(
Кінцівка мені не сподобалась. Дуже сумно, що все завершилось саме так. Здається, що вийшло навіть якось недосказано.
Те, наскільки майстерно написана ця книга мені важко і сказати, скільки відсилок там було. Сам факт, що місцями мені приходилось гуглити вже про щось говорить.
Особливе місце займають всі не перекладені грецькі/латинські фрази, в яких довелось розбиратись самостійно))))
Анонім
Роман сподобався нарівні з Щиглем, хоч і інші читачі вказують, що цей роман не настільки гарний, як два інших від авторки. Але все одно треба спробувати, якщо сподобався бодай один з двох інших творів, адже в цій книзі все ж такі детальні і логічні події та персонажі, як їх вміє виписувати авторка.
Анонім
Котолог
